Прокопенко Євгенія Василівна

Донецький державний університет управління

Іноземна мова як засіб підготовки фахівця в умовах євроінтеграції

З утворенням Європейського Союзу політика «європейського вимірювання» в освіті набуває нового розвитку у вихованні, мета якого - формування особи громадянина і професіонала європейського суспільства, людини, яка цінує культурну спадщину співтовариства, свідомого учасника процесу європейської інтеграції.

Інтеграційна політика в Україні ґрунтується на двох передумовах: визнання необхідності інтеграції й неможливості її одночасного та одноманітного досягнення. Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національна доктрина розвитку освіти поступово реалізують інтеграційні процеси у сфері вищої освіти.

Основні загальні мовні стратегії Європейського Союзу такі:

а) право всіх громадян вивчати і використовувати свою власну державну мову і мови меншин;

б) право всіх громадян вивчати щонайменше дві іноземні мови в період шкільної освіти;

в) обов’язок всіх урядів заохочувати й підтримувати вивчення іноземних мов після шкільної освіти;

г) необхідність підтримувати багатомовні заходи.

Для підготовки сучасного висококваліфікованого фахівця необхідно приділяти особливу увагу професійній комунікативній компетенції, і тут неможливо не зважати на вплив мовних стратегій та потребу у їх класифікації.

Виділені такі конкретні комунікативні дії, що максимально відповідають специфікації мовної комунікації [ 4]:

· Перцептивні – схиляти до спілкування, визначати стан людини на основі характерних ознак та впливати на нього або розуміти його.

· Комунікативні – мовного і немовного планів: мовні дії (правильна, емоційна, образна, стилістично маркована мова); немовні дії ( доречна міміка, жестикуляція, рухи тіла).

· Інтерактивні – взаємодія індивідів на основі комунікативно-підтримуючого стилю.

Ці характеристики можна доповнити характеристиками якостей і поведінки особи: комунікабельність (потреба у спілкуванні), соціабельність ( потреба у соціальних контактах, наприклад, у професійній сфері), доброзичливість. Толерантна поведінка включає емоційну гнучкість, відвертість, відсутність догматизму.

Таким чином, для реалізації мовної комунікації в професійній сфері необхідно:

1. Забезпечити засвоєння типів комунікативних мовних стратегій і способів мовного оформлення , властивого певній культурі.

2. Сформувати механізм професійної компетенції на основі засвоєння норм і правил розпізнавання та реалізації іншомовного спілкування.

Спираючись на ці моделі, можна виділити основні напрямки формування полікультурної толерантності і гуманізації під час вивчення іноземної мови у вищих закладах.

Перше. Кореляція змісту навчальних програм не тільки з технічними та науковими досягненнями, але й з соціальними, економічними, політичними реаліями на національному і глобальному рівні.

Друге. Розширення змісту міжпредметних зв’язків, встановлення і використання багатобічних відносин з іншими сферами знань і культури.

Третє. Систематично долучати студентів до знань екологічних аспектів їхньої майбутньої діяльності. При цьому, необхідно зважати на фактор екологічного втручання технологічного розвитку етносу на життя всіх народів, що потребує необхідності міжрегіонального або всесвітнього рівня співпраці.

Четверте. Посилення емоційного аспекту навчання та його естетичного напрямку, широке використання культурних традицій етносу[ 2].

В реалізації цих напрямків і вирішенні пов’язаних з ними завдань велика роль належить іноземній мові як навчальної дисципліни, яка характеризується гнучкістю організаційної та діяльної структури, варіативністю інформаційних і методичних компонентів. Кратко розглянемо ці компоненти.

1. Вивчення соціокультурних характеристик країни виучуваної мови, її історії, традицій і реалій життя, розширення гуманітарного кругозору і полікультурної толерантності.

2. Культурологічний підхід сприяє формування системи моральних орієнтирів загальнолюдського характеру, необхідних в умовах інтеграційних процесів.

3. Аппліктивність іноземної мови сприяє зростанню адаптивності й орієнтацій них навичок людини у сучасному світі високих технологій й інформаційних полів.

4 . Включення до навчального процесу матеріалів про глобальні та регіональні проблеми сприяє формуванню масштабності мислення, усвідомлення необхідності об’єднаних зусиль для вирішення проблем цивілізації.

5. Спільність інтелектуального та емоційно-вольового компонента у діяльності студентів під час вивчення іноземної мови з використанням креативних методів навчання , рольових ігор сприяє розвитку адаптаційних та комунікативних якостей особистості.

6. Використання історично - порівняльного методу, який враховує регіонально національний компонент, впливає на інтеграцію національного самоусвідомлення студентів у систему загальносвітових культурних цінностей.

7. Порівняльне дослідження провербального матеріалу іноземної та рідної мови сприяє усвідомленню єдності будь-якої національної культури і загальнолюдських цінностей.

8. Аналітичний розбір мовних систем іноземної і рідної мови сприяє розвитку логіко-аналітичних вмінь та навичок, що є важливим аспектом діяльності сучасного фахівця.

9. Включення в процес навчання іноземної мови в якості текстових матеріалів міжнародних документів має на меті створити передумови для усвідомлення взаємозалежності і взаємообумовленості життя людей всієї планети, цінності й смислу життя людини, її прав та свобод.

Необхідною умовою ефективності втілення в навчальний процес запропонованої концепції є системна реалізація лінгвістичних, дидактичних, психологічних підходів до культури іншомовного спілкування. Повинен дотримуватися принцип індивідуального підходу, який базується на результатах попередньої діагностики рівня розвитку студентів та постійного коригування в залежності від результатів процесу навчання.

Вільне володіння іноземною мовою, полегшуючи освоєння культурного потенціалу світу і входження людини до в сучасний світ технологій , розширюючи спроможність закордонних контактів , є засобом коригування нашого соціуму з світовим, сприяє інтелектуалізації молоді, розвитку адаптаційних та комунікативних якостей особистості, що є однією з умов стабільності розвитку в умовах нової цивілізаційної парадигми.

Література

1. Елканова Т.М. Концептуальная модель локальной гуманитарно-развивающей образовательной среды. // Высшее образование сегодня. 2009. №7. С. 56-59.

2. Елканова Т.М., Чеджемова Н.М. Иностранный язик в структуре общегуманитарного базиса образования. //Высшее образование сегодня. 2009. №9. С. 57-58.

3. Кремень В.Г. О состоянии и перспективах развития высшего образования Украины./ Наука и образование на пороге III тысячелетия. – Минск.2001.

4. Лиферов А.П. Культурологическая составляющая интеграции мирового образования. – Рязань: Изд-во РГПУ. 1996.

5. Скубашевська О. Мовні стратегії інноваційної освіти.//Вища освіта України. 2007. №4. С. 51-55.