Карпук Оксана студентка 4 курсу ЛНТУ

ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВ: СУТЬ ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ

В умовах ринкової економіки важливими є проблеми залучення ресурсів для фінансування нових та вже існуючих інвестиційних проектів. Ця проблема особливо актуальна в наш час в умовах економічної кризи, за надмірної зношеності основних виробничих фондів у багатьох галузях економіки.

Перед керівництвом підприємств постає низка аспектів, аналіз яких дає змогу оцінити можливості залучення капіталу і оптимізувати структуру його джерел. Тому доцільним є вивчення ефективності управління внутрішніми джерелами формування власного капіталу, можливостей збільшення власного капіталу через емісію акцій, залучення позикового капіталу шляхом випуску облігацій, способи застосування та вдосконалення наведених вище способів оптимізації структури джерел фінансування інвестицій в основний капітал.

На мікрорівні основний капітал є життєво необхідним структурним елементом виробничої діяльності підприємств реального сектора економіки, що пояснюється його важливою роллю в процесі виготовлення конкурентоспроможної продукції, активною участю у створенні нових робочих місць та іншими позитивними аспектами функціонування.

Ситуація, що склалася за умов світової фінансової кризи, вимагає ефективної комплексної стимулюючої політики щодо відтворення основного капіталу, домінанта якої – дієвий механізм фінансування, без якого нарощування виробничих потужностей підприємств реального сектора вітчизняної економіки неможливе [2].

Проблемам відтворення основного капіталу та формування на цій основі дієвого механізму фінансування приділяється незначна увага з боку науковців, що свідчить про нереалізовані можливості як науки, так і практики в цій площині.

Досліджували основний капітал підприємств такі вітчизняні науковці, як: М. Білик, О. Болховітінової, О. Василика, А. Загороднього, І. Зятковського. Серед зарубіжних економістів необхідно виділити І. Балабанова, В. Бєлоліпецкого, В. Будавея, А. Гінзбурга, Є. Кантора, А. Кайгородова, С. Лєнськую, Є. Брігхема, Р. Брейлі, О. Ланге, М. Міллера, В. Солтера, Р. Дж. Хікса, У. Шарпа та інші [2].

Управління власним капіталом пов'язане як із забезпеченням ефективного використання вже нагромадженої його частини, так і з формуванням власних фінансових ресурсів для забезпечення майбутнього розвитку підприємства. У процесі управління формуванням власних фінансових ресурсів їх класифікують за джерелами цього формування. До внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства належить нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних засобів і нематеріальних активів та інші внутрішні джерела. Виділяють також зовнішні джерела формування власного капіталу, а саме: залучення додаткового пайового або акціонерного капіталу, отримання підприємством безоплатної фінансової допомоги і інші зовнішні джерела.

Перед тим, як використовувати зовнішніх джерела формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їхнього формування за рахунок внутрішніх джерел. Оскільки основними планованими внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистого прибутку і амортизаційних відрахувань, то насамперед у процесі планування цих показників доцільно передбачити можливості їх зростання за рахунок різних резервів.

Оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, вартість якої входить у створювані товари цілком і яка повністю повертається в грошовій формі після їх реалізації.

Структура джерел фінансування підприємства залежить від таких чинників: оподаткування доходів підприємства, темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності, структури активів підприємства, стану ринку капіталу, відсоткової політики комерційних банків, рівня управління фінансовими ресурсами підприємства тощо [4].

Власні кошти підприємств і організацій відіграють основну роль у фінансуванні інвестицій в основний капітал вітчизняних підприємств. Причиною цього є низка характеристик власного капіталу: простота його залучення, відсутність потреби сплачувати відсотки за користування капіталом, забезпечення фінансової стійкості підприємства, його платоспроможності в довготерміновому періоді та зниженням ризику банкрутства. Самофінансування за критерієм фінансової стійкості і міцності завжди краще. Збільшення частки власного капіталу свідчить також про зростання рівня фінансової незалежності підприємства і підвищення його резервного позикового потенціалу, тобто здатності підприємства залучати позикові кошти на вигідніших умовах, що зумовлює детальніше вивчення питань управління, насамперед, власним капіталом.

Однак, за ринкових відносин важливого значення набуває вибір оптимальної структури джерел фінансування підприємств. Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування.

Потрібно врахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не призводить до виникнення зобов'язань, а за рахунок позичкового капіталу спричинює фінансові зобов'язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресурси підприємства потрібно платити відсотки. Тому ці ресурси є предметом особливої уваги менеджерів підприємства.

Література

1. Спасів Н.Я. Пріоритети фінансового забезпечення відтворення основного капіталу в умовах глобалізації [Електронний ресурс]/ Н.Я. Спасів – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua

3. Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні : навч. посіб. – К. : Вид-во "Кондор", 2005. – 406 с.

4. Шкварчук Л. О. Аналіз джерел формування основного капіталу/ Л.О. Шкварчук // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. −№19.7. – с. 219-223.