Бородіна К.І., Мальцев С. А.

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

Деякі аспекти екології Musca domestica

Мабуть, рідко зустрічаються в житті людей такі, важкі ситуації, як масові епідемії небезпечних хвороб. Вони накладають відбиток на все життя міст і сіл, люди стають переляканими та потайними, у них зникає радість та впевненість, друзі та знайомі уникають зустрічі один з одним.

У такі періоди лікарні переповнені, поширюються слухи, нерідко перебільшені, про нові випадки захворювань.

Під час епідемічного процесу порушується нормальне життя людей. На вулицях та в громадських місцях майже безлюдно, люди зводять до мінімуму кількість переїздів та припиняють перевозити товари.

Людству відомі періоди, коли епідемії тієї чи іншої хвороби були то в одній, то в іншій місцевості і навіть охоплювали цілі континенти.

Ще біля ста років тому назад у країнах Європи, Азії такі хвороби, як чума, холера, тиф чи інші наводили жах серед людей [6, 116]. Подібні епідемічні спалахи виникають і в наші дні, правда, не є такими страшними за своїми наслідками, як у минулі часи.

Серед найбільш небезпечних епідемічних хвороб, які дуже швидко поширюються і охоплюють великі території особливо багато захворювань пов’язаних із бактеріями, вірусами або найпростішими організмами. У більшості випадків переносниками прокаріотів, вірусів та протистів є комахи.

Із комах, які переносять різні інфекції людини на перше місце слід поставити мух, у тому числі Musca domestica, та цілий ряд інших. Наприклад, падальних синіх і зелених.

Мухи перш за все винні в поширенні амебоїдної і бактеріальної дизентерії, черевного тифу, паразитів, харчових токсикоінфекцій.

Дуже важливу роль відіграють мухи в поширенні азіатської холери, частково у поширені віспи, туберкульозу, а можливо й поліомієліту.

Багато із цих хвороб, особливо кишкових, є характерними для теплих країн, де мухи активні протягом року і розмножуюся у неймовірній кількості.

Ось як описує цю особливість мух Фабр: «Якщо б мені прийшлося вести тут сільське господарство, - каже Юнг відносно Південної Франції, - тоді я щорічно удобрював би трупами мух 4-5 моринов свого поля». [3, 265]

І.І. Акімушкін теж звертає увагу на розмноження цих комах і відмічає, що одна генерація мух може розвиватися і почати процес запліднення приблизно за два тижні. Звідси випливає, що коли літо жарке, одна муха може дати десять поколінь собі подібних. Якщо уявити, що усе потомство мухи виживає, тоді їх число до кінця літа перевищить п’ять трильйонів. Сімдесят мух важать приблизно один грам, а нащадки однієї мухи – 80 тисяч тон [1, 235].

Мух усіх видів розглядають у символічному аспекті негативно. Вельзевул (або Баалзевув), „божество Аккаронське” – одне із сірійських божеств, - знаменитий тим, що є „повелителем мух”, так само, як у Греції Зевс Апомійос (або Мійодес, Мійягірос) – той, що відганяє мух. Досить часто панували уявлення про демонічну могутність, втілену в незнищувальних полчищах мух. Зображення мух на античних геммах повинні були захищати від зурочень. Її грецька назва символічно означає паразит [7, 265].

Мухи у всіх країнах спричиняють справжні муки людям і тваринам тим, що дзижчать безперестанку біля обличчя і переносять різні інфекційні хвороби.

У нашій країні інфекційні кишкові захворювання виникають переважно літом, або на початку осені, коли мух дуже багато. Доказом цього є дані про те, що дитяча смертність від проносів значно зростає саме в серпні місяці.

На тілі мух (особливо на їх лапках, хоботку) і на тих предметах, на яких ці комахи побували, можуть бути різні хвороботворні мікроби і мікроскопічно дрібні яйця черв’яків. Це пояснюється тим, що комахи сідають на випорожнення тифозних і холерних хворих, або хворих заражених глистами, а можливо й на випорожнення людей, які страждають кров’яними проносами. Їх приваблюють гнійні рани, відхаркування людей хворих на сухоти та падалиця, яка розкладається.

Не дивлячись на те, що кімнатні мухи беруть участь у розселенні гельмінтів, а це відбувається саме тоді, коли комаха побувала на випорожненнях людей або тварин заражених яйцями, потім сіла на стіл чи їжу. У випорожненнях самої Musca domestica яйця більшості людських гельмінтів відсутні. Це пояснюється тим, що діаметр ротового отвору кімнатної мухи є значно меншим діаметра яєць глистів, тому вона їх не заковтує. Переносить вона їх або на хоботку або на кінцівках [2, 389].

Мухи це колосальні розсадники мікробів. Адже кожна муха на собі і в собі (у кишечнику) носить біля 30 мільйонів різних мікроорганізмів.

Ентомолог Гавард пропонував навіть перейменувати звичайну муху й дати їй назву „тифозної мухи”, щоб сама назва нагадувала б про її небезпеку [8, 246].

Н.М. Кулагін [5, 287] відмічав, що навіть звичайні, кімнатні мухи є небезпечними тому, що переносять цілий ряд інфекційних хвороб. Виходячи з усього сказаного, кімнатні мухи є справді дуже небезпечними комахами, тому вивчення окремих аспектів екології даної тварини є актуальним.

Робота виконана у відповідності з комплексною темою досліджень кафедри теорії і методики викладання природничих дисциплін Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка «Вивчення біологічного різноманіття Сумської області».

Деякі аспекти біології Musca domestica вивчали І.І. Акімушкін [1, 234], А.Е. Брем [3, 263]. Екологію личинок, передлялечок, лялечок та імаго описував В.М. Беклемішев [3, 263].

