Психологічний аналіз факторів ризику виникнення психічної дезадаптації у студентів

Аршава І.Ф., Корнієнко В.В., Аршава І.О.

Дніпропетровський національний університет ім.О. Гончара

Зміни сучасного суспільства, пов'язані з розвитком науки і техніки, прискоренням темпу життя, інформаційною напругою, призводять до зниження рівня психічного здоров'я та збільшення поширеності дезадаптації серед студентської молоді. Актуальність дослідження психологічних механізмів виникнення та формування дезадаптації в студентській популяції обумовлена тим, що перші роки навчання вважаються особливо напруженими, навчання відбувається в умовах інформаційного й емоційного стрессу, збільшення психічного та фізичного навантажень. Існуюча невідповідність між програмними вимогами і психофізіологічними та індивідуально-психологічними особливостями студентів спричиняє перенапруження адаптації та виникнення дезадатаптаційних станів [Моляко В.А,1992; Олександовський Ю.А.,1993, 2000; .Максименко С.Д., Пелех О.М.,1994; Винничук С.М., Михнова І.О., 1999; Макаренко М.В.,2002; Кліменко  В.В., 2002; Ільїн Є.П., 2005; Соколова І.М., 2006.].

Вивчення психологічних фкторів у розвитку психіки дезадаптації у студентів різної статі в перші роки навчання передбачає дослідження структурно-функціональних взаємозв'язків між чинниками ризику дезадаптації, спрямованих на прогнозування таких станів та психопрофілактику. Складність і дискусійність проблеми, що досліджується, також пов'язані з термінологічними розбіжностями серед дослідників, які визнають наявність дистанції між психічним здоров'ям та хворобою, як клінічною реальністю. Ці стани визначаються як «стан психічної дезадаптації», «стан емоційної напруги», «передхворобні», «субклінічні», «группа підвищеного ризику» тощо

[Семичов  С.Б.,1987, 1988, Selye H,1979, Аршава І.Ф.,2006, Носенко Е.Л.,2007].

Прояви дезадаптивних станів вирізняють нечітка окресленість меж, фрагментарність і стертість скарг, їх епізодичність, доступність контролю свідомості, обмеження проявів дезадаптації конкретними, індивідуалізованими ситуаційно-середовищними умовами, наявність відчуття психічного дискомфорту, недостатність міжособистісного функціонування тощо

[Семічов С.Б., 1988, Табачников С.І. і співавтор.,1994; Соколова І.М., 2008].

Порушення адаптації проявляються спочатку на передпатологічному, а потім на патологічному рівні у вигляді дезадаптивних станів. Вивчення процесу дезадаптації є однією з найменш досліджених і найважливіших проблем, де на перший план виступає виокремлення внутрішнього змісту, центральних, сутнісних ознак дезадатапційних станів, розкриття їхніх особливостей на рівні психофізіологічних, психічних та соціально-психологічних механізмів виникнення як результату неузгодженості функціональної системи психічної адаптації [ Баєвський Р.М.1979; Олександровський Ю.А.,1993, 2001].

Отже, необхідно вивчити взаємозв'язок та взаємодію психічних і соціально-психологічних чинників ризику дезадаптації, а також кількісно визначити ці чинники та роль дезадаптації студентів з урахуванням гендерних відмінностей та періоду навчання. Необхідність системного підходу при вивченні психологічної дезадаптації обумовлена тим, що це реакція не тільки психіки, але й усього організму та особистості в цілому із включенням як фізіологічних, психічних, так і соціально-психологічних рівнів регуляції [Баевський Р.М.,

1989; Бурлачук Л.Ф.,1982,1999; Карвасарський Б.Д.,1999].

Нами було поставлено такі завдання:

1.Виявити психічні і соціально-психологічні чинники ризику та механізми виникнення дезадаптаційних станів у студентів на основі гендерних відмінностей та періоду навчання.

2.Визначити групи ризику виникнення дезадаптації серед студентів з урахуванням її переважних проявів. Уточнити та систематизувати прояви дезадаптаційних станів.

Нами було дослідженно 60 студентів та розглянуто роль мікросоціальних чинників у погіршенні загальної самооцінки здоров’я, появі скарг з боку нервової, серцево-судинної систем та стомлюваності. Виявлено, що наявність і частота скарг на головний біль, запаморочення, важкість у голові, порушення пам’яті і зниження працездатності у студенток достеменно вищі, ніж у студентів чоловічої статі як на першому, так і на другому курсах.

