Мартиненко П.Ю.

Науковий керівник: Головінов О.Н.

Донецький національний університет економіки і торгівли імені Михайла Туган-Барановського

ВАЖЛИВІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН

З розвитком ринкових відносин роль сиcтеми цін посилюється не лише як носія інформації про допустимі витрати на виробництво товарів належної якості, а й як важливого інструменту регулювання економіки. Зокрема за допомогою цін здійснюється стимулювання зниження витрат на виробництво та реалізацію товарів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу та підвищення якості самих товарів. Саме ціни спричиняють збідніння деяких верств населення та допомагають збагачуватися іншим, тому заради соціальної та економічної стабільності країни політика ціноутворення потребує активного втручання з боку держави.

Цінова політика держави – складне явище, якому присвячена низка наукових досліджень учених-економістів, таких як Аптекар С.С. [1], Артус М.В. [2], Волошенко А.В. [3], Покатаєва О.В. [4] та інших. Вони обгрунтовують необхідність застосування у народному господарстві вільних, фіксованих та регульованих цін і тарифів.

Державна цінова політика реалізується через визначення порядку формування цін і їх регулювання, контроль за дотриманням дисципліни цін, припинення дій монополістичних структур з метою створення рівних конкурентних умов всім підприємствам і підприємцям. Регулювання цін полягає в тому, що за допомогою законодавчих, адміністративних і бюджетно-фінансових заходів держава впливає на ціни так, щоб забезпечувати розвиток економічної системи, сприяти свободі підприємництва, захищати підприємства різних форм власності, сприяти конкуренції, контролювати інфляцію і пом'якшувати її наслідки для населення і підприємств.

В сучасних умовах розвитку ринкових відносин переважає державне регулювання цін на ринку економічних факторів, а також регульованих цін на продукцію природних монополій. Для стимулювання нарощування обсягів діяльності та зменшення витрат з організації управління доцільним є встановлення на продукцію природних монополій цін, що передбачають у її структурі постійну і змінну частини. Зокрема, витрати з організації управління доцільно передбачати у певному фіксованому співвідношенні щодо обсягу діяльності. Рівень цін на найважливіші товари і послуги здійснюється під безпосереднім впливом співвідношення попиту та пропозиції у межах рівня, встановленого державою [2].

Право на встановлення вільних цін наша держава надала суб’єктам господарювання, що затверджено в Законі України «Про ціни та ціноутворення». Проте право на формування та проведення політики цін залишилося прерогативою держави. ЇЇ здійснює Кабінет Міністрів України, який визначає перелік товарів та послуг, на які затверджуються фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Повноваження щодо визначення заходів і напрямків регулювання цін закріплені за Міністерством економіки України, у складі якого діє спеціалізований орган – Головне управління цінової політики, яке веде науково-дослідницьку і методичну роботу з питань цінотворення, аналізує їх динаміку, а також проводить моніторинг цін на місцях [3].

Отже, з метою здійснення цінової політики у державі створено спеціальну систему органів ціноутворення, але єдиного координаційного центру у сфері ціноутворення не існує, що заважає наведенню порядку у цій важливій справі.

Основними регулюючими заходами держави у сфері ціноутворення, які забезпечують узгодження економічних інтересів та відповідно впливають на рівень фінансової стійкості суб’єктів господарювання, є:

- розробка загальних принципів, методів та нормативів щодо обґрунтування і встановлення цін на економічні блага;

- введення спеціальних форм регулювання цін на окремі групи товарів та економічні ресурси, що мають вирішальне значення для держави (визначення меж можливого зростання цін, введення загального чи товарного заморожування цін, обмеження нормативу рентабельності для товаровиробників);

- здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання правових норм, законів і правил формування ринкових цін та антимонопольного законодавства;

- здійснення регулюючого впливу держави на процес ціноутворення за допомогою урядових заходів у формі законодавчого та нормативного забезпечення.

Аналізуючи систему державного регулювання цін слід зазначити, що вітчизняна система потребує подальшого вдосконалення та оновлення законодавчої бази, а саме Закону України «Про ціни та ціноутворення». Серед основних його вад слід назвати: обмежений перелік методів державного регулювання цін, відсутність чіткого розмежування повноважень між центральними і місцевими органами влади.

У державній політиці ціноутворення акцент слід робити на методах опосередкованого впливу, таких як: диференціація рівня податкових ставок, пільгове оподаткування та кредитування підприємств, які виробляють товари першої необхідності, що дозволить здешевити ціни та вплинути на стабільність роботи . Доцільним є зробити механізм формування ціни на товари та послуги природних монополій прозорими для споживачів, посилити контроль за встановленням цін.

Таким чином, ціна має важливе політичне, економічне і соціальне значення. Держава повинна відстежувати зміни цін на всі види товарів, продукції, послуг; аналізувати причини змін, прямо або побічно впливати на процеси внутрішнього ціноутворення. При цьому рівень і динаміка цін розглядаються як найважливіші характеристики стану економіки в цілому, а вплив на ціни – як складова частина дії на розвиток всієї економічної ситуації.

Список використаної літератури:

1. Аптекар С.С. Державна цінова політика в Україні : проблеми та напрями вирішення// Держава і регіони. – 2006. – №5 – С. 16-19.

2. Артус М.В. Державне регулювання ціноутворення в умовах ринкових відносин // Світ фінансів. – 2009. – №5. – С. 128-134.

3. Волошенко А.В. Визначення та принципи цінової політики України//Актуальні проблеми економіки. – 2009. –№12. – С.45-50.

4. Покатаєва О.В. Державна регуляторна політика щодо механізму ціноутворення на товари і послуги для населення // Держава і регіони. – 2009. - №3 – С. 142-150.