Медицина / Хірургія

Фастовець О. М.

КЗ «Міська лікарня № 11», м. Кривий Ріг

Аналіз дитячого травматизму та особливостей

надання медичної допомоги з його приводу

за даними травматологічного пункту

Актуальність дослідження дитячого травматизму зумовлена, насамперед, необхідністю постійного вдосконалення організаційних та лікувальних технологій у діяльності закладів охорони здоров’я щодо надання медичних послуг населенню, зокрема дітям. На нашу думку, кількісна та якісна оцінка рівня ургентної медичної допомоги дитячому контингенту в динаміці за даними травматологічного пункту є показовою для визначення ефективності цієї форми лікувальної роботи, до того ж дозволяє раціонально обґрунтувати матеріальне забезпечення, штатне укомплектування, графік роботи тощо, а головне, сприяє розробці заходів профілактики та забезпечення своєчасного та адекватного обсягу лікарських втручань.

Виходячи з вищесказаного, за мету представленого дослідження в контексті означеної проблеми взято аналіз дитячого травматизму та характеру надання медичної допомоги з його приводу за даними травматологічного пункту міської лікарні за трирічний період. Треба зазначити, що травмпункт КЗ «Міська лікарня № 11» м. Кривого Рога, на базі якого проведене спостереження – відносно новий підрозділ в лікарняній структурі, створений у 2006 році. Натепер надає ургентну амбулаторну допомогу як дорослому, так і дитячому населенню міста, загальна кількість якого складає 180 000.

За даними зробленого нами підрахунку за період 2008, 2009 та 9 місяців 2010 року до травмпункту звернулось 5387 дітей, що становить 23,92±0,28% від загальної кількості травмованих. В свою чергу, аналіз динаміки частки дитячих травм виявив позитивну тенденцію до зниження цього показника. Так, в 2008 році він склав 26,43±0,49%, в 2009 – 24,40±0,48%, в 2010 – 20,12±0,50%. Поруч з тим, суттєвим є те, що рівень травмування дітей залишається досить високим, що вказує на необхідність поглиблення просвітницько-організаційної діяльності по його попередженню.

Проведене диференціювання за причиною виникнення травми ілюструє наступну структуру дитячого травматизму: побутовий – 88,31±0,44%, шкільний – 7,90±0,37%, спортивний – 3,40±0,25%, автодорожній – 0,39±0,08%. При цьому 36,61±0,66% побутових травм явились результатом ударів частини тіла дитини о різноманітні предмети або ударів ними; 11,75±0,44% – падіння дитини на рівному місці або з висоти; 19,32±0,54% – наслідок різних незграбних рухів; 7,72±0,36% спричинені необережним поводженням з гострими предметами. Виявилось, що найбільш часто діти отримують травми по понеділкам (30,0±0,62%), найрідше – по суботам (10,67±0,42%). Більшість звернень з приводу травмування (69,72±0,63%) приходиться на першу половину дня, тобто до 12 години.

Визначення найпоширеніших причин травмування, до яких віднесли недотримання техніки безпеки в школі, дома, в спортивних закладах, а також порушення правил дорожнього руху, дозволило окреслити два головних напрямки профілактики. По-перше, засвоєння дітьми навичок безпечної поведінки у різних життєвих ситуаціях шляхом лекційної пропаганди. По-друге, створення безпечного середовища перебування дитини спільно з відповідними структурами (ДАІ, міськими відділами науки та освіти, ЖЕКами).

Основними видами пошкоджень у дітей, що лікувались у травмпункті, були забиття, гематоми, садни та мілкі поверхневі рани, а також переломи переважно верхніх кінцівок. Найбільш часта локалізація травм у дітей – голова (35,77±0,65%), кисті та пальці (22,0±0,56%), плече та передпліччя (15,30±0,49%). Аналіз звернень за статевою ознакою свідчить про переважання серед травмованих дітей хлопчиків (59,40±0,67%).

Найпоширенішими лікувальними процедурами, які здійснювались в травмпункті, являлись первинна хірургічна обробка рани з накладанням швів, застосування гіпсових лонгет на ділянку перелому або травмованого суглобу, накладання первинної пов’язки на обпечену поверхню після її туалету.

Часто діагностували переломи променевої кістки в типовому місці, що потребували закритої репозиції залежно від характеру (за Смітом, Колесом) та іммобілізації відповідно напрямку зсуву в тильній або долонній фіксації кисті. При переломах фаланг пальців п’ясткових кісток зі зсувом виконували закриту репозицію з наступною діафіксацією спицями Кіршнера за показаннями. При травматичних вивихах плеча вправляння здійснювалось за методом Кохера, при підкрильцовому вивиху – за методом Гіппократа.

За даними трирічного вивчення досить поширеним видом амбулаторних травм у дітей є ушкодження зв’язкового апарату різних суглобів, при якому в якості амбулаторної допомоги здійснюється іммобілізація лонгетою або м’якою фіксуючою пов’язкою з відповідними рекомендаціями. У дітей раннього віку частою травмою є пронаційний підвивих голівки променевої кістки, після вправляння якого іммобілізація проводиться пов’язкою Жюде.

При переломах без зсуву кісток, що не відносяться до великих, останні фіксуються в середньофізіологічному положенні з наступним амбулаторним лікуванням. Поліклінічне спостереження рекомендується також при переломах 1-2 ребер без зсуву й ушкоджень органів грудної клітини. У випадку травмування більше двох ребер, ускладнених переломах, хворі спрямовуються до травматологічного або спеціалізованого торакального відділення. В цілому ж, лише 7,20±0,35% дітей, що постраждали та звернулися за допомогою до травмпункту, потребували подальшої госпіталізації. Решті, які отримали ургентну допомогу, видається висновок із зазначенням діагнозу та результатів обстеження, описанням здійснених втручань та наданих консультацій, рекомендаціями стосовно ведення на амбулаторно-поліклінічному етапі, що забезпечує кінцевий сприятливий вихід лікування.

Як висновок, проведений нами аналіз свідчить про вагому, навіть пріоритетну, роль травматологічного пункту міської лікарні у забезпеченні кваліфікованою ургентною допомогою травмованих дітей. Підсумовуючи, слід також наголосити немаловажне значення роботи цього підрозділу у профілактиці дитячого травматизму.