Незадовільна оцінка становища в сім’ї, ставлення до сім’ї у студенток характеризуються більшою психологічною значущістю, ніж у студентів чоловічої статі, отже більше впливає на дезадаптацію. У студентів першого курсу істотними чинниками дезадаптації є несприятливі житлові умови, порушення розпорядку денного та збільшення шкідливих звичок (0,65 і 0,45), недостатнє та нерегулярне харчування (0,28 і 0,41, р< 0,05). На другому курсі, порівняно із першим, у чоловіків спостерігалося зниження впливу більшості несприятливих чинників, а у жінок наявна інша картина: більша поширеність шкідливих звичок, порушення режиму харчування та незадоволеність житловими умовами. Аналіз самооцінки загального стану здоров’я показав: якщо на першому курсі кількість скарг на загальний стан здоров’я не залежить від статі, то на другому курсі у студенток цей показник зростає і є істотно вищим, ніж у студентів чоловічої статі (чоловіки 1-го курсу – 2,735; жінки 1-го курсу – 2, 762; чоловіки 2-го курсу – 1,4; жінки – 2,3). Виявлено, що у жінок кількість скарг на стан здоров’я значно вище, ніж у чоловіків.

Встановлено, що на другому курсі у жінок, порівняно з чоловіками, зростає питома вага мікросоціальних чинників ризику у виникненні дезадаптованих станів і поширеність психосоматичних скарг. Студентки частіше, ніж студенти чоловічої статі, відчувають кволість, втому вже перед початком занять, а після занять оцінюють самопочуття як погане, і вважають, що навчання вимагає великого розумового навантаження та сил. Визначено, що студентки на другому курсі, порівняно із першим частіше, ніж чоловіки незадоволені чи частково задоволені вибором професії, до навчання адаптуються з великими труднощами, частіше відчувають труднощі у навчанні, які пов’язані з засвоєнням навчального матеріалу, незвичними побутовими умовами.

Виявлено, що на першому і другому курсах жінки достеменно частіше відзначають у себе неуважність, втому, підвищену сонливість, відчуття слабкості і висувають більшу кількість скарг, які відбивають їхній психічний стан, ніж чоловіки (р<0,05). На першому курсі середні значення показника психічної дезедаптації у жінок перевищували аналогічні у чоловіків за всіма психічними сферами (р<0,05), за винятком скарг на загальне самопочуття (12,06 – у студентів чоловічої статі та 11,7 – у студенток). Жінки частіше, ніж чоловіки відзначають у себе підвищене відволікання , виснаження та зосередженість на неприємних переживаннях.

Ми з’ясували, що у студенток другого курсу є характерним різке погіршення загального самопочуття за рахунок наростання скарг емоційної, ефекторно-вольової сфер і збільшення суб’єктивно відмічених вегетативних змін (р<0,05), що виявляються у зниженні активності, неможливості змусити себе щось робити, невпевненості в собі, а також у наявності вегетативних розладів – тремору пальців, тахікардії, почервоніння та збліднення обличчя, прискорення пульсу під час хвилювання. Характерна наявність підвищеної емоційної чутливості ( уразливості стосовно навколишнього світу), поява нав’язливих страхів і неадекватності емоційних реакцій ( за типом схильності до короткочасних бурхливих реакцій чи байдужості до свого стану).

Досліджено, що внутрішньоособистісні конфлікти в системі відносин у студентів обох статей переважають на другому курсі, порівняно із першим, а необхідність зміни статево-рольових відносин між студентами, що істотно відрізняються від шкільних, зміни ставлення до статевого життя та осіб протилежної статі збільшує їх власні страхи бути неспроможними.

Висновки.

1.У студенток поряд із прагненням до активної діяльності фігурує відреагована тривожністьу безпосередній поведінці. У студентів чоловічої статі депресивні тенденції виражені мінімально, вони оптимістичні і задоволені собою, що психологічно зрозуміло для тих, хто вступив до вищого навчального закладу.

2. Чоловіки намагаються бути більш соціально нормативними за рахунок витіснення чинників, що викликають тривогу, надконтролю і соматизації тривоги, проте при прийнятті рішення коливаються і є невпевненими в собі, схильні до невротичних захисних реакцій, а жінки пристосовуються до соціальних норм за рахунок імпульсивності і заперечення тривоги, добре переносять звичні труднощі.