Грінка Л. М., Сидорчук О. Ю.

Науковий керівник: Сливка Н. В.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Роль місії та Проблеми її визначення в сучасній організації: соціологічний аспект

Одним із головних завдань управління є встановлення цілей, заради досягнення яких формується, функціонує і розвивається організація як цілісна система. Цілепокладання — це вихідний момент у діяльності організації, що набуває усе більшого значення в умовах ринкової економіки [1]. Цільова функція починається з установлення місії організації, яка виражає філософію та зміст її існування. Формування місії (генеральної цілі) має в сучасних умовах розвитку організації особливу актуальність, оскільки в ній деталізується статус організації, декларуються основні принципи роботи, визначаються найбільш значимі характеристики організації. Місія виступає найважливішим елементом формування стратегії організації, а також складової корпоративної моделі організації і управління.

Питання про необхідність встановлення основної цілі організації, яка дозволить визначити її унікальне призначення та виділити конкретну організаційну структуру з усіх існуючих, був піднятий вже в перших теоріях управління,а згодом вказана проблема стала активно досліджуватися такими вченими, як Шутенко Н.Д., Айдинян Р.,Герчиков В. И., Щербина В.В., Акофф Р., Карлоф Б. та інші, які сформували ряд концепцій з позначеній тематиці.

Місія може бути розглянута як система довгострокових і короткострокових цілей, які відображають інтереси суспільства, власників і персоналу організації, споживачів товарів і послуг. Закони ринкової економіки вимагають певних правил поведінки організацій, серед яких — обнародування місії організації, що дає уявлення про її призначення, необхідність і корисність для навколишнього середовища, працівників, суспільства в цілому. Слід відмітити, що між місією організації і більш загальною системою, частиною якої вона є, не повинно бути протиріч [4].

Місія організації може бути представлена у виді стратегічних орієнтирів, наприклад, досягнення досконалості у певних сферах діяльності організації (якість виготовленої продукції або послуг, майстерність і професіоналізм співробітників, якість і стиль життя працівників, завоювання профільної сфери ринку тощо). У заяві про місію міститься загальна інформація про те, що являє собою організація і який сенс її існування. Місія розробляється, з одного боку, для зовнішніх зацікавлених групп, а з іншого - чітко сформульована, приваблива заява про місію позитивно впливає на працівників компанії, сприяє підвищенню ступеня їх залучання до процессу праці, оскільки співробітники досить ясно починають розуміти цілі, до яких прагне організація [2].

На нашу думку, роль місії в організації у сучасному українському суспільстві полягає в наступному. По- перше, місія орієнтує в єдиному напрямку інтереси і очікування, з одного боку, тих індивідів і соціальних груп, що сприймають організацію зсередини (власників, персоналу організації), а з іншого боку – зовнішніх зацікавлених груп. Більш того, місія дозволяє зорієнтувати (співвіднести) або навіть підкорити інтереси власників і працівників організації інтересам її зовнішнього оточення. Крім цього, місія сприяє формуванню або закріпленню певного іміджу організації в уявленні суб'єктів зовнішнього середовища.

По-друге, місія сприяє формуванню єднання, консолідації усередині організації і створенню корпоративного духу через зрозуміння співробітниками призначення існування організації. Місія мобілізує організацію на конкретні дії та сприяє полегшенню встановлення ідентифікації особи працівника з організацією, виступає мірою концентрації уваги персоналу при здійсненні своєї діяльності [8]. Місія дозволяє формувати сприятливий клімат в організації шляхом одержання індивідами уявлення про філософію організації, цінності і принципи, які лежать в основі її створення й здійснення подальшої діяльності.

По-третє, місія створює можливість для більш ефективного управління організацією, виступаючи базою для встановлення цілей організації, забезпечує несуперечність набору цілей, а також допомагає розробляти стратегію організації, встановлюючи спрямованість і припустимі границі її функціонування; забезпечує стандарти для розподілу ресурсів організації і виділяє основу для оцінки використання ресурсів у процесі діяльності; розширює для працівника зміст його дій та додає їм свідомість і цілеспрямованість, що дозволяє застосовувати більш широкий набір прийомів мотивування.

