Политология / Проблемы взаимодействия власти и
общественности (отечественный и зарубежный опыт)
Невинна Галина Ярославівна
Рівненський
державний гуманітарний університет, Україна
«Фінське
питання» у зовнішній політиці Німеччини в 1933-1939 рр.
На момент призначення Гітлера 30
січня 1933 р. канцлером німецька зовнішня політика переживала фазу форсованої
ревізії наслідків Першої світової війни. У
цих умовах
Фінляндія стала об'єктом підвищеної уваги
Берліна перш за все тому, що володіла багатими запасами сировини, необхідної
для розвитку військової промисловості. Далі, з позицій німецької геополітики,
Фінляндія розглядалась як трамплін для проникнення на Схід, витіснення звідти
СРСР і створення сприятливих умов у боротьбі за домінування в Балтійському
морі. Нарешті, в світлі підготовки та реалізації далекосяжних глобальних планів
нацистської верхівки, Фінляндії відводилась роль північного стратегічного
плацдарму в розв'язанні агресії проти СРСР. Всі ці фактори і стали причиною
перетворення країни Суомі в арену для
ведення таємної війни німецьких спецслужб.
Політичний розвиток Фінляндії у
1930-х рр. відрізнявся від багатьох країн Центральної та Східної Європи. У
Фінляндії парламентська система зберегла свою дієздатність і демократія навіть
зміцніла. Національне згуртування сталося через визнання за
соціал-демократичним рухом права на існування.
Найбільш плідним було
німецько-фінське військове партнерство, що диктувалося вимогами тогочасної
міжнародної обстановки. Активним це співробітництво було у всіх сферах. Зокрема
взаємодія ВПС обох країн полягала у створенні спільних повітряних шляхів,
транзитних аеродромів та обміні досвідом, у тому числі у формі
спортивно-військових змагань. Сприяли німецько-фінському військовому
співробітництву і часті обміни візитами К. Маннергейма та Г. Герінга.
Співробітництво Німеччини
та Фінляндії у військово-політичній і військово-технічній сферах було досить
активними. Очевидно, це було викликано потребами часу. Зміни на міжнародній
арені та напруження у відносинах між великими державами вимагали створення
обороноздатної армії у Фінляндії, яка на той час мала незначний, у порівнянні з
ними, військовий потенціал. Створити сильну армію можна було лише завдяки
співробітництву з країнами, які володіли або створювали потужну армію. Найбільш
результативною виявилась співпраця з Німеччиною, яка саме нарощувала міць
вермахту і розглядала Суомі як вигідного та надійного партнера.
В економічному відношенні
Німеччина розглядала Фінляндію, Норвегію і Швецію перш за все як найважливіші
джерела стратегічної сировини. До Другої світової війни фашистська Німеччина
була головним споживачем фінської руди – мідної, молібденової, нікелевої. Але
Німеччині не вдалось досягнути за короткий час економічної переваги в Фінляндії
через наявність там досить міцних позицій Англії. Зокрема, в Берліна не було
достатніх можливостей, щоб за допомогою зовнішньої торгівлі намагатись впливати
на Фінляндію політично. З іншого боку зовнішньоторговельна діяльність Суомі в
30-х рр. ХХ ст. стала віддзеркаленням зовнішньополітичної. Маленька
скандинавська країна потребувала надійного економічного партнера. Німеччина
добре підходила на цю роль, але в неї були сильні конкуренти, а також занадто
великі претензії, які відлякували фінський уряд.
Також не досить вдалим
було намагання німців штучно залучити фінів до нордичної раси, чим займалось
Нордичне товариство під керівництвом
А. Розенберга.
Але, не дивлячись на це, культурні контакти Німеччини та Суомі відзначалися
активністю.
Таким чином, зовнішня
політика нацистської Німеччини в передвоєнний період свідчить про спроби
Гітлера втілити в життя свою ідеологічну програму. Разом з тим, вимоги
територіально-політичного, військового та економічного характеру примушували
його завойовувати й ті країни, які в ідеологічному відношенні не відігравали
особливої ролі. Основним змістом зовнішньої політики гітлерівської Німеччини
стосовно них стали пропаганда, переозброєння та дипломатія. У цьому сенсі
яскравим прикладом виступають відносини з Фінляндією.
Загалом взаємодія між нацистською
Німеччиною та Фінляндією, ґрунтуючись на політичній осі, носила різноплановий і
системний характер. З цієї точки зору треба відзначити, що всі події
тогочасного періоду сприймаються через діяльність органів влади, реакції на них
сусідніх країн, мас-медіа.
Фінляндія для Німеччини була другорядним, але досить важливим партнером. З
одного боку це країна, якій можна було запропонувати партнерство, а то і
покровительство, з іншого – вигідний стратегічний та економічний партнер. Якби
там не було зацікавленість обох сторін одна в одній очевидна. А бурхливі події
міжвоєнного періоду стали фоном і каталізатором у співробітництві Німеччини та Фінляндії
на всіх рівнях та у всіх сферах життя обох країн.
Література:
1.
Барышников В. Н. От
прохладного мира к зимней войне [Текст] / В. Н. Барышников.
- СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 1997. - 351 с.
2.
Барышников В. Н. Финляндия во второй мировой войне [Текст] / В. Н. Барышников,
Н. И. Барышников.
- СПб.: Лениздат, 1985. - 133 с.
3.
Коллонтай А. М. Записки за 23 года дипломатической работы [Текст] / А. М. Коллонтай. – Российский
государственный архив социально-политической истории. - ф. 522, оп. 1, д. 40. -
363 с.
4.
Маннергейм К. Г. Мемуары [Текст] / К. Г. Маннергейм. - М.: Вагриус, 1993. – 509
с.
5.
Korhonen A. Suomen Historian käsikirja / A.Korhonen - Helsinki: Porvoo,
1999. - B. 1. – 741 s., B. 2. –702 s.
6.
Menger M. Deutschland und Finnland im zweiten Weltkrieg: Genesis und
Scheitern einen Millitarallianz. /Nat/ Volksarmee / Millitageschichtlich inst.
Der DDR / M. Menger. - Berlin. - 1988. - 276 p.
7.
Paasivirta J. Finland and Europa. The early years of independence.
1917-1939. /
J. Paasivirta – Helsinki:
SHS, 1988. – 555 p.