Економічні науки/13. Регіональна економіка.

Леонтюк О.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Державне регулювання інвестиційних процесів регіону

Однією із основних функцій місцевої влади є формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону, яка загострюється під час кризи та постійних структурних змін. Управління регіональним розвитком проводиться на основі визначених алгоритмів дій, за допомогою яких відбувається не тільки функціонування напрямків діяльності економічних суб’єктів але й стимулювання пріоритетних виробництв, створення нових робочих місць, зростання податків та платежів, розширення потенційних можливостей нових видів економічної активності.

Ієрархія економічного механізму державного регулювання розвитку регіону утворюється на таких рівнях управління: регіональному, міжрегіональному та місцевому. Специфічні особливості конкретного регіону визначають доцільність та необхідність використання певної сукупності в економічних важелів і стимуляторів. При цьому основна увага з боку регіональних органів управління має бути приділена процесам використання місцевих ресурсів, реструктуризації та підтримці напрямків діяльності підприємств, екологічним і соціальним проблемам. Розвиток та спрямування потужностей регіонів є основною складовою при формування загальнодержавного механізму відтворення економічних реформ.

Стійкість економічного розвитку держави в більшій мірі залежить від координації та впровадженні інвестиційної політики. Пожвавлення інвестиційної активності відбувається внаслідок оптимального співвідношення дій у грошовій та фінансовій системах.

Інвестиційна політика регіону є складовою фінансової політики, що здатна забезпечити потреби господарських об’єктів. При цьому основним завданням регуляторної функції держави є створення умов, здатних забезпечити збільшення потоку інвестицій в економіку регіону. Основними напрямками реалізації інвестиційних проектів є соціальні програми, програми розвитку виробництва пріоритетних галузей регіону (складова програми економічного розвитку), приватні проекти конкретного цільового напрямку. Основним джерелом фінансування регіональних соціальних програм стають бюджети республік, областей, місцеві бюджети [1, c. 222-230].

За умов скорочення державних інвестиційних коштів головний наголос повинен бути зроблений на створення умов для залучення приватних та іноземних інвестицій. Особливий інтерес викликають проекти, реалізація яких направлена на територіальну реструктуризацію виробництва, що відтворює розвитку всіх видів інтеграції в економіці регіону шляхом організації та створення потужних виробництв з масштабними обсягами випуску кінцевого продукту. В такий спосіб для сприяння інвестиційної активності, як гарантії стабілізації інвестиційних процесів, можна розглядати схеми взаємодії фінансових та державних установ з наданням кредитних гарантій та пільг, допомоги у придбанні або виділенні земельних ділянок під будівельні та монтажні роботи, створення консорціумів на основі кластерного підходу та ін.

Одним із стимулів економічного розвитку, особливо в умовах економічної кризи, можна розглядати використання інвестиційного пільгового кредиту для заохочення капітальних вкладень у депресивні райони та перспективні напрямки діяльності, що потребують нових інвестицій. Державне регулювання в напрямку управління ринком капіталу повинне стимулювати активність інвесторів та поведінку підприємств. Основним напрямком при цьому є заохочення довготривалих вкладень в підготовку кваліфікованих кадрів, інновацій та матеріальних активів.

Одним із потужних методів державного регулювання щодо зростання розміру інвестицій є податкове стимулювання, за рахунок результативного впровадження якого можливо гарантувати тривалий приріст капіталу обмеженого при використанні як вклади для зберігання. Стимулювання довгострокового капіталу є можливим у фінансуванні пенсійних фондів та інших вільних від податків інвесторів, що мають причини не бути задіяними у активній формі бізнесу [2, c. 247-250].

Напрямками державного регулювання інвестиційних процесів є:

- сукупність законодавчих, виконавчих та контролюючих дій які здійснюються відповідними державними установами, внаслідок яких очікується адаптація учасників господарських процесів до змін ринкового середовища;

- корегування встановлених тенденцій та закономірностей, що склались в результаті реакції дій господарських об’єктів на вплив ринку [3];

- вплив на просторову диференціацію виробництва та капіталу;

- підтримка необхідних напрямків діяльності шляхом впровадження спеціальних заходів та умов (дотації, держзамовлення, спеціальні зони та ін.);

- створення умов для ефективного функціонування ринкових механізмів господарювання в регіонах;

- проведення оптимізації перерозподілу частини національного продукту через державну систему фінансування в умовах конфлікту бізнес інтересів.

Впровадження державної інвестиційної політики на рівні регіону повинно бути обґрунтованим і базуватись на системі обраних пріоритетів. Ключовими питаннями при цьому мають стати дії, що забезпечать підприємствам рівні умови щодо можливостей використання власних місцевих ресурсів для інвестування діяльності.

Література

1.	Сакс Дж. Д. Макроекономика: Глобальный поход/ Сакс Дж. Д., Ларен Ф.Б. Пер. с англ. – М.: Дело, 1996. – 848 с.
2.	Портер, Майкл, Э. Конкуренция.: Пер. с англ. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2005. – 608 с.
3.	М. Бутко. Сучасна проблематика оцінки інвестиційної привабливості регіону (на прикладі Чернігівської області)/ М. Бутко, С. Зеленський, О. Акименко // Економіка України. – № 11 – 2005. – С. 30 – 37.