Економічні науки/7. Облік і аудит

Данильчук Ю.М.

Науковий керівник доцент Яковишина Н.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

Особливості обліку касових та фактичних видатків бюджетних установ та шляхи його удосконалення

За сучасних нестабільних умов функціонування бюджетних установ, посилення тенденцій невиконання планів асигнувань, недосконалості обліку різноманітних операцій даних організацій, важливого значення набуває правильність ведення обліку доходів і видатків та їх відповідного відображення в звітності. Адже в загальній системі бухгалтерського обліку бюджетних установ саме облік доходів і видатків є найскладнішим і найвідповідальнішим, отож потребує найдокладнішої розробки та опрацювання.

Бюджетні установи у процесі надання нематеріальних послуг здійснюють видатки, які за економічним змістом відрізняються від витрат суб’єктів підприємницької діяльності, адже являють собою державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги [1].

Видатки бюджетних установ наочно відображають використання наданих асигнувань, виконання кошторису, характеризують загальний стан організацій, тенденції їх функціонування та показники діяльності.

Виходячи з двоїстості характеру видатків бюджетних установ вони поділяються на касові і фактичні. Облік даних видів видатків відіграє надзвичайно важливе значення, адже сприяє раціональній організації діяльності установи та відображення її витрат у відповідних документах.

Особливості обліку касових та фактичних видатків та напрямки його вдосконалення досліджувались багатьма вітчизняними вченими, серед яких: С.В. Свірко, Р.Т. Джога, В.В. Собко, В.Т. Александров, О.І. Ворон, В.Ф. Палій, П.К. Германчук, П.Й. Атамас, І.І. Поклад та інші, проте результати їх досліджень потребують подальшого оновлення.

Незважаючи на численні розробки у сфері обліку касових та фактичних видатків, поки що невирішеними залишається низка питань щодо відсутності науково обґрунтованих підходів до процесу їх розподілу, що обумовлює необхідність розробки й впровадження теоретичних та методичних положень з формування та вдосконалення обліку даних видів видатків.

Таким чином, основною метою дослідження є визначення сутності касових та фактичних видатків бюджетних установ, основних аспектів їх обліку та розробка практичних рекомендацій щодо його покращення.

Касові видатки на сьогодні являють собою кошти, перераховані Державним казначейством України або фінансовими органами та видані безготівково або готівкою міністерствам, відомствам, установам. Це також суми, отримані установами з реєстраційних або спеціальних реєстраційних рахунків для використання.

Облік касових видатків ведеться на синтетичному рахунку 32 «Рахунки в казначействі» у розрізі відповідних субрахунків. За дебетом субрахунків фіксуються суми грошових коштів, що були отримані у вигляді фінансування та плати за платні профільні і непрофільні послуги, за кредитом відображаються факти використання вказаних грошових коштів чи повернення плати, тобто здійснені касові видатки. Облік касових видатків дає змогу контролювати загальний стан виконання бюджету, а порівняння даних видатків з фактичними показує хід виконання видаткової частини бюджету [2].

Фактичні видатки виступають як видатки, що проведені за рахунок бюджету тим чи іншим установам. До них включаються видатки, які проведені, але не оплачені через відсутність коштів, і такі, які обліковуються за місцем проведення видатків. Фактичні видатки дають повну уяву про витратну частину бюджету. Під фактичними видатками розуміють також дійсні видатки установ для виконання кошторису. Ці видатки повинні бути підтверджені відповідними первинними документами.

Фактичні видатки обліковуються на рахунках 80 «Видатки із загального фонду» та 81 «Видатки спеціального фонду». За дебетом даних рахунків фіксуються суми фактичних видатків, проведених протягом року, за кредитом наприкінці року відбувається списання сум фактичних видатків за рахунок джерел їх фінансування [3].

Касові та фактичні видатки на практиці здебільшого не збігаються у часі, тому що в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій.

В тих випадках, коли частина грошових коштів на рахунках у банку чи в казначействі обертається на поповнення запасів матеріалів, вважається у розрахунках (кредиторська заборгованість), залишається невитраченою у вигляді підзвітних сум і готівки в касі або використовується на погашення кредиторської заборгованості, що виникла раніше, фактичні видатки менші за касові. Якщо установа має в своєму розпорядженні запаси матеріалів, то фактичні видатки на здійснення планового обсягу робіт можуть перевищувати касові, оскільки витрата матеріалів не викликає зменшення грошових коштів на рахунках. У сучасних умовах фактичні видатки часто перевищують касові, бо не завжди фінансування з бюджету дає змогу вчасно погасити заборгованість.

Якщо касові та фактичні видатки збігаються в часі, вони називаються прямими видатками (видатки за електроенергію, газ, воду, телефон, поточний ремонт та інші послуги) [4].

Незважаючи на чітко визначені параметри обліку касових та фактичних видатків, його складові все ж таки потребують удосконалення через існування низки проблем.

Основними негативними явищами у сфері обліку видатків в бюджетних установах є відсутність єдиних підходів до розробки дієвих механізмів удосконалення системи обліку з урахуванням вимог міжнародних стандартів, недостатність відповідних заходів переходу на єдині методологічні засади, а також створення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення обліку.

Отож пріоритетним в організації обліку видатків є використання наступних пропозицій для його удосконалення:

- врахування у процесі формування бюджетної класифікації видатків як міжнародної практики обліку діяльності державного сектора, так і економічних реалій розвитку України;

- здійснення більш чіткої деталізації касових та фактичних видатків;

- дотримання вимог бюджетного законодавства;

- розробка та використання нових принципів, форм і методів управління обліку касових та фактичних видатків.

Реалізація вказаних пропозицій є запорукою підвищення правильності та достовірності відображення касових та фактичних видатків в обліку.

Таким чином, розподіл видатків на касові та фактичні, їх облік і аналіз з урахуванням вказаних пропозицій посилить контроль над витрачанням бюджетних коштів, підвищить економію за рахунок зменшення витрат, а також покращить процедуру планування майбутніх витрат та аналізу видатків минулих років за окремими видами класифікації.

Література:

1. Бюджетний кодекс України, затверджений 21 червня 2001 року N 2542-III, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 37-38, ст. 189 (зі змінами та доповненнями).

2. Повіренна Т. Аналітичний облік асигнувань, касових і фактичних видатків бюджетних установ // Школа бухгалтера. – 2009.- № 21. – С. 50 – 53.

3. Котова С.С. Касові та фактичні видатки бюджетних установ: їх суть та економічне значення // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - № 2. – С. 37 – 45.

4. Кравченко О.В. Доходи і видатки бюджетних установ у вітчизняній обліковій політиці // Бухгалтерський облік. – 2010. - № 28. – С. 6 – 7.