Альона Мамонова

Мелітопольський державний педагогічний

університет імені Б.Хмельницького

Ефективність інтерактивного навчання старшокласників англомовного письма                                                              

Освіта XXI ст. – це, передусім, освіта для людини. Демократичні зміни в суспільстві характеризуються пріоритетом гуманістичного напряму в сучасних освітніх технологіях. Сьогодення вимагає перебудови, що стосується не лише методів і форм роботи, але й світогляду, самої суті нової школи: принципів, підходів до навчання та виховання, особливо до навчання старшокласників англійської мови.

Деякі питання інтерактивного навчання англомовного письма розроблялися в сучасній педагогіці, психології та методиці викладання іноземних мов. Так, у методиці   різні  аспекти навчання писемного  мовлення розглядали  Х.Р.Армінян, Є.Є.Бабушис, О.В.Горбунов, М.Н.Захаренкова, Є.П.Калініна, К.П.Ященко та ін.; навчання корекції помилок та їх попередження – Л.І.Назіна і В.І.Татієва,  самоконтролю – С.П.Тищенко. У зарубіжній методиці досліджувалися питання організації роботи з текстом на різних етапах його написання (C.A.Boardman, J.Frydenberg, D.Hall, A.Hogue, R.R.Jordan, A.M.Salak та ін.), методики коригування і редагування писемних висловлювань (J.Lane, E.Lange, A.C.Winkler та ін.), використання інтерактивних форм навчання писемного мовлення (W.Bishop, D.Byrne, D.George, A.Rothkegel, P.Ur та ін.). Проте за наявності великої кількості методичних досліджень відсутніми є спеціальні дослідження, присвячені методиці інтерактивного навчання письма англійською мовою.

Мета статті – теоретичне обґрунтування ефективності інтерактивного навчання старшокласників англомовного письма.

Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, навчання у режимі бесіди, діалогу, дії. Отже, у дослівному розумінні інтерактивним може бути названий метод, в якому той, хто навчається, не виступає лише слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власне створюючи це явище: говорить, керує, моделює, пише, малює тощо [3, с. 85].

Н.С.Мурадова стверджує, що інтерактивне навчання – це навчання, заглиблене в процес спілкування. Для підвищення ефективності процесу навчання необхідна наявність трьох компонентів спілкування, а саме: комунікативного, інтерактивного та перцептивного [2, с. 60].

О.Пометун уважає, що інтерактивними можна вважати технології, які здійснюються шляхом активної взаємодії учнів у процесі навчання. Вони дозволяють на підставі внеску кожного з учасників у ході заняття спільною справою отримати нові знання і організувати корпоративну діяльність, починаючи від окремої взаємодії двох-трьох осіб поміж собою й до широкої співпраці багатьох [4, с. 54].

На нашу думку, сутність інтерактивного навчання полягає у взаємонавчанні, груповій формі організації освітнього процесу із реалізацією активних групових методів навчання для вирішення дидактичних завдань. Педагог при цьому виконує функції помічника в роботі, консультанта, організатора, стає одним із джерел інформації. Однак, учень і вчитель виступають як рівноправні суб’єкти навчального процесу.

Під інтерактивним навчанням писемного мовлення ми розуміємо організацію спільної групової та самостійної навчальної діяльності учнів, спрямованої на розвиток умінь писемного мовлення при виконанні різних соціальних ролей (автора, читача-редактора, учня, викладача). Таке навчання означає, що учень у процесі самостійного поетапного написання творчої роботи (від розробки напрямків розкриття теми до написання кінцевого варіанту тексту) навчається від учителя, інших учнів групи і розширює свій мовленнєвий досвід, читаючи, аналізуючи та коригуючи як власні, так і чужі тексти.

