Здоров’я сім’ї – здоров’я нації

І.Вакулик, Л.Сацька

Сьогодні ми говоритимемо про морально-етичні та духовні проблеми вимирання людськості та спробуємо знайти шляхи до подолання цієї духовно-моральної кризи. ХХ ст. широко відкрило двері новій сексуальній культурі, культурі розпусти, вседозволеності, випадкових статевих зв’язків.   Існує ще одна історична закономірність. Народи, серед яких широко розповсюджувалася розпуста, зникали з лиця землі чи втрачали незалежність, слабшали й поступалися місцем іншим народам. Зв’язок між ослабленням і подальшим вимиранням нації та блудним гріхом історично абсолютно очевидний. Хворе, вражене гріхом суспільство перестає народжувати видатних людей, перетворюється у сіру, бездарну масу. Це відбувається не одразу, а протягом кількох поколінь, по мірі "накопичення гріха".

Наукою доведено, що жінка, яка знає багатьох чоловіків, відносно рідше вагітніє у порівнянні з тією, що знає одного чоловіка. Це пояснюється біологічною природою запліднення, більшою інтенсивністю руйнування статевих клітин, що надходять від багатьох чоловіків. [1,2]

Фахівці ХІХ ст., вивчивши родовідні "книги" великої кількості як відомих, так і простих людей, довели: позитивні характеристики батьків (особливо інтелектуальні дані) передаються у спадок менше, ніж негативні. Більше того, останні, включаючи хвороби, передаються в посилених формах. Тож дівчатам особливо важливо знати про можливі наслідки інтимного зв’язку з чоловіком напідпитку, алкоголіком чи наркоманом.

Безумовно, хибним та згубним є погляд, що цнотливість берегти не обов’язково, що з нею нібито важче одружитися, що цнотливість нареченої – ознака її сексуальної чи якоїсь іншої неповноцінності. Дівоча честь та подружня вірність – генетична основа сімейного благополуччя і щасливого майбутнього батьків та їхніх дітей. Вона – основа не лише сімейних підвалин, а й генетичної спадковості сім’ї, нації, держави.

Саме тому в українській культурі існувало надзвичайно трепетне ставлення до дівочої цноти. Наші предки не знали йому наукового пояснення, а керувалися прикладами народження від не цнотливої дівчини поганого потомства. Статеве життя до одруження жорстоко каралося і було ганьбою для дівчини та її сім’ї. Вбити блудливу доньку міг навіть батько, причому за це він не переслідувався в громаді. Існували звичаї, які після першої шлюбної ночі підтверджували дівочу цнотливість та незайманість, а також традиції, що показували непримириме та презирливе ставлення до блудниць: їм обмазували дьогтем ворота, сікли біля ганебного стовпа, забивали камінням.

Полігамія (гр. poly – багато, гр. gamos – шлюб) – багатошлюбність на сьогоднішній день є першопричиною цілого букету венеричних хвороб: трихомоніазу, гонореї, сифілісу, хламідіозу, а тепер ще й СНІДу. Усі ці болячки ведуть до захворювань статевої сфери і безпліддя, передовсім серед жінок. Людям, що живуть у полігамії, не до народження дітей. Статевий акт для них – не засіб продовження роду, а засіб отримання чуттєвого задоволення, нарівні з вином, гулянками тощо.

Перші сучасні людські цивілізації виникли в стародавніх Єгипті, Китаї, Індії, Вавилоні, Ассирії та Оратанії, тобто Трипільській Праукраїні. Показовим є порівняння їх. Усі вони зробили неоціненний внесок у розвиток духовності, науки, культури, мистецтва. Була, однак, між ними одна суттєва різниця – ставлення до сім’ї. В Оратанії, Китаї та Індії сім’я була культом, її охорона стала першим родовим та державним пріоритетом. Згідно із законами Ману (які були принесені до країн Сходу стародавніми орійцями, тобто праукраїнцями), кожного, хто прагнув одружитися, ретельно досліджували як чоловіка. Жоден хлопець (у Індії брамин) не одружувався з дівчиною, що мала спадкові хвороби, якою б багатою вона не була. У трактатах з медицини в давньому Китаї та в індійських Аюр-відах (науках життя) цілі розділи відведено питанням шлюбу та дотримання статевої гігієни.

У давньому Єгипті процвітала полігамія; більше того, буденним було подружнє життя між близькими родичами. Так, діти фараонів брали шлюби між собою, щоб легше утримати владу. Шлюб та статевий зв’язок між близькими родичами призводить, як відомо, до виродження потомства. Отож людність в Оратанії, Китаї та Індії потужно збільшувалась, а в Єгипті занепадала, поки остаточно не була звойована арабами і не розчинилась в їхньому морі.

