Мажаренко К.П. , Делістьянова Ю.

Кременчуцький державний університет ім. М. Остроградського

Проблеми іноземного інвестування в Україну

В умовах ринкового трансформування економіки України дуже гострою є потреба в значних іноземних інвестиціях. Для більшості країн з перехідною економікою ефективно використаний іноземний капітал стає ключовим фактором їх розвитку. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в структурі пріоритетів української економіки.

Іноземні інвестиції є провідним фактором при впровадженні сучасних технологій виробництва та управління, своєрідною „перепусткою” на світові ринки товарів та капіталів, дозволяючи при цьому компенсувати дефіцит національних грошових коштів.

Непривабливий інвестиційний клімат в Україні негативно впливає на можливості активізації процесу залучення прямих іноземних інвестицій в економіку країни.

В Україні існують об’єктивні й суб’єктивні фактори, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме:

- залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах економічної кризи. Дехто з інвесторів призупинив діяльність на території України, висловлюючи свою невпевненість у подальшому співробітництві, подаючи запити щодо економічної політики уряду;

- нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;

- повільні темпи приватизації. Іноземні інвестори, банки та фінансові організації при вкладанні коштів у інвестиційні проекти віддають перевагу приватним підприємствам;

- невирішеність питання щодо надання у приватну власність земельних ділянок під об’єкти, що приватизуються;

- темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;

- низька купівельна спроможність значної частини населення зменшує можливість реалізації на внутрішньому ринку продукції, що могла б вироблятися на новостворених або реконструйованих із допомогою іноземного капіталу підприємствах;

- невисокий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечити швидкий оперативний зв’язок України з іншими країнами, надавати необхідні послуги для оперативного управління діяльністю підприємств з іноземними інвестиціями.

Отже, в Україні сформувався малосприятливий інвестиційний клімат, який спричинив брак стратегічних іноземних інвестицій.

Суттєвим чинником у виникненні в Україні нинішньої ситуації, пов’язаної з відтворювальними процесами, є недосконала фінансова, у тому числі податкова, політика. Чинна податкова система має бути скоригована за такими основними позиціями: регламентація взаємовідносин між державою і платниками податків; стабільність податкової системи протягом фінансового року, її простота і доступність; відповідальність за ігнорування податкового законодавства; скорочення кількості податків і суттєве спрощення процедури їх збирання; загальне зниження податкового тягаря і захист вітчизняних виробників; посилення стимулювання капіталовкладень, інвестиційної та інноваційної діяльності; реформування амортизаційної політики; підвищення ролі майнового і земельного оподаткування, ресурсних платежів; реформування системи розподілу доходів; скорочення пільг.

Помірковані інвестори усвідомлюють, що прибутковість капіталу після оподаткування визначають не лише законодавчо встановлена ставка податку на прибуток підприємства, а й спосіб обчислення цього прибутку, зокрема – нарахування амортизації, облік запасів, віднесення відсотка за кредит і збитків до складу виробничих затрат. Крім того, у багатьох країнах існують додаткові стимули інвестування, тобто зменшення оподатковуваного прибутку на суму капітальних затрат, і податкові інвестиційні кредити.

Однак поряд із негативними факторами щодо загальних проблем інвестування, існують данні за декілька останніх років, які у перспективі є дуже позитивними.

Цікаво буде відмітити, що об’єм іноземних інвестицій по світу у 2008 році скоротився на 21%, до 1,45 трлн. дол., з рекордних 1,83 трлн. дол., досягнутих у 2007 році, йдеться у звіті Комісії ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD). Таким чином, завершився цикл їх нестримного зростання, що тривав з 2004 року. І якщо прямі інвестиції у розвинуті країни скоротилися на 33%, то у країни, що розвиваються – зросли на 3,6%. Україна не стала виключенням, у її економіку інвестори вклали на 21,2% більше, ніж у 2007 році, а саме 10,063 млрд. дол.

Поряд із цим, світова фінансова криза вплинула також і на приток капіталу в Україну. Якщо у першому півріччі 2008 року в країну, за даними Держкомстату, надійшло майже 7 млрд. дол., то у другому півріччі приток інвестицій скоротився більш ніж у половину – до 3,4 млрд. дол. З урахуванням курсової переоцінки, проведеної Держкомстатом, портфель прямих іноземних інвестицій за четвертий квартал минулого року навіть зменшився. У нинішньому році приток цих інвестицій ще більш уповільнився. За підрахунками національному банку у січні місяці цього року об’єм іноземних інвестицій у економіку країни налічив усього 259 млн. дол., що у 3,5 разів менше показника січня 2008 року.

Галузевий аналіз притока іноземних інвестицій в економіку України в першому півріччі 2010 року свідчить про ріст інвестицій у наступних галузях: металургія, будівництво, торгівля, фінансова діяльність; у той же час чистий відтік інвестицій був зафіксований у наступних галузях: сільське господарство, харчова промисловість, хімічна промисловість, машинобудування, готелі та ресторани.

Встановлюючи прогнози на майбутнє експерти доходять висновків, що вже з 2011 року можливе динамічне встановлення інвестиційного ринку в Україні. Цьому буде сприяти зняття політичної напруженості в Україні, закінчення періоду виборних процесів, стабілізація макроекономічної ситуації і активні дії влади по просуванню позитивного іміджу України. В цей же час ризиками для інвесторів можуть стати нововведення в області фіскальної політики, макроекономічні ризики, пов’язанні із зростом внутрішніх і зовнішніх запозичень.

Таким чином, підсумовуючи усі вище зазначені фактори, необхідно загострити увагу на наступному. На сьогоднішній день в нашій державі існує проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов’язана із політичною нестабільністю, постійними змінами у чинному законодавстві, недостатнім розвитком малого та середнього підприємництва.

Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Це пов'язано з тим, що закони і постанови мають нерідко декларативний характер.

До головних факторів, що стримують формування економічного середовища, сприятливого для залучення іноземних інвестицій, можна віднести також і невизначеність пріоритетів ринкового трансформування економіки та повільність процесів приватизації.

В той же час пряме іноземне інвестування для нас буде мати позитивні наслідки. За допомогою іноземних інвестицій створюється можливість модернізації виробничої бази, створення нових робочих місць, розвитку важливих галузей економіки тощо.

Таким чином, напрями інвестиційної політики України необхідно переглянути та розробити єдину чітку стратегію залучення іноземних інвестицій, оскільки залучення іноземних інвесторів з метою вкладення грошей в економіку держави є основною органічною частиною інвестиційної політики будь-якої країни.