Шломенко О. Б.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима Гетьмана»

ПРО ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНУ КОМПЕТЕНТНІСТЬ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ

У сучасному суспільстві комунікація є необхідною передумовою для духовного та професійного розвитку його членів, адже саме під час її реалізації відбувається обмін інформацією та науково-технічними досягненнями між людьми. Тому здатність фахівця будь-якої спеціальності до здійснення ефективної комунікації посідає важливе місце серед інших його якостей та вмінь, необхідних для реалізації професійної діяльності.

Установлено, що в науковій літературі для відображення цієї здатності людини використовується поняття «професійно-комунікативна компетентність». Для можливості більш докладного пояснення його суті проаналізуємо тлумачення термінів «комунікація» і «компетентність», які є вихідними для трактування даного ключового для нашого дослідження поняття.

Так, з’ясовано, що термін «комунікація» походить від латинського слова сommunico, яке перекладається як «робити загальним». У широкому сенсі комунікація являє собою обмін інформацією між індивідами за допомогою загальної системи символів. Причому комунікація може здійснюватися за допомогою як вербальних, так і невербальних засобів.

У наукових працях розрізняють також механістичний і діяльнісний підходи до комунікації. У першому випадку комунікацію розглядають як односпрямований процес кодування, передачі інформації від певного джерела та отримання її одержувачем повідомлення. При другому (діяльнісному) підході комунікація постає у вигляді спільної діяльності учасників процесу спілкування, протягом якого виробляється певною мірою загальний погляд на об’єкт та дії з ним.

Також установлено, що термін «компетентність» був введений у широку освітню практику групою зарубіжних вчених у 1997 р. як результат спільної діяльності Федерального статистичного департаменту Швейцарії та національного центру освітньої статистики США й Канади над програмою «Визначення та відбір компетентностей: теоретичні та концептуальні засади».

На основі врахування різних точок зору науковців компетентність трактується нами як сукупність певних знань, умінь, які дозволяють людині бути обізнаною в певних аспектах діяльності та ефективно в них функціонувати. Отже, компетентність являє собою здатність особи практично використовувати набуті знання, вміння й навички для вирішення поставлених завдань у певних галузі життєдіяльності суспільства.

На підставі вищевикладеного професійно-комунікативну компетентність можна розглядати як інтегроване утворення, що дозволяє організовувати людині свідому діалогічну взаємодію у процесі професійного спілкування з окремими людьми чи групами співпрацівників, яке забезпечує підтримку цієї взаємодії у звичайних і екстремальних ситуаціях. Важливими характерними ознаками професійно-комунікативної компетентності є також сформованість в особистості вмінь розуміти мотиви та стилі ділової поведінки інших учасників ділового спілкування, досягати поставлених цілей за допомогою вибору найбільш ефективних шляхів реалізації комунікації, використовувати різні прийоми й технології здійснення комунікативних актів.

Відзначимо, що вітчизняними науковцями визначено основні характеристики фахівця, якого можна назвати компетентним у професійно-комунікативному плані, а саме такі: 1) здатність виконувати поставлені завдання, дотримуючись при цьому найбільш ефективних шляхів їх вирішення; 2) прихильність до обраної професії, сформованість мотивації щодо професійної праці; 3) результативність професійної роботи; 4) засвоєння норм і еталонів професійної діяльності; 5) забезпечення постійного професійно-особистісного самовдосконалення; 6) наявність необхідного рівня знань і умінь для результативної роботи, розвиненість умінь аналізувати та прогнозувати свій подальший професійний розвиток; 7) готовність до постійного накопичення професійного досвіду, його збагачення за допомогою участі в різних видів творчої фахової діяльності; 8) уміння об’єктивно оцінювати рівень власної професійної підготовки. Отже, в понятті «професійно-комунікативна компетентність» відображається готовність особистості до певного типу спільних переживань і дій.

Зрозуміло, що професійна-комунікативна компетентність є невід’ємною частиною професійної діяльності індивіда, бо саме вона відображає особистісні якості та властивості фахівця, за допомогою яких він самостійно й ефективно реалізовує завдання професійної діяльності, в тому числі ті, що пов’язані з діями інших людей. Сформованість цієї компетентності у фахівця свідчить про його теоретичну та практичну готовність до здійснення ефективної професійної діяльності в певній галузі, що вимагає встановлення регулярних комунікативних контактів з іншими співпрацівниками організації. Зокрема, невід’ємними атрибутами цієї компетентності є готовність визначати оптимальні шляхи колективного досягнення поставлених цілей, умінь успішно працювати з іншими людьми, розробляючи колективні рішення й реалізуючи найкращі з них на практиці.

Таким чином, високий рівень сформованості професійно-комунікативної компетентності фахівця є необхідною умовою для його успішної професійної діяльності та подальшого її розвитку. У світлі цього кожна людина, яка задіяна в будь-якій професійній сфері, повинна не тільки володіти певними професійно-комунікативними знаннями та вміннями, а й мати досвід використання цих знань та вмінь на практиці, в тому числі й у незвичних для неї ділових ситуаціях, а також постійно підвищувати власний рівень цієї компетентності у професійній діяльності. Тільки в такому випадку вона зможе успішно виконувати свої професійні обов’язки.