У працях Томаса Мора чи Томмазо Кампанелли про сімейну мораль читаємо, що особам, які мали статеві стосунки до шлюбу, вступати в нього заборонялось, на них накладалось суворе стягнення; батьки, що не уберегли цноту своїх дітей, були поганьблені. До шлюбу допускались здорові пари. Подружня невірність першого разу каралась в’язницею, а повторна – смертю. Усе, що стосувалось відтворення потомства, мало бути першочерговою турботою держави. Звісно, на практиці не всі ці норми дотримувались, але відповідна громадська атмосфера була забезпечена.

В Україні (на початок нового тисячоліття) зареєстровано 309602 шлюби і 181334 розлучення, або 58,6% числа шлюбів. Таким чином, нав’язана нам полігамія, на превеликий жаль, стала нормою в нашому суспільстві. З втратою національної духовності та моралі, поверненням у ХХ ст. в Україну полігамії, вбивства дітей в утробі матері (аборти) набули гігантських розмірів і з початку 60 років перевищили дітонародження; венеричні хвороби зросли в сотні разів, пияцтво й наркоманія збільшилися в десятки і сотні разів. Все це врешті-решт призвело до вимирання нації (з 1991 р.), темпи якого наростають.

Поглянемо на схему, у якій представлено сталення різних релігій до передшлюбних інтимних стосунків.

Християнство: Будь-які інтимні стосунки до шлюбу – табу! До того ж цнотливість для справжнього християнина означає не просто чистоту тіла; тільки невинна нежоната людина (чи така, яка є в шлюбі) розглядається, як повноцінна особистість.

Мусульманство: Секс до шлюбу виключається в принципі. За законами шаріату (комплекс норм поведінки мусульманина) це карається тюрмою чи биттям нагайкою.

Іудаїзм: Інтим до шлюбу суворо забороняється. Батьки нареченої повинні пред’явити старійшинам докази невинності – простирадло з плямами крові, пролитої в першу шлюбну ніч. Якщо старійшини задоволені, то мужчина вже нікуди не дінеться від своєї дорогоцінної і буде жити з нею все життя. Але якщо вони хоча б засумнівались, то дружину просто забивали камінням до смерті. На щастя, для блудливих дружин нині це вже не практикується.

Буддизм: Буддисти – люди багато в чому специфічні. Секс вони вважають злом, оскільки він збуджує емоції і позбавляє буддиста бажаного спокою і душевної рівноваги. І все ж цнотливість для них не принципова.

Індуїзм: Це найпочуттєвіша релігія, яка ставить статевий акт в ранг священної дії. Дивно, але в якийсь час релігія проповідувала цнотливість. Останні глави епосу “Рамаяна” учать: мужчина, відчувши, як його охоплює полум’я порочної пристрасті, повинен охолодитись, занурившись у воду. Одна з героїнь цього твору, Драупаді, багато разів виходячи заміж, кожного разу знову набувала непорочності для свого останнього чоловіка. [5]

Український народ протягом століть виробив сталу традицію звеличення шлюбу, сім’ї, домашнього вогнища. У нашій міфології була навіть божественна пара – Лада й Ладо, котра освячувала сімейні узи. Родинному життю завжди надавалося надзвичайно великого значення, бо саме у подружньому коханні, у продовженні роду бачився сенс існування людини. Відповідно серйозним було і ставлення до підготовки молоді до шлюбу. Вважалося, що створення сім’ї – то справа не лише молодих та їхніх батьків, а й громадськості і, звичайно ж, церкви.

Часто в українських текстах повчального і морального змісту XIV-XVI ст. вживається термін чистота: у загальному значенні високих моральних якостей (puritas), і у вужчому контексті питань статевого життя (castitas). Такий двоякий вжиток не є помилковим, але не мав би витісняти з ужитку питомого українського терміна, що відповідає чистоті в статевій сфері – цнотливість.

Нині одним з головних обов’язків здорової нації є допомагати юнакам і дівчатам підготуватися до майбутнього шлюбу. Якщо дівчата і юнаки бачитимуть гідність, відданість, жертвування і шанування завітів у шлюбі, то вони намагатимуться наслідувати ті ж принципи на побаченнях і в шлюбних стосунках. Якщо дівчата і юнаки відчують взаємоповагу, ніжність, довіру та любов між чоловіком і дружиною, вони будуть намагатися розвивати ті ж якості у своєму житті.

У сучасних умовах перед жінкою і чоловіком постає маса проблем, породжених розвитком суспільства та промислового виробництва, науки, техніки, медицини. Серед них – проституція, торгівля жінками, насилля, клонування, розлучення, аборти тощо. Все частіше ми помічаємо, що умовах глобалізації різко змінюється життя людини й суспільства: розвал традиційних сімейних зв’язків; не залишаєть сил для виховання дітей; "сексуальна революція" і принципи вільної любові; проблеми ВІЛ/СНІДу та інших хвороб, позашлюбний секс.

