студентка групи ФК-31
Франчук Ю.О.
Луцький національний
технічний університет
СЕРЕДНІЙ
КЛАС В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Необхідність
і надзвичайна важливість дослідження процесу становлення та визначення
стратегічних напрямів розвитку середнього класу обумовлюється статусом і роллю
цієї групи в суспільстві.
Середній
клас у розвинених країнах виконує важливі соціальні функції. Зокрема він
виступає у ролі соціального стабілізатора, підтримуючи еліти й захищаючи
малозабезпечені верстви населення. Середній клас – це також чи не найбільший
прошарок економічних донорів, що вчасно сплачують податки і є значною споживчою
групою. Окрім цього, середній клас активно береже і поширює цінності та
традиції своєї країни.
Для
середнього класу характерні такі основні стандартні параметри: сталі доходи,
достатні для задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб;
значний рівень добробуту (розмір валового внутрішнього продукту, що припадає на
одну особу), який дає змогу забезпечити процвітання власної сім’ї; наявність
особистої власності та певної кількості майна (насамперед нерухомості);
зазвичай високий рівень освіти; усвідомлення себе щасливою людиною, часткою
спільного благополуччя; висока тривалість життя. [6]
Серед
потреб, які здатен задовольнити середній клас, в першу чергу, слід виділити:
-
придбання престижних та коштовних товарів тривалого користування (сучасної
побутової техніки, комп’ютерів, засобів масової комунікації (мобільних
телефонів, супутникових антен), нових автомобілів;
-
поліпшення житлових умов, придбання житла більш високої якості, наближеної до
світових стандартів;
-
можливості відкладення частини отриманих грошових доходів для інвестування в
розвиток власного бізнесу (для підприємців), власну освіту або освіту своїх
дітей;
-
заощадження коштів на майбутнє (купівля іноземної валюти, коштовностей);
На думку
фахівців, феномен „середнього класу ” в Україні позбавлений базових
матеріальних ознак: переважну більшість населення (95 %) за оцінками
соціологів можна кваліфікувати як малозабезпечені або такі, що перебувають за
межею бідності. Відтак, єдиним критерієм, що можна застосовувати при аналізі
стану та рівня середнього класу у вітчизняних умовах, є самоідентифікація громадян
з точки зору власної приналежності до середнього класу. Згідно з даними різних
соціологічних опитувань, кількість громадян, які відносять себе до середнього
класу коливається в межах 50 %. . [3]
Найголовнішим
пріоритетним завданням сьогодення є зменшення розриву в обсягах ВВП на душу
населення. Показник ВВП на душу населення в Україні менший від цього показника
у Польщі, Чехії та Угорщині більше ніж у 5 разів, і становить, зав прогнозними
розрахунками 630,7 євро. (Для порівняння в Греції – 11,9 тис. євро, Люксембурзі
– 49,3 тис.). [1]
Згідно з
даними Світового банку за майновим станом до середнього класу у країнах, що
розвиваються, зараховують громадян, дохід яких становить від 4 до 17 тисяч
доларів на рік. Ці громадяни, як правило, заробляють на життя власною працею,
вони є найбільш активними суб’єктами на ринках праці, товарів та послуг. [3] Динаміка структури розподілу населення України за рівнем
середньодушових загальних доходів подана у таблиці 1.
Таблиця 1
Розподіл населення України за
рівнем середньодушових загальних доходів [4]
|
Розподіл населення (%) за рівнем середньодушових
загальних доходів у
місяць, грн. |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
|
До 300,0 |
51,9 |
29,2 |
19,7 |
3,7 |
0,9 |
0,5 |
|
300,1-480,0 |
48,1 |
34,9 |
32,2 |
17,9 |
6,1 |
4,3 |
|
480,1-660,0 |
|
18,8 |
23,0 |
28,9 |
15,0 |
12,5 |
|
660,1-840,0 |
|
17,1 |
25,1 |
21,2 |
19,5 |
19,0 |
|
840,1-1020,0 |
|
|
|
28,3 |
18,2 |
18,3 |
|
1020,1-1200,0 |
|
|
|
|
12,7 |
13,9 |
|
1200,1-1380,0 |
|
|
|
|
9,3 |
9,7 |
|
1380,1-1560,0 |
|
|
|
|
5,9 |
6,7 |
|
1560,1-1740,0 |
|
|
|
|
3,7 |
5,1 |
|
1740,1-1920,0 |
|
|
|
|
2,6 |
2,9 |
|
Понад 1920,1 |
|
|
|
|
6,1 |
7,1 |
Підвищення
добробуту населення, у тому числі середнього класу, залежить від реформування
оплати праці, яка має забезпечувати нормальне відтворення робочої сили, за якою
працюючий забезпечує для своєї родини достатній рівень споживання. [1]
Найбільшу
частку у витратах вітчизняних домогосподарств на придбання товарів і послуг
займають витрати на харчування (55%).
Згідно з класифікацією ООН 60 % витрат сімейного бюджету на харчування
свідчать про рівень злиденності.