Спираючись на те, що у процесі інтерактивного навчання писемного мовлення, як зазначають О.Пометун та Л.Пироженко, текст виступає, з одного боку, як об'єкт спостереження, аналізу, редагування та коригування і, з іншого боку, як продукт діяльності, виділено три види текстів: тексти-зразки, проміжні навчальні тексти і написані учнями тексти із заданими характеристиками [5,    с. 89].

Проведений аналіз наукових робіт, в яких досліджуються соціолінгвістичні аспекти письма (Л.С.Виготський, І.О.Зимня, Л.О.Кисільова, О.О.Леонтьєв, В.Л.Наер) дозволив побудувати модель інтерактивного навчання з урахуванням взаємозвязку та взаємовпливу трьох основних компонентів писемного спілкування: автора, тексту та реципієнта і поєднанням соціального та індивідуального в процесі письма. Індивідуальний характер писемної творчості зумовлює таку організацію навчання, за якої у процес письма учня не втручаються ні вчитель, ні інші учні, а відповідальність за кінцевий результат несе сам автор тексту. Соціальна природа писемного спілкування знаходить свій відбиток у використанні колективного досвіду групи учнів під час читання та обговорення письмових робіт, у їх взаємоперевірці та взаємооцінюванні. Наслідком читання та аналізу робіт своїх однокласників є розширення мовного досвіду учнів і розвиток умінь обєктивно аналізувати та оцінювати як свій, так і чужий текст.

Розглянуті теоретичні та експериментальні дослідження (Г.С.Абрамова, Б.Г.Ананьєв, О.М.Анісімова, М.В.Артюшина, П.П.Блонський, Л.С.Виготський, А.В.Захарова, І.С.Кон, Л.Д.Столяренко) свідчать про психофізіологічну готовність старшокласників до інтерактивної роботи над писемним мовленням. У цьому віці відбувається посилений розвиток таких інтелектуальних функцій, як память, увага та мислення, спостерігається прагнення до інтенсивного спілкування з ровесниками та до виконання завдань, що вимагають самостійності і передбачають відповідальність за прийняті рішення. У процесі спілкування з оточуючими та самостійної діяльності зростає самокритичність і самооцінка [1, с. 121].

Висновки. Таким чином, інтерактивні технології навчання старшокласників англомовного письма потребують від усіх учасників навчального процесу розвитку комунікаційних умінь, навичок роботи в парах і групах, вмінь аргументувати й дискутувати тощо. У цілому інтерактивне навчання англомовного письма створює сукупний ефект, який виявляється в тому, що на фоні програмного засвоєння знань формується:

1.     вміння співробітничати, продуктивність якого характеризується зміною стратегії взаємодії;

2.     комунікативна компетентність, що визначається зміною стилю спілкування, усвідомленням бар’єрів спілкування, характером вирішення комунікативних завдань;

3.     толерантність, яка характеризується сприйняттям інших людей і забезпечує повноту та адекватність спілкування в різних ситуаціях.

Перспективи подальших досліджень: подальша робота стосуватиметься дослідження методів інтерактивного навчання старшокласників англомовного письма та розробки відповідного комплексу вправ.

Список використаних джерел

1.     Гейхман Л.К. Искусство быть и общаться с Другим (Интерактивное обучение) / Л.К.Гейхман. – Пермь: Центр развития образования, 2001. – 198 с.

2.     Мурадова Н.С. Воспитание культуры общения у будущего учителя / Н.С.Мурадова // Образование и общество. – 2002. – № 5. – С. 60-65.

3.     Організація навчально-виховного процесу. З досвіду роботи вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації / Ред. Салмай Н.М., Цибенко Н.В. – Вип. 10. – 2007. – С. 80-95.

4.     Пометун О.І., Пироженко Л.В. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод. посіб. / Авт.-укл. Пометун О.І., Пироженко Л.В. – К.: «А.С.К.», 2002. – 135 с.

5.     Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання: Навч.-метод. посіб. / За ред. О.І.Пометун. – К.: «А.С.К.», 2004. – 192 с.