Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

Синьогуб Н. В.

Наук. керівник: Амеліна І. В.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Елементи комплексної системи заходів оцінки конкурентоспроможності товару на зовнішньому ринку

Постановка проблеми. Міжнародний ринок веде постійну боротьбу за споживача. Тому, на сьогоднішній день управління конкурентоспроможністю продукції та ефективної системи заходів її підвищення є актуальної у сучасних умовах розвитку діяльності підприємств. Це зумовлено багатьма факторами – постійно зростаючою кількістю конкурентів, високим рівнем інноваційного розвитку та постійною зміною потреб споживачів. У зв'язку з цим у сучасній економіці головним завданням зовнішньоторгового підприємства стає правильна оцінка його конкурентоздатності для закріплення його позицій на ринку.

Аналіз досліджень і публікацій з проблеми. Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується вченими по різному. Абсолютний авторитет в галузі конкуренції М.Портер, висновки якого обгрунтовуються на результатах багатьох досліджувань досягнення і збереження конкурентної переваги, вважає, що фірми попереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. Певний вклад в рішення проблем управління конкурентоспроможністю продукції внесли роботи Ф. Котлера, Д. Эванса, Р. Моріса. Відносно нецінових методів конкуренції слід зазначити роботи М. М. Олексієвої, Г. Л. Багиєва, О.В. Голубкова, Е.Н. Голубковой та ін.

Проблеми конкурентоспроможності в наукових роботах зачіпають багато російських вчених: А.С.Круглов, А.С.Малахов, В. С. Литвиненко, Р. Н.Тихонов та ін.

Метою роботи є дослідження комплексної системи заходів та показників що є вирішальними при визначенні конкурентоспроможності товару на зовнішньому ринку.

Основна частина. Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність фірми-виробника продукції є єдиним цілим. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби. В умовах сучасного ринку підтримка підприємством високого рівня конкурентоспроможності продукції досягається шляхом корегування чинників, які є вирішальними для споживача при виборі товару, та застування їх у комплексі.

Конкурентоспроможність продукції можна визначити співвідношенням корисного ефекту до сумарних витрат, які включають витрати, що пов’язані з придбанням та експлуатацією товару і іменуються ціною споживання. Чим більше співвідношення, тим вище конкурентоспроможність товару [1].

Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як його перевага у порівнянні з яким-небудь іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це ступінь відповідності товару на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо [2].

Підприємства, які намагаються вийти на зовнішній ринок, повинні визначити показники і чинники своєї міжнародної конкурентоспроможності.

Критеріями оцінки конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку слід вважати фактори, які визначають його кон'юнктуру:

- наявність споживача даного виду продукції;

- кількість конкурентів, які випускають аналогічну продукцію;

- обсяги виробництва й реалізації продукції підприємств-конкурентів у цілому й у сфері діяльності українського підприємства;

- основні напрямки конкурентної боротьби на зовнішньому ринку;

- оцінка стратегічної діяльності конкурентів (контроль за каналами збуту та діяльністю підприємств-постачальників з метою зниження рівня витрат);

- розмаїття методів конкуренції (ціни, якість, технологічний рівень, дизайн продукції, сервісні послуги, імідж підприємства, товарний знак тощо);

- стабільність попиту на продукцію, яку має підприємство на кожному сегменті ринку [3].

Споживач завжди більш заінтересований у співвідношенні чинників: «якість/ціна споживання». Таким чином споживна вартість і якість виробів безпосередньо пов'язані між собою. Проте це не тотожні поняття, тому що споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживної вартості якість продукції характеризує міру її придатності для споживання.

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Окрім показників ціни та якості, комплексну оцінку конкурентоспроможності складають також показники призначення, надійності, технологічності, транспортабельності, ергономічності, безпеки, стандартизації, патентно-правові, естетичні, зовнішнє оформлення, упаковка, марка, гарантійні зобов’язання, умови післягарантійного обслуговування. Показники призначення – це ті показники які характеризують корисну роботу (виконувану функцію). Сюди належать потужність, продуктивність, міцність, вміст корисних речовин, калорійність. Показники надійності – це показники довговічності і безпеки, які відокремлюють ступінь забезпечення довготривалості використання і безпечних умов праці та життєдіяльності людини: безвідмовність роботи, можливий термін використання, технічний ресурс, термін безаварійної роботи, граничний термін зберігання тощо.

Оцінку конкурентоспроможності товару можна провести у три основних етапи:

1. Аналіз ринку та вибір найбільш конкурентоспроможного товару-зразка для порівняння конкурентоспроможності даного товару;

2. Визначення набору порівнюваних параметрів обох товарів;

3. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності даного товару [4].

Конкурентоспроможність товарів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити з результатів експериментальної перевірки за конкретних умов споживання, за результатами пробного продажу, експертних та інших методів.

Реалізація програми підвищення конкурентоспроможності продукції має включати сукупність організаційних, науково-технічних, екологічних, інвестиційних, управлінських та інших рішень, пов'язаних між собою єдиною метою. Для досягнення позитивного результату керівництво повинно забезпечити зростання якісного рівня продукції та максимальне задоволення вимог іноземних споживачів при одночасній мінімізації витрат на її виготовлення й реалізацію. З цією метою необхідно розробити комплекс заходів з удосконалення організації виробництва, звернувши особливу увагу на оновлення й модернізацію основного технічного парку підприємства, раціоналізацію та стимулювання ефективності виробництва, створення системи мотивації управління працею, підготовку персоналу [5].

Висновок. Управління конкурентоспроможністю являє собою адаптивний процес, протягом якого проходить коригування рішень на основі контролю й аналізу змін, що відбуваються у внутрішньому й зовнішньому середовищах. Управління конкурентоспроможністю продукції має забезпечити максимальне використання можливостей виробництва й орієнтацію його на задоволення наявних і потенціальних вимог споживача. Проблема підвищення конкурентоспроможності включає у себе багато аспектів і чинників: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний (правовий), комерційний. Тому тільки застосування комплексної системи заходів підвищення конкурентоспроможності продукції та постійне реагування на зміни ринкової кон'юнктури та потреби споживачів допоможе підприємству існувати на високому рівні.

Економічна практика, проте, вже давно показала, що споживачі на ринку не виступають єдиним цілим - вони по-різному реагують навіть на один і той же товар з одними і тими ж властивостями і цю властивість необхідно враховувати в теоретичних розробках, присвячених конкурентоспроможності. Саме ця обставина враховується маркетологами при сегментації ринку і позиціонуванні товару. Значить, для того, щоб визначити конкурентоспроможність товару, мало просто порівняти його властивості з властивостями конкурентів. Необхідно вивчити поведінку споживачів і їх реакцію на товар.

Вибір показників оцінки конкурентоспроможності фірми, методики в цілому залежить від багатьох факторів: мети проведення оцінки, сфери бізнесу, наявної інформації тощо.

Література:

1. Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. Підручник для вузів. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004, - 580 с.

2. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства. Київ: Центр навчальної літератури, 2006, 384 с.

3. Піддубний І. О., Піддубна А. І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: Навч. пос. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004, 264с.

4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. За редакцією Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, І.Ю.Сіваченка. Київ: Центр навчальної літератури, 2006, 792 с.

5. С.М. Клименко, О.С. Дуброва, Д.О. Барабась, Т.В. Омельяненко., А.В. Вакуленко.Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2006. - 527 с.