Ю. М. Повержук

О. В. Лазаренко

Буковинська Державна Фінансова Академія

Педагогічні передумови проблем іншомовного професійного спілкування в університетах Великої Британії

Молоде покоління британців може безперешкодно подорожувати, проживати та працювати в країнах Євросоюзу. Але постає проблема в тому, що вони все менш налаштовані вивчати іноземні мови. У 2004, колишній головний інспектор англійських шкіл, Майк Томлінсон, описав британців як "варварів", що стосується вивчення іноземних мов. У тому ж році, 1500 британських працівників, опитаних фірмою Office Angels заявили, що менш ніж 5% з них можуть полічити до 20 на іноземній мові, хоча більшість з них висловили своє бажання жити за кордоном. В загальному, 80% працівників, серед яких проводилось опитування, були впевнені, що вони безперешкодно можуть просуватися по кар’єрній сходинці, тому що "кожен говорить англійською мовою" [5].

Проведене в 2001 році Європейською Комісією соціологічне дослідження виявило, що 65.9% з британців може спілкуватися лише своєю рідною мовою. Це дало нам можливість зробити висновок, що з усіх країн–членів Євросоюзу у Великій Британії спостерігається найвищий відсоток одномовних громадян.

На сьогодні існує дуже мало молодого покоління, яке займається бізнесом і володіє достатнім рівнем розвитку лінгвістичних навиків. Фахівці вважають, що на це вплинуло широке розповсюдження англійської мови, яка як світова мова дає багато переваг, тому молодь англомовних країн Європи не має мотивації вивчати інші іноземні мови.

Лінда Паркер пояснює, чому у британців такий низький рівень знань іноземних мов: "Основна частина нашої проблеми це те, що англійська мова – світова мова і тому для нас легко співпрацювати з колегами інших країн, а також проводити ділові переговори. Ми живемо на острові і ми не обізнані щодо інших мов, як ті країни, які мають між собою спільні кордони. Ми не живемо в культурі вивчення мов і ми покладаємось на інших людей, які прикладають більше зусиль для того, щоб вивчити нашу мову."

У 2000, компанією Nuffield Languages Inquiry було підкреслено відсутність мотивації вивчати мови серед студентів британських університетів і виявлено, що дев'ять студентів з десяти вирішила продовжувати вивчати мову після досягнення 16-ти річного віку. Але набагато гірша ситуація виникла в 2002 році, коли Естель Морріс, колишній секретар з питань освіти, утвердила рішення видалити обов'язкову сучасну іноземну мову з Key Stage 4 – освітньої стадії для 14 до 16-річних учнів англійських шкіл. Через це уроки іноземної мови в 2004 році для них стали необов'язковими. Замість цього, Естель Морріс заявила, що уряд заохочуватиме щодо більшого викладання мови в початкових класах та їх подальшого вивчення в університетах [2]. Ідея була підтримана дітьми молодшого віку оскільки замість того, щоб бути вимушеними обов’язково вивчати мову для отримання сертифікату про загальну середню освіту (General Certificate of Secondary Education (GCSE)), вони можуть зробити вибір щодо цього.

Очевидно що абсолютна більшість підтримала протилежну сторону. Мовна кваліфікація різко впала, що призвело до поширення "мовної кризи" в середніх школах, а разом з тим і в університетах Великої Британії. Кількість студентів, які складали іспити з іноземних мов для отримання сертифікату про загальну середню освіту (GCSE) щороку невпинно зменшувалась від 547,189 в 2003 році до 382,228 в 2008.

У 2007 році Лорд Дірінг рекомендував, щоб всі діти вчити мову з семирічного віку, і що це повинно затверджуватись в освітній програмі 2010 року [3]. Хоча чинний міністр освіти Алан Джонсон підтримав цю пропозицію, але не було прийнято рішення щодо скасування введення мови після 14-ти річного віку – не дивлячись на різке падіння числа учнів, які складали іспит з мови до GCSE.

Зниження числа студентів, які вивчають мови у школах також внесла згубний вплив на вивчення мови на університетському рівні. У період з 1998 по 2002 рік, число мов, які студенти вивчали в англійських університетах впало на 15%, а в 2003 році дослідження виявило, що вивчення додаткової мови знижувалось на 4-5% кожного року протягом попереднього десятиліття. У мовних відділеннях в університетах по всій Великобританії відбулось скорочення штатів, і навіть їх закриття. Статистичне агентство вищої освіти дійшло до висновку, що навчання мови зосереджується в старих, традиційних університетах і вона вивчається студентами з більш заможних сімей.

Для того, щоб відповідати вимогам часу, необхідно якомога повніше забезпечувати ринок праці кваліфікованими та знаючими спеціалістами у сфері економіки та промисловості, які є основою прогресу суспільства. Тому, зважаючи на такі освітньо-економічні тенденції, а також широке розповсюдження англійської мови у світі, філологічна підготовка і мотивація британських школярів повинна піднятися на значно вищий рівень.

Одним із шляхів, визначених урядом для поліпшення ситуації з вивчення іноземних мов, є надання можливості отримання дипломів з іноземних мов як альтернатива документа про середню освіту (GCSE). При цьому підкреслюється, що головна мета, передбачувана такою політикою, – це набуття широких поглядів, усвідомлення іншого типу мислення і нового бачення світу, що і є основою освіти.

Список використаних джерел та літератури

1. Коваленко С.М. Особливості кредитно-модульної системи навчання на прикладі вищої школи Англії // Науковий вісник ЧНУ.- Вип. 285. Педагогіка і психологія. - С.105- 110.

2. Реформи освіти і науки у Великій Британії // Бюлетень європейських студій. - 2006.- № 4(2).- С. 27- 31.

3. Тенденції розвитку освіти у Великій Британії та США(на матеріалах англомовної преси 2006- 2007 років) // Рідна школа. - 2008. – С.78-80.

4. "Our language skills are a national embarrassment": Article history // The Observer. - 2008. - 3 August.

5. "Why Britons are 'language barbarians"// BBC News. – 2004. – 29 July.