“Филологические науки”/ 6.Актуальные проблемы перевода.

Cтарший викладач ЧАПАЛА Л.І.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ

У статті проаналізовано основні особливості технічного перекладу. Висловлено думку про те, що переклад технічної літератури треба розглядати як з мовознавчих, так і з наукових та технічних позицій.

Розвиток науки й техніки в наші дні веде до дедалі більшого поширення технічного перекладу; розширення науково-технічних зв'язків України із закордонними країнами, росте інтерес до технічних досягаєш, нашої країни, обмін науково-технічною літературою - все це сприяє тому, що питома вага технічного перекладу в загальному обсязі перекладацької продукції, що випускається в Україні, безупинно зростає. Під технічним перекладом мається на увазі певний вид перекладацької діяльності, а саме, переклад технічної літератури. При цьому, особливо важливо, якщо колись поняття технічного перекладу в нас зводилося майже винятково до перекладу з іноземних мов українською, сьогодні дедалі зростає переклад науково-технічних текстів з української мови на іноземну, головним чином, англійською. Це - не тільки закономірний наслідок великих досягнень української науки й техніки, але й ріст міжнародних економічних і науково-культурних зв'язків України. Можна бути впевненим, що надалі роль науково-технічного перекладу в нашій країні не тільки не зменшиться, але, навпаки, буде дедалі більше зростати.

Доцільно говорити про переклад як про особливу царину мовознавства, що включає окремі дисципліни (переклад художньої літератури, переклад газетно-інформаційних текстів, переклад наукової і технічної літератури), що знаходяться в тісному контакті один з одним [3].

Виявлення об'єктивних закономірностей перекладу наукової і технічної літератури як самостійної дисципліни треба проводити на основі аналізу фактичного матеріалу окремих мов, виходячи з основних положень:

1) обмеження дослідження рамками природничих і точних наук;

2) виявлення спільних мовних закономірностей, наявних для цих галузей науки і техніки, що дозволить свідомо визначити вибір лексичних і граматичних засобів для перекладу, замінити інтуїтивну здогадку перекладом, заснованим на логіці мовних фактів;

3) розкриття ще не вивчених мовних закономірностей у результаті аналізу співвідношення окремих пар мов у процесі перекладу, що повинні внести певний внесок у загальну лінгвістику;

4) збагачення, систематизація й раціоналізація мови науки і техніки на основі лінгвістичного аналізу в співдружності з фахівцями в окремих галузях науки і техніки;

5) розвиток загальної теорії перекладу як окремої галузі мовознавства.

Для словникового складу наукової і технічної літератури характерне

застосування великої кількості наукових і технічних термінів, тобто слів або словосполучень, що позначають наукові або технічні поняття. Провести чітку межу між термінами і словами повсякденної мови неможливо внаслідок багатозначності багатьох слів [3].

Терміни - це слова (або сталі словосполучення (еквіваленти слів)), тобто вони мають ті ж лінгвістичні властивості, що й будь-які інші одиниці словникового складу. Відмінність терміна від звичайного слова полягає, насамперед, у його змісті - терміни виражають поняття науково відпрацьовані (найчастіше мають точне визначення) і властиві певній конкретній галузі людського знання. Наукове опрацювання поняття, що виражається терміном, його стандартність висувають особливі вимоги до перекладу терміна, він повинен перекладатися саме відповідним терміном, прийнятим у термінологічній системі тієї мови, на яку здійснюється переклад [2].

У плані перекладу української наукової і технічної літератури істотну роль повинні зіграти словники. Проте відомо, що основний недолік словників -те, що вони не встигають за розвитком науки і техніки.

Як і завжди, вирішальною умовою у виборі правильного значення багатозначного терміна під час перекладу є контекст. Однак у процесі перекладу технічної літератури виникають деякі специфічні труднощі, що полягають у тому, що технічну термінологію нерідко доводиться перекладати поза всяким мовним контекстом [2].

Ми маємо на увазі такі характерні види технічної документації, як, наприклад, специфікації на ті або інші вироби, списки запасних частин, усякого роду таблиці й ін., де спеціальна термінологія дасться у формі простого переліку або списку, без якого-небудь контекстуального оточення. Природно, переклад такого роду текстів має особливі труднощі. У цьому випадку рекомендується попередньо ознайомитися з літературою, у якій відповідна термінологія представлена в більш-менш розширеному контексті. Наприклад, якщо доводиться перекладати список комплектувальних запасних частин якого-небудь виробу, варто спочатку ознайомитися з розгорнутим описом даного виробу, щоб одержати уяву про комплект деталей, які входять до нього та ін. [3].

Вважають, що науковій і технічній літературі властивий нейтральний спосіб викладу матеріалу, або нейтральний стиль. Проте має рацію A.B. Федоров, коли пише: «Поняття якогось «нейтрального стилю», тобто стилю сухого, позбавленого образності, емоційності, - поняття дуже відносне, бо сама відсутність цих властивостей складає виразну, хоча і негативну, стилістичну ознаку, виявляється в наявності і позитивна характерна ознака».

Будь-яка жива мова завжди знаходиться у стадії безперервної зміни. Це стосується також мови наукової і технічної літератури. Як вже наголошувалося, сучасна мова науки і техніки дуже змінилася за останні три сторіччя. В основі технічної літератури тепер лежить формально-логічний (колективний) стиль.

Для того, щоб робити гарні переклади, треба володіти мовою наукової і технічної літератури, знати її закономірності. Багато філологів стають з часом чудовими перекладачами, якщо вони володіють потенційними здібностями до логічного мислення, якщо вони в змозі розвинути в собі науковий підхід до перекладу і, що дуже важливо, якщо здатні полюбити свою нову спеціальність, ставиться до неї з творчим ентузіазмом, бачити красу і стрункість формально-логічного стилю наукової і технічної літератури [3].

У науковій або технічній літературі основна увага автора направлена на конкретні факти, які треба описати і пояснити. Тим самим особа автора відсовується на другий план, а назва предметів, процесів і т.п. висуваються на перше місце.

У всіх випадках варто також прагнути одержати консультацію в осіб, знайомих із пристроєм і використанням даного устаткування або апаратури.

Список літератури

1. Левицкая Т.Р., Фитерман A.M. Проблема перевода. На материале современного анг. яз. - М.: Международные отношения, 1976. - 205 с.

2. Панько T.L, Кочан I.M., Мацюк Г.П. Українське термінознаство. - Львів: Світ, 1994. -216 с.

3. Пумпянский А.Л. Введение в практику перевода научной и технической литературы на английский язык. -М.: Наука, 1981. - 344 с.

4. Тарнопольский О.Б. Методика обучения английскому языку на I курсе технического вуза. - К.: Выща школа, 1989. - 200 с.