Водночас
якість житла здебільшого дуже низька, а забезпеченість ним населення не
відповідає стандартам навіть східноєвропейських країн (в Україні в середньому
на 1 особу припадає 17 кв. м, тоді як у Польщі – близько 27). Майже
третина людей мешкає в гуртожитках, комунальних квартирах та непридатних для житла
приміщеннях. Проте низький рівень платоспроможного попиту більшості населення
перешкоджає прискоренню розвитку житлового будівництва за рахунок коштів
населення і формуванню вторинного ринку житла. [3]
В рамках
дослідження якості життя населення Держкомстатом у жовтні 2009р.також був
проведений аналіз фактичного поширення проявів позбавлень серед
домогосподарств.
За оцінками
респондентів щодо наявності у них позбавлень у сфері харчування 11%
домогосподарств повідомили, що не мали вдосталь коштів для щоденного споживання
недорогих продуктів харчування. Кожне п'яте домогосподарство через брак коштів
не могли дозволити раз на п’ять років оновити за потребою одяг та взуття для
холодної пори року для дорослих.
Найбільш
поширеними серед населення були позбавлення у сфері охорони здоров’я, які
пов'язані з недостатністю коштів. Кожне п’яте домогосподарство повідомило, що з
цієї причини не змогло дозволити собі скористатися необхідними платними
послугами лікаря (крім стоматолога) у медичному закладі, зробити аналізи,
обстеження, процедури, призначені лікарем. Не змогли купити призначені лікарем
ліки та медичне приладдя 22% домогосподарств. Кожне п'яте
домогосподарство (у 2007р. – 27%) повідомило, що не мало коштів для оплати
життєво необхідної хірургічної операції або лікування в стаціонарі.
Досягла 6%
частка домогосподарств, які не мали коштів для отримання членом
домогосподарства будь-якої професійної освіти.
Майже всі
прояви бідності та позбавлення більш поширені серед сільських мешканців, ніж
серед міських. [2]
Особливості
перерозподілу ресурсів на початку трансформаційних процесів в Україні зумовили
наявність потужного сектору тіньової економіки та, відповідно, тіньової
політики, які в поєднанні сформували особливу соціальну спільноту – закриту,
нечисленну групу сучасної політично-бізнесової еліти. Результуючим наслідком є
фактичне позбавлення певної частини українського середнього класу однієї з
головних статусних ознак (готовності захищати демократичні цінності) і
перспектив висхідної соціальної мобільності (через закритість еліти) та
обмеження другого джерела його поповнення – підприємництва. [5]
Постійно зростає кількість
підприємців-фізичних осіб та власників малих підприємств. Втім, через
відсутність сприятливого підприємницького клімату значна частина малих
підприємств вимушено переходить у тінь.
Надзвичайно важливим на даному
етапі розвитку України є прийняття Податкового Кодексу, який сприяв би
створенню умов для вільного підприємництва і своїми положеннями не знищував би
середній клас.
Від держави
більшість середнього класу очікує допомоги щодо створення сприятливих умов
зайнятості працездатних громадян, встановлення адекватної ціни праці, створення
нових робочих місць, умов для вільного підприємництва, надання соціальних
кредитів на отримання житла, освіти тощо. [1]
Беручи
до уваги такі вимоги, стратегічними кроками державної політики на шляху
формування середнього класу мають стати:
–
створення умов для розвитку малого бізнесу та стимулювання інвестиційної й
інноваційної діяльності підприємств шляхом послаблення податкового тиску і
спрощення адміністрування податками.
–
збільшення на законодавчому рівні вартості частки праці в одиниці продукції
товарів та послуг;
–
запровадження обов’язкової диференціації оплати праці в залежності від
кваліфікації працівника (рівень освіти, трудовий стаж тощо);
–
розгортання програм будівництва соціального та комунального (муніципального)
житла із залученням коштів фізичних осіб-забудовників;
-
активізація громадянської активності шляхом удосконалення процедур щоденної
прямої демократії (налагодження систематичної роботи дорадчих структур,
особливо на місцевому рівні; удосконалення законодавчого поля застосування
практики місцевих референдумів).
-
необхідно розвивати соціальну інфраструктуру і сферу послуг (охорона здоров’я,
освіта, відпочинок, торгівля тощо).
Список використаних
джерел
1.Борецька
Н., Созінов О. Пріоритетні напрями стратегії розвитку середнього класу в
сучасних умовах.// Україна: аспекти праці. - №3. – 2010.- С. 46-51
2.Доповідь
«Самооцінка домогосподарствами доступності окремих товарів та послуг» (за
даними Держкомстату України)
http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2010/gdn/sddtp/sddtp_09.htm
3.Манжола П.
Проблеми становлення середнього класу як основи розвитку громадянського
суспільства в Україні. Національний інститут стратегічних досліджень при
Президентові України http://www.niss.gov.ua/articles/265/
4.Розподіл населення за рівнем середньодушових загальних доходів (за даними Держкомстату України)
http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/gdvdg_rik/dvdg_u/rozpodil2006_u.htm
5. Середній клас – передумова демократичної
перспективи України *сформовано за даними дослідження Центру Разумкова//
Національна безпека і оборона. – N7 – 2008.
6.Соскін О.
Становлення національної буржуазії та середнього класу в Україні //Віче. –
2009. - №21. – С. 9-12.