Особливу роль у формуванні місії організації відіграє організаційна культура, і, насамперед базові цінності та вірування членів організації, що являють собою цілі вищого порядку, наприклад, віра в соціальне призначення організації, у значимість кожної особистості для організації, наявність творчого потенціалу у більшості членів організації та ін. [5].

У сучасних умовах при визначенні місії на першому місці повинні стояти інтереси, очікування та цінності споживачів (покупців продукції або послуг), причому не тільки в даний час, але й у перспективі. Місія не може залежати від поточного стану організації, форм і методів її роботи, оскільки в цілому вона виражає спрямованість у майбутнє, показуючи, на які сфери планується направляти зусилля та які цінності будуть підтримуватися.

На наш погляд, можливо виділити ряд характерних помилок, що виникають у процесі визначення місії організації:

1) деякі керівники не здійснюють вибір і формування місії організації, вважаючи, що основна ціль є очевидною, виходячи з діяльності організації, продукції, яка випускається або сфери наданих послуг. Але в результаті зовнішнє оточення не одержує достатньої кількості інформації про організацію і може сформувати щодо неї помилкове уявлення. Усередині організації також можливі протиріччя, оскільки у співробітників складаються різні (іноді – протилежні) точки зору щодо призначення організації, її цінностей і принципах, у результаті чого персонал по-різному починає сприймати цільові орієнтири організації та методи їх досягнення;

2) неправомірним є також обрання у якості загальної місії такого фактору, як прибуток. Безсумнівно, прибуток виступає однією з суттєвих цілей організації, важливішим показником її життєдіяльності, однак його не можна використовувати як місію. Прибуток являє собою внутрішню характеристику, а оскільки організація є відкритою системою, вона може вижити тільки в тому випадку, якщо буде задовольняти певну соціальну потребу, що знаходиться поза неї самої. Для одержання прибутку, необхідного для функціонування і розвитку, організація повинна постійно стежити та аналізувати зовнішнє середовище, і саме в ньому знаходити орієнтири для генеральної цілі організації. Вибір такої вузької місії організації, як прибуток, також може суттєво обмежити спектр шляхів і напрямків розвитку, які виділяє організація, і в кінцевому рахунку призведе до низького рівня її ефективності.

Отже, місія організації як сформоване ствердження, як правило, розробляється її вищим керівництвом, хоча іноді буває запропонована засновником організації. Однак далеко не завжди можна говорити про те, що в організації існує місія, навіть якщо вона сформульована і записана у виді так званого "положення про місію", але при цьому не усвідомлюється і не розділяється більшістю співробітників організації. Тому визначення місії — це не тільки створення її положень, а й доведення цих положень до персоналу і прийняття них останніми.

Список використаної літератури:

1. Щербина В.В. Социальные теории организаций: Словарь / В.В. Щербина. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 264 с.

2. Шутенко Н.Д. Феномен миссии в стратегическом целеполагании российских организаций / Н.Д. Шутенко // Социс. – 2008. –№ 5. – С. 84–90.

3. Айдинян Р. Проблемы определения целей и миссии организации [Электронный ресурс] / Р. Айдинян, Т.Шипунова // Персонал Микс. – 2004. – № 1. – С. 9–12. – Режим доступа к статье:

4. Герчиков В.И. Миссия организации и особенности политики управления / В.И. Герчиков // Управление персоналом. – 2005. – № 12. – С. 10-14.

5. Симхович В. Философия фирмы / В. Симхович // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – № 4. – С.100–106.

7. Карлоф Б. Деловая стратегия: Концепция, содержание, символы / Б. Карлофф; пер. сангл. [Науч. ред. В.А. Приписнов]. – М: Экономика, 2001. – 239 с.

8. Акофф Р. Планирование будущего корпорации / Р.Акофф; пер. с англ. – М.: Прогресс, 2005. – 327 с.