Надобко Сергій Володимирович

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

Міжнародні угоди Уповноваженого ВРУ з прав людини: зміст та аналіз

З проголошенням Україною незалежності та прийняттям Конституції України було сформовано фундаментальну основу для розвитку демократичних інститутів. Так, зокрема, у ст. 101 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 p., вперше було закріплено положення про те, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» 1997 p. регулює правовий статус українського правозахисника. Цей орган у світі став відомим під назвою «омбудсмен». Відповідно, Ст. 19 вищезгаданого закону , Уповноважений бере участь у міжнародному співробітництві. А саме участь у підготовці доповідей з прав людини, які подаються Україною в міжнародні організації. За час існування та функціонування даного інституту було узгоджено та домовлено про тісну співпрацю з міжнародними омбудсменами , які знайшли своє закріплення у договорах та угодах про співробітництво , зокрема :

1. Договір про співробітництво між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини і Уповноваженим з прав людини в Російській Федерації; (затверджений 22 березня 1999 року)

2. Угода про співробітництво в галузі захисту прав людини та громадянина між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Речником громадянських прав Республіки Польща; (затверджена 5 травня 2000 року)

3. Договір про співробітництво між Уповноваженим з прав людини (Омбудсман) Азербайджанської Республіки та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини; (затверджений 29 липня 2004 року)

4. Угода про співробітництво у галузі прав і свобод людини між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини і Медіатором Французької Республіки; (затверджена 14 квітня 2008 року)

5. Угода про співробітництво між Народним правозахисником Іспанії та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини; (затверджена14квітня 2008 року)

6. Угода про співробітництво у галузі прав і свобод людини між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини і Омбудсманом Португалії; (затверджена14 квітня 2008 року)

7. Договор о сотрудничестве в сфере прав и свобод человека между Омбудсменом (Акыйкатчы) Кыргызской Республики и Уполномоченным Верховной Рады Украины по правам человека ; (затверджений 22 липня 2009 року)

Першоджерелами цих міжнародних угод визначаються загально визначені принципи і норми міжнародного права, Декларація прав людини, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, Міжнародний пакт про економічні, соціальні, культурні права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Віденська декларація – усі ці нормативно – правові акти визначаються фундаментальною основою , на основі якої і було прийнято міжнародні договори. На Уповноважених з прав людини покладаються наступні зобов’язання:

ü співпрацювати у сфері захисту прав і свобод людини і громадян України і громадян інших держав, щодо яких укладено договір;

ü своєчасно повідомляти про всі відомі випадки порушення прав і свобод громадян, які приналежні то держав – сторін угод;

ü сприяти відновленню на території України порушених прав громадян держав – учасниць угод, а на території держав - сторін громадянам України;

ü здійснення взаємного обміну інформацією, аналітичними і додатковими матеріалами про діяльність сторін з питань прав і свобод громадян, форм і методів їх захисту;

ü проведення спільних експериментальних і дослідницьких робіт, організування науково-практичних конференцій і семінарів з метою удосконалення механізмів правозахисної діяльності на місцевому, регіональному і національному рівнях.

Підписання договорів з даними державами зовсім не означає, що Уповноважений здійснюючи свої повноваженнями буде нехтувати правами та свободами іноземців інших держав,адже всі є рівними перед законом, іноземці, особи без громадянства , які на законних підставах перебувають на території України користуються тими самим правами і свободами , що й громадяни України , крім деяких випадків. Це підтверджує факт спільної , тісної співпраці з метою вдосконалення механізму забезпечення цих прав та системи законодавства , взагалі. Що стосується фінансування даних програм, то сторони будуть взаємно узгоджувати питання фінансування по кожному окремому заходу, що проводитиметься спільно, у відповідності до підзаконних актів та норм фінансово – економічного характеру, яких повинні дотримуватись. Міжнародна діяльність Уповноваженого не окреслюється лише підписанням договорів та угод , а це і саміти, офіційні візити , участь у брифінгах, чому і сприяє українське законодавство.

Таким чином , підписання міжнародних договорів з іншими омбудсманами світу , участь у міжнародних брифінгах , самітах на яких обговорюються питання щодо прав і свобод людини і громадянина є істотним кроком для побудови в Україні демократичної , правової та соціальної держави , проголошенню та захисту прав і свобод , недопущення їх порушенню та ліквідацію. Доцільнішим було б підписання таких угод про співпрацю більшістю країн світу з Україною , але це можна визначити як декларацію , яка є планом на майбутнє , адже чим більше країн разом із їхніми омбудсманами будуть співпрацювати , тим про більшу ефективність можна буде говорити. Взаємні домовленості, будуть сприяти розповсюдженню нового досвіду, який притаманний кожній окремій державі, та її апарату омбудсмана, це стане позитивним моментом у процесі реалізації та здійсненні громадянами України своїх прав та законних інтересів та реалізація міжнародних стандартів, які повинні бути доведені до широкого кола осіб.