Франко Ю.П.

Науковий керівник:

К.е.н. Підвальна О.Г.

Роль особистих якостей в характеристиці менеджера

Важливим завданням організації є вибір гідного працівника, чиї особові і професійно важливі якості відповідають вимогам, що пред’являються до даної посади. Професійний відбір кандидата дозволить співробітнику відділу кадрів, що ухвалює рішення, прогнозувати те, як справлятиметься з роботою кандидат на дану посаду, його успішність і перспективність. А це, у свою чергу, дає можливість підприємству виживати, рости і процвітати [1;110].

Людський капітал – це високоосвічена частина персоналу підприємства: носії культурного, духовного, інтелектуального потенціалу, які володіють управлінськими, фінансовими, технологічними, юридичними знаннями. Крім того, складовими людського капіталу є моральні цінності працівників, культура праці, спільний підхід до справи [2;186].

Соціальну складову можна характеризувати за допомогою таких показників: здатність до конструктивної комунікабельності, вміння працювати з керівниками різних посадових рівнів, вміння прислухатися до критики, відповідальність за доручену справу, чуйне й уважне ставлення до людей, вміння створювати корпоративний колектив.

Особиста складова характеризує рівень особистих якостей людини за допомогою таких показників: стан здоров’я, вік, сімейний стан, врівноваженість, діловитість, дисципліна, порядність, ініціативність, відповідальність [2;187].

Але існує інша сторона оцінювання особистих якостей управлінського працівника. По-перше, керівник повинен володіти лідерськими якостями та організаторським здібностями. По-друге, керівництво є настільки багатосторонньою діяльністю, що не можна вивести конкретних формул для управління організацією. Тому важливою якістю управлінця є здатність пристосовувати свій стиль керівництва до тих умов, у яких діє організація.

Існують певні ключові особливості та здібності, які можна розвинути, щоб успішно виконувати управлінські функції. Такими здібностями є: здатність комплексно мислити, особистісна цілісність, передбачливість, стійкість до стресів, загальна бізнес-перспектива, вміння передавати та сприймати інформацію, ефективне управління часом, здатність бути досвідченим політиком, оптимізм [3; 154].

Важливими психологічними характеристиками особистості, що здатні підвищити конкурентоспроможність управлінця, є вольові якості та готовність до ризику. Якостями сильної волі можуть бути наполегливість і рішучість, а також прагнення до успіху, честолюбство, домінування і самодостатність особистості. Честолюбство як прагнення до суспільного визнання може відігравати об’єктивно відносно позитивну роль, стимулюючи підвищену соціальну активність людини. Важливими рисами управлінських кадрів повинні бути такі особливості мислення: здатність до перебору варіантів певної ситуації, тобто аналітично-комбінаторний склад мислення; високий «темп» мислення – висока швидкість перебігу розумових процесів; висока гнучкість мислення, тобто швидка динаміка переходу від однієї альтернативи до іншої із залученням у процес мислення великої їх кількості при одночасному аналізі; інтуїтивність мислення, тобто включення в процес мислення інформації на підсвідомому рівні; прогностичність мислення, яка характеризується певною стратегією, тактикою і планомірністю дій. [4;25]

Як керівник і організатор, менеджер повинен мати певні якості, які б дали йому змогу спрямовувати діяльність колективу у потрібне русло з максимальною ефективністю. Розглянемо деякі з них:

1. Вміння реалізувати індивідуальний підхід до працівників.
Кожна людина — це особистість з притаманними лише їй рисами. Одним із завдань менеджера є розпізнавання нахилів своїх співробітників для найповнішого використання їх у повсякденній діяльності. Когось цікавить швидкий заробіток, інших — великий, декому — постійний заробіток важливіше, ніж великий, когось влаштовує стабільність становища фірми, інших цікавить кар'єра або просто потреба у спілкуванні. Використання в інтересах фірми здібностей і прагнень кожного працівника є головною метою індивідуального підходу менеджера.

2. Комунікабельність. Уміння спілкуватися — один із ключів до успіху. Як підлеглі, так і керівництво чи ділові партнери прихильніше ставляться до людей, які вміють спілкуватися. Здатність переконувати, шукати компроміси, згладжувати суперечності — найголовніші характеристики керівника.

3. Інтелект. Необхідною умовою управлінського успіху є високі розумові здібності менеджера. Уміння всебічно аналізувати інформацію, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки і приймати на основі цього правильні рішення є запорукою підприємницького успіху. Здатність навчати і навчатися. Менеджер мусить бути талановитим учителем для своїх підлеглих. Адже формування знань, умінь та навичок у персоналу — це, зрештою, підвищення їхнього фахового рівня, ефективності роботи всього колективу. Сам керівник теж повинен постійно орієнтуватися у нових ситуаціях, щоб ознайомити з ними найближчих підлеглих і нести ці знання іншим співробітникам своєї фірми, підприємства чи установи.

4. Вимогливість. Кожна поставлена мета має бути досягнута, інакше авторитет керівника може бути втрачений.Здатність до виваженого ризику, особливо в управлінських рішеннях, гарантує уникнення багатьох проблем, пов'язаних із підприємницькою діяльністю [7].

Щоб досягти успіху, керівники повинні створювати відносини співробітництва між різними групами людей. Вони починають з того, що визначають ключових зацікавлених осіб, потім з'ясовують характер взаємовідносин і основу для здійснення впливу. Успішні керівники вміють здійснювати різноманітний вплив. Вони використовують цей вплив для здійснення керівництва і втілення відповідних змін. Все це вони роблять таким чином, що викликають довіру, яка основується на розумінні іншими їх характеру і компетентності.

Висновок:

Підводячи підсумок стосовно розгляду конкурентоспроможності управлінського персоналу можна стверджувати, що його здатність конкурувати на ринку праці вимірюється не лише професійними навичками та знаннями сфери його діяльності, а й певним набором психологічних характеристик, що є індивідуальними у кожної особистості і проявляють різною мірою. Цей фактор не варто ігнорувати управлінським працівникам, так як при ефективній роботі над собою та тренуванням вольових якостей управлінські кадри зможуть підвищити свою конкурентоспроможність та продуктивно працювати в організації в подальшому.

Список використаних джерел:

1. Тісагдіо І.Ю., Семенькова А.В. Сучасні проблеми підбору персоналу і механізм їх реалізації.// Економіка та держава – 2009,№ 5, с 110-112.

2. Порохня В.М., Ладунка І.С. Метод оцінювання структури конкурентних переваг управлінського персоналу.// Держава та регіони. Серія. Економіка та підприємництво – 2008, №2, с 185-191.

3. Ерік Ларсон. Профпригоден ли босс?// Зерно – 2008, №5, с 152-155.

4. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1997. – 248с.

5. Грішнова О., Шпирко О. Конкурентоспроможність персоналу підприємства: критерії визначення та показники вимірювання.// Україна: аспекти праці – 2004, №3, с 3-9.

6. Коломієць В.М. Вибір стратегії розвитку конкурентоспроможності персоналу.// Економіка та держава – 2008,№ 6, с 54-56.

7. http://moyashpargalka.blogspot.com/2010/05/blog-post_2711.html