Тому так явно постала необхідність переосмислення проблеми жінки і чоловіка в сучасних умовах. І досі ми намагаємося повністю усвідомити наслідки такої радикальної зміни у відношенні до сексу, любові, шлюбу. В дійсності це призводить до невисловлених особистих та суспільних трагедій. З початку 60-х років у США та Західній Європі, а з 80-х років і в Україні кількість позашлюбних дітей, розлучень, неповних сімей, венеричних захворювань та інших хвороб суспільства, таких як наркоманія та злочинність, дуже швидко зростають.

Деякі з цих проблем прямо пов’язані з революцією вільної любові, інші – лише частково. Тому потрібно дуже чітко усвідомити результати такого експерименту з сексом без взаємних зобов’язань у шлюбі. За всієї зовнішньої привабливості вільна любов створила зруйноване та позбавлене надії покоління. Навчившись на помилках Заходу, ми можемо уникнути трагічних наслідків революції вільної любові.

Якось на шпальтах газет з’явилася стаття про те, як у Києві 13-річний підліток був заарештований за те, що навмисне заразив 15 дівчат ВІЛ.

Проблеми ВІЛ/СНІДу та інших хвороб, що передаються статевим шляхом, не зникнуть самі собою. На Заході вони вже досягли масштабів епідемії. Особливо страшними є показники розповсюдження інфекції серед молоді. Відповідно, нам необхідне чітке розуміння всіх цих питань, щоб навчитися приймати виважені життєво важливі рішення, що стосуються нашої сексуальності. Ігнорувати такі факти неможливо. Випадки з зіркою балету Рудольфом Нурієвим показують, що це може статися з кожною талановитою людиною.

Зараз про СНІД часто пишуть у газетах, за цим галасом не можна не звернути увагу на те, що з’явилося ще більше двадцяти нових венеричних хвороб, поширених в усьому світі, і ці хвороби також мають руйнівні для здоров’я наслідки.

Найсильнішим джерелом стресів, особливо для дівчат, завжди є небажана вагітність. Це часто трапляється у неодружених дівчат. У цьому випадку доводиться вирішувати, чи буде це шлюб "навздогін", чи доведеться проходити через принизливий аборт, чи виховувати дитину самій.

Тепер частіше говориться про добровільне переривання вагітності, Любов – це фізичний і духовний взаємообмін. Виходячи зі своїх можливостей, кожна родина повинна вибрати такі методи регулювання народжуваності, які поліпшують відносини між чоловіками і підвищують батьківську відповідальність. І науковцями, і медиками доведено, що аборт – це гріх, тому що ви вбивають живу істоту.

Через те, що секс має силу створення нового життя та продовження роду, до нього треба ставитися з великою повагою і вступати у статеві відносини лише за взаємної поваги, кохання та вірності. Без цього замість створення виходить руйнування, яке веде до втрати довіри та викликає неможливість досягнення тієї близькості, до якої ми так прагнемо.

Ми повинні пам’ятати, що сім’я – це не лише проживання під одним дахом, спільне прізвище, спільні фінанси та розподіл домашніх обов’язків, це також і емоційна підтримка, і психологічний захист, і душевне спілкування, і врахування інтересів іншої людини.

Ми зупинились лише на окремих питаннях створення та збереження сучасної сім’ї, пов’язаних із проблемою здоров’я, збереження чоловічої та жіночої гідності, відданості, шануванні завітів, довірі і любові між чоловіком і жінкою. Ми намагались проаналізувати підвалини щасливого і вдалого шлюбу з погляду моралі як однієї з основних складових частин духовності, оскільки тільки здорова психологічно та фізично родини можуть втримати здорову націю.

Література

1. Антонець М.О. Культура сімейно-психологічних взаємин. – К.: Міленіум, 2005. – 45 с.

2. Вакулик І.І., Івахненко Т.П. Практикум із сімейно-побутової культури та домашньої економіки: Навч. посібник. – К.: Центр інформаційних технологій, 2005. – 85 с.

3. Івахненко Т.П. Еволюція сексу: сімейні відносини у різні періоди історичного розвитку // Вісник НАУ. – 2002. – Вип. 58. – С. 298-310.

4. Малахов В. Етика. Курс лекцій. – 2-е вид, пер. і доп. – К.: Либідь, 2000. – 384 с.

5. Недзельська Н.І. Проблема жінки в релігіях авраамістичної традиції. Рукопис дисертації на здобуття ступеня кандидата філософських наук.– К., 2004. – 310 с.