Мета нашого дослідження – вивчити окремі особливості екології кімнатної мухи з метою зменшення захворюваності на деякі інфекційні хвороби, переносниками яких є дана комаха.

Личинки кімнатної мухи, у більшості випадків, живуть у товщі гниючих решток як рослинного, так і тваринного походження. Вони зустрічаються в кухонних відходах та ящиках для сміття або на полях мінералізації, у фекаліях туалетів або у ямках для гною домашніх тварин у хлівах і на вулицях.

Кількість личинок у цих речовинах може бути дуже великою. Вивчаючи заселення личинками Musca domestica різних субстратів, ми отримали результати, які наведені у таблиці 1 та рисунку 1.

Таблиця 1

Середня кількість личинок Musca domestica у перерахунку на 1 кг субстрату

Кінський		Свинячий		Коров’ячий		Кухонні відходи	НСР
гній	послід	гній	послід	гній	послід	3800	2682
6450	3310	5900	450	3900	4250

Дані діаграми та рисунка свідчать про те, що найбільше личинок кімнатної мухи розвивається у кінському гної, а найменше у коров’ячому та кухонних відходах. Відповідно цей показник становить 6450, 3900 та 3800 штук.

Що ж стосується посліду різних субстратів прослідковується така закономірність: на кінському й свинячому субстраті їх менше, а саме 3310 і 450 на противагу 6450 і 5400, але на коров’ячому субстраті нами було зафіксовано протилежне. У посліді було 4250 личинок, 3900 – у гної.

Згідно статистично-математичного аналізу найменша суттєва різниця склала 2682 штуки [4].

Усі ті речовини, у яких личинки живуть, слугують їм їжею. Личинки не можуть заковтувати тверду їжу, але їм властиве поза кишкове перетравлення, а у цих екскрементах містяться ферменти, які і розчиняють тверду їжу. Тому на ділянках, де була основна маса личинок, субстрат був більш рідким, ніж там, де личинок зовсім не було. Даний процес ми спостерігали на картопляному лушпинні й на м’ясних відходах.

Окрім залежності розмноження мух від субстрату ми торкнулися питання впливу температури на розвиток кімнатної мухи. Отримали результати, які подаються у таблиці 2.

Личинки Musca domestica теплолюбні, тому у природних умовах вони у гної зустрічаються при температурі 30 – 36 ºС. Така температура в купах органічних речовин створюється завдяки процесам гниття, що там відбуваються. У різних ділянках купи гною температура, як правило, різна. Частіше всього вона найвища в центрі у глибині температура нижча, це пояснюється наявністю там більш старого гною, де процеси гниття уже майже закінчені.

Таблиця 2

Розподіл личинок Musca domestica у кінському гної при різній температурі повітря і гною

Температура повітря, ºС (1)	Глибина знаходження личинок, см (2)	Температура гною, при якій знаходяться личинки, ºС (3)
10	13,5	36
13	12	36
15	12,5	35
17	9	34
20	7	34
22	3,5	35
23	3	32
24	2,5	36
26	1,5	35
32	1,5	34
У середньому 20,2 ±2,09	У середньому 6,6 ±1, 52	У середньому 34,6 ± 0,37

Примітка r ₁₂ = – 0,94^*; r ₂₃ = – 0,28; r _{1 - 3} = – 0,29 (* - значення достовірне на рівні значимості 0,09) [4].

Як видно з таблиці, що у жаркі літні дні температуру гною 32 – 36 ºС ми фіксували на глибині від 1,5 до 9 см, де і знаходили личинок. У холодну погоду при температурі повітря 10– 15 ºС верхні шари кінського гною охолоджувалися і личинки переповзали на глибину 12 і більше сантиметрів, де температура виявлялася вищою, ніж поблизу поверхні.

Висновки

Глибина знаходження Musca domestica у кінському гної залежить від температури повітря, а саме з підвищенням температури повітря личинки розподіляються ближче до поверхні гною, що підтверджено високим негативним коефіцієнтом кореляції між цими ознаками (r ₁₂ = – 0,94^*).

При чому на даній глибині температура гною у нашому досліді практично була сталою. Межі її варіювання 32 – 36 ºС, тому зв'язок між глибиною знаходження личинок і температурою гною не достовірний.

Література

1. Акимушкин И.И. Мир животных. Рассказы о насекомых/ Игорь Иванович Акимушкин. – М.: Молодая гвардия, 1975 – 235 с.

2. Беклемищев В.Н. Учебник медицинской энтомологии [учеб. для школ и отделений помощников мед. энтомологов]/ В.Н. Беклемищев. – М.: МЕДГИЗ, 1949. – 389 с.

3. Брем А.Э. Жизнь животных/ А.Э. Брем. – Т. 3, М.: ТЕРРА, 1992. – 265 с.

4. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта: [учеб. для студ. агроном. спец. с/х вузов]/ Б.А. Доспехов - [3-е изд. перераб. и доп.] – М.: Колос, 1973.

5. Кулагин Н.М. Зоология/ Н.М. Кулагин, В.К. Солдатов, В.Я. Бровар. – М.: Сельхозгиз, 1938. – 287 с.

6. Панфилов Д.В. В мире насекомых/ Дмитрий Викторович Панфилов. – М.: Лесная промышленность, 1959. – 116 с.

7. Фабр Ж.А. Жизнь насекомых/ Жан Анри Фабр. – М.: ЭКСМО, 2003. – 265с.

8. Яхонтов А.А. Зоология для учителя/ Александр Александрович Яхонтов. – Т. 1, М.: Просвещение, 1968. – 246 с.