Сторощук М. І., наук. кер. – Пендюр В. В.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Господарське судочинство України: ефективність вирішення господарських спорів

За останні десять років була проведена колосальна робота з розвитку та вдосконалення функціонування системи господарської юрисдикції як у галузі судоустрою, так і в сфері регламентації процесуальної діяльності. Водночас ця система юрисдикції, як і судова система в цілому, функціонують ще не досить ефективно, що зумовлено тим, що на практиці і в теоретичних дослідженнях основна увага приділяється, як правило, поліпшенню окремих сторін життєдіяльності системи без урахування інших аспектів функціонування.

Для підвищення ефективності господарського судочинства загалом потрібно виявити усі суттєві чинники його ефективності та сформулювати альтернативи їх оптимізації.

Мета дослідження – аналіз сутності господарського судочинства, виявлення складників і формування напрямів системного вдосконалення його ефективності, підвищення якості цього судочинства в цілому.

Серйозні розробки щодо науково обґрунтованого визначення мети, методології та засобів якісного вдосконалення законодавства містяться у роботах відомих вчених. Це, зокрема, праці Р. Ф. Гринюка [1], О. Х. Юлдашева [2], О. І. Ющик [3] та ін.

Ефективність господарського судочинства вимірюється доступністю, справедливістю, неупередженістю, об’єктивністю й законністю правосуддя, оптимальністю строків прийняття остаточного (в конкретній судовій інстанції) судового рішення у справі і залежатиме від низки факторів.

По-перше, це спеціалізація і професіоналізм у системі господарського судочинства, тобто чинники, які можна віднести до внутрішньосистемних, таких, на які можна впливати з боку самої судової системи. Крім того, ефективність судового контролю залежить і від метасистемних (таких, що знаходяться поза системою господарського судочинства) факторів. Усунення їх залежатиме вже від системи вищого порядку. Зокрема, це забезпечення реалізації у правозастосуванні принципу верховенства права, наявність (відсутність) колізії права тощо. У межах вирішення завдання управління метасистемними факторами лежить і така глобальна проблема, як удосконалення господарського законодавства України.

До чинників підвищення ефективності господарського судочинства належить розв’язання проблем зловживання правом, що загрожують моральності та справедливості судових рішень, призводять до порушення вимог чинного законодавства.

Тому критеріями ефективності господарського судочинства мають стати такі показники, як доступність правосуддя, його справедливість, неупередженість, безсторонність, законність, обґрунтованість і справедливість судових рішень, оптимальність строків розгляду справи.

Зміни до господарського процесуального законодавства, перш за все, були направлені на стабілізацію судової системи в цілому та «підлаштування» процесуальних норм до вимог сьогодення. Вказані зміни, на жаль, є лише спробою налаштувати те, що вже давно потребує повної заміни.

Прийняті зміни містять чимало позитивних тенденцій, серед яких, зокрема, впровадження автоматизованої системи документообігу. Дана норма одночасно вносить і деяку незрозумілість, а саме порушення порядку визначення судді для розгляду справи автоматизованою системою є підставою для його відводу. Тоді ж і виникає цілком закономірне запитання: як сторонам у справі встановити, що такий порядок був порушений, не маючи ніякого доступу до автоматизованої системи документообігу. Також, змінами до господарського процесуального законодавства було розширено повноваження Вищого господарського суду України шляхом введення можливості направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Однак, не було чітко вказано підстав для такої процесуальної дії та не розширено повноважень суду касаційної інстанції щодо порядку розгляду справи, а тому важко говорити про позитивні моменти вказаної зміни законодавства. Особливої уваги заслуговують норми, якими було скорочено процесуальні строки розгляду справ господарськими судами. Поза увагою законодавця залишилося питання щодо того, що саме є належним повідомленням сторін про дату та час розгляду справи. Без належного визначення порядку повідомлення сторін, скорочення процесуальних строків не дасть очікуваного результату та призведе лише до порушення прав сторін у справі. Неможна оминути і нововведення щодо порядку перегляду справ Верховним Судом України. Так, допуск такої справи до провадження вирішується самим Вищим господарським судом України. Таким чином, виникає ситуація, коли сам же суд касаційної інстанції повинен фактично визнавати неоднакове застосування ним одних і тих же норм.

Слід зазначити, що не зважаючи на всі позитивні моменти, вказані зміни не вирішують основних проблем господарського судочинства, наприклад, щодо визначення понять належності та допустимості доказів, можливості відмови від позову та укладення мирової угоди на будь-якій стадії процесу.

На нашу думку, єдиним можливим способом виправлення усіх недоліків є впровадження нової концепції господарського судочинства з одночасним прийняттям нового господарського процесуального кодексу.

Проведене дослідження дозволило виявити такі заходи, що суттєво впливають на ефективність господарського судочинства.

По-перше, це удосконалення порядку розгляду господарських спорів, прийняття, перегляду рішень господарських судів та забезпечення виконання цих рішень. Визначення юрисдикції господарських судів, визначення складу та структури судової системи в цілому, розмежування компетенції Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів, вдосконалення процедури порядку розгляду спору і прийняття судового рішення, віднесення до судової влади сфери примусового виконання тощо. Вдосконалення господарського законодавства має йти шляхом забезпечення верховенства права, встановлення нормативною моделлю певних відносин (сукупності норм господарського законодавства, що діє в тій чи іншій предметній сфері) справжньої юридичної рівноваги між їх учасниками, усунення колізій у національному законодавстві.

По-друге, це удосконалення організаційної діяльності суду, що передбачає впровадження спеціальної структури, яка виконувала б функції організаційного забезпечення діяльності судів, тобто забезпечувала заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного й організаційно-технічного характеру.

По-третє, це здійснення антикорупційних заходів шляхом забезпечення прозорості в публічному секторі, впливу громадської та наукової думки, ЗМІ, певних політичних сил, громадських організацій на якість судового розгляду спорів, правосудності рішень господарських судів, дотримання суддею вимог справедливості та моральності, незловживання ним правом, а також оптимальності строків розгляду справи.

Виокремлення вищезазначених складових ефективності господарського судочинства є методологічною основою доктринального дослідження кожного з них окремо, а також у їх системному зв’язку.

Саме комплексний, системний підхід до визначення критеріїв та чинників ефективності господарського судочинства може забезпечити досягнення цілей дослідження – розроблення теоретико-методологічних засад підвищення ефективності господарського судочинства та напрацювання відповідних конструктивних (практично результативних) рекомендацій.

Список використаної літератури:

1. Гринюк Р. Ф. Теоретична модель правової держави і проблеми її реалізації в учасних умовах: Автореф. дис. …д-ра юрид. наук: 12.00.01. – Х., 2007. – 39 с.

2. Юлдашев О. Х. Проблеми вдосконалення державної регуляторної політики в Україні. Моногр. – К.: МАУП, 2005. – 330 с.

3. Ющик О. І. Теоретичні проблеми законодавчого процесу: Дис. …д-ра юрид. наук: 12.00.01 / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2005. – 467 с.