Економіка/4Фінансові відносини

Підвальна О. Г., Чорномаз К. С.

Вінницький національний аграрний університет

Сутність стратегії управління фінансами підприємства

Розвиток суспільства призводить до певних зрушень в економіці кожної країни, зокрема й у фінансовій сфері. У процесі реформування економіки, децентралізації управління, в Україні підвищується роль територій у проведенні економічних реформ, розвитку інфраструктури ринку та соціальної інфраструктури, сприянні розвитку підприємництва. Будь-який суб'єкт господарювання повинен вчасно та адекватно реагувати на зовнішні подразники в ринковому середовищі, такі як фінансова криза, політична нестабільність у державі, зміна тарифів на імпортно-експортні операції чи внесення поправок до податкового законодавства, що є запорукою успішного функціонування підприємства на ринку.

В Україні поки що залишається проблема становлення фінансової системи регіональних підприємств. На сьогодні немає єдиного дієвого механізму управління регіональними фінансами, що призводить до їх розпорошення і ускладнює контроль за ними. Висока конкурентоспроможність, платоспроможність, фінансова стійкість і прибутковість суб'єкта господарювання досягається за рахунок правильного ведення фінансів, що охоплює управління активами, витратами, інвестиціями, обіговими коштами, прибутком в короткотерміновому і довготерміновому періодах, планування основних фінансово-економічних показників на поточний період і на перспективу. Єдність цих складників утворює фінансову стратегію, базис і відправну точку управління фінансами підприємства.

Над питаннями сутності, принципів формування і практичної реалізації стратегій управління фінансами працювали такі вітчизняні економісти, як І.А. Бланк, З.В. Герасимчук, А.В. Гриньов, Ю.В. Лукіна, Д.Г. Лук'яненко, Л.Д. Радова, А.В. Череп, В.М. Шелудько, О.М. Ястремська та ін.

На сьогодні потреба формування фінансової стратегії є важливим складником успішного функціонування будь-якого підприємства незалежно від розміру, організаційно-правової форми та виду діяльності. Чимало досліджень присвячено темі фінансової стратегії та її реалізації на прикладах певних суб'єктів господарювання.

Поняття «фінансова стратегія» у загальному можна визначити як довготерміновий фінансовий план (програму) розвитку діяльності підприємства для досягнення певної мети. Вона окреслює основні шляхи, за якими потрібно рухатися суб'єкту господарювання, щоб досягнути поставленої мети [2,c.56-57]. Формування фінансової стратегії є доволі важким і трудомістким процесом, оскільки потребує значних витрат часу, праці і виконання комплексних розрахунків.

Головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація його ринкової вартості та підвищення рівня добробуту його власників. Вона досягається шляхом конкретизації цілей з врахуванням завдань та особливостей майбутнього фінансового розвитку підприємства. Система стратегічних фінансових цілей повинна забезпечувати формування достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високу рентабельність використання власного капіталу; оптимізацію структури активів і оборотного капіталу; встановлення прийнятного рівня фінансових ризиків в процесі здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства у довготерміновому періоді.

Фінансові стратегічні цілі мають бути сформовані чітко і коротко та відображати кожну із цілей в конкретних показниках – цільових стратегічних нормативах[1, c. 114].

Формування фінансової стратегії передбачає послідовність певних етапів, які відображені на рис. 1.

Рис. 1. Основні етапи формування фінансової стратегії підприємства [6, с. 211].

Важливим моментом формування фінансової стратегії є врахування стадії життєвого циклу підприємства і продукції, яку воно виробляє, а також обраної фінансової та маркетингової політики. Оскільки стратегію управління фінансами розробляють на тривалий термін (переважно, до 3 років), то її найважливішим завданням є визначення обсягів, джерел та форм залучення фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності підприємства.

Кожен суб'єкт господарювання має свої особливості, тому визначити єдиний підхід до вибору фінансової політики чи фінансової стратегії неможливо. Кожне підприємство повинне самостійно визначати, які чинники і яким чином впливатимуть на його діяльність, та формувати таку фінансову стратегію, яка б мінімізувала ризики і сприяла збільшенню його прибутковості, підвищенню конкурентоспроможності та фінансової стійкості на ринку.

Підсумовуючи результати дослідження, можна стверджувати, що успішне функціонування підприємства в ринкових умовах, можливе за рахунок формування і реалізації виваженої маркетингової, фінансової та інвестиційної політики. Стратегія управління фінансами поєднує в собі ці складові і за допомогою реалізації оперативних й поточних планів дає змогу досягнути запланованих цілей. Фінансова стратегія повинна бути чіткою, логічною, збалансованою та обґрунтованою.

У процесі управління діяльністю підприємства доволі часто виникають непередбачувані проблеми виробничого чи фінансового характеру. Нерідко вони призводять до кризового стану, а то й банкрутства підприємства. Щоб запобігти цьому, фінансові менеджери чи працівники фінансової служби повинні ретельно стежити за процесом реалізації стратегії і, в разі виявлення відхилень, здійснювати її коригування.

Список використаної літератури:

1. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К. : Изд-во "Ника-Центр", 1999. – 528 с.

2. Герасимчук З.В. Фінансовий менеджмент : навч. посіб. / З.В. Герасимчук, І.М. Вахович. – Луцьк : Вид-во "Надстир'я", 2007. – 409 с.

3. Гриньов А.В., Ястремська О.М. Якість формування фінансової стратегії підприємства // Фінанси України. – 2006. – № 6. – С. 121-128.

4. Колісник М.К., Ільчук П.Г., Віблий П.І. Фінансова санація і антикризове управління підприємством : навч. посіб. – К. : Изд-во "Кондор", 2007. – 272 с.

5. Радова Л.Д., Череп А.В. Фінансова стратегія в системі управління підприємством // Держава та регіони. – 2005. – № 2. – С. 130-135.

6. Партин Г.О. Фінансова стратегія у системі управління фінансами підприємств // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. - №19/6. – С. 208 – 214.