Агєєва А., Яблоновська А.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Чимирис С.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган – Барановського

Особливості попередження банкрутства підприємства в Україні

Актуальність теми. Проблема банкрутства суб'єктів господарювання в Україні стає все більш актуальною для вітчизняної практики через глибоку кризу в Європейському Союзі, яка охопила такі країни як Греція, Ірландія, Португалія. Експерти прогнозують, що у 2013 році ця криза вдарить й по Україні, серед можливих наслідків якої спеціалісти виділяють зростання інфляції та падіння курсу національної валюти. Зазначені проблеми можуть призвести до збільшення числа збиткових підприємств, що, за відсутності впровадження попереджувальних банкрутство заходів, посилить кризові явища в країні.

Аналіз останніх досліджень. Вагомий внесок у вирішення окремих аспектів даної проблеми був зроблений такими вітчизняними і зарубіжними вченими, як І.А. Бланк, О.І. Копилюк, О.О. Терещенко, А.В. Череп, А.М. Штангрет та інші.

Мета та завдання статті. Дослідження основ організації та особливостей аналізу можливості банкрутства підприємств, а також пошук напрямів вдосконалення даного питання.

Згідно з метою дослідження були поставлені такі задачі: розглянути загальну характеристику механізму банкрутства підприємств України; визначити основні напрями удосконалення процесу попередження банкрутства; проаналізувати сутність та особливості державного регулювання застосування процедур банкрутства в Україні.

Виклад основного матеріалу. Процес здійснення виробництва продукції, робіт і послуг вимагає від підприємства вступати у фінансові відносини з іншими суб’єктами господарювання, фінансово-кредитної системи та державою. Ці відносини передбачають виконання підприємством грошових зобов’язань та обов’язкових платежів, тривале і постійне порушення яких приводить його в розряд неплатоспроможних.

Незадовільна робота з управління фінансовим забезпеченням підприємства призводить до банкрутства підприємств і комерційних організацій. Банкрутство є невід’мною частиною конкурентного ринкового середовища. Без банкрутства немає конкуренції. Можливість банкрутства примушує підприємства вживати заходи із забезпечення фінансової стійкості, підвищувати ефективність і продуктивність праці.

Хоча банкрутство підприємства є юридичним фактом, в його основі лежать переважно фінансові причини, серед яких [1]:

1. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, яке перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності;

2. істотна незбалансованість об’ємів грошових потоків;

3. Тривала неплатоспроможність підприємства, спричинена низькою ліквідністю його активів.

Основними принципами антикризового управління є постійна готовність до реагування та превентивність дій. Згідно з даними положеннями краще запобігти кризі, а ніж забезпечувати нейтралізацію негативних наслідків, необхідно повністю реалізувати внутрішні можливості виходу з кризової стану та використовувати в разі необхідності відповідні форми санації підприємства для запобігання банкрутству підприємства.

Цілями запобігання банкрутства підприємств повинні бути [2]:

1. отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня рентабельності;

2. забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства.

Існують певні напрями дій які сприяють підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання і запобіганню банкрутства підприємства:

1. технологічні нововведення;

2. рівень ефективності використання устаткування;

3. ресурсозберігаючі технології;

4. конкурентоспроможність продукції;

5. працівники;

6. організація і система;

7. стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації);

8. інфраструктура.

Постійний моніторинг діяльності суб'єктів господарювання та практична реалізація економічного механізму запобігання банкрутства можуть бути здійснені за допомогою запропонованого алгоритму діагностики банкрутства в економіці, що включає в себе такі етапи: підготовчий етап (добір команди аналітиків, постановка мети і завдань діагностики), етап збору інформації (збір інформації, добір релевантної її частини, оцінка вірогідності зібраної інформації), етап проектування (побудова інструментів: фактори, симптоми, схеми управлінського аналізу, система показників діагностики, математичні моделі, метод експертних оцінок), розрахунковий етап (написання програмних засобів і розрахунки), аналітичний етап (оцінка й аналіз), етап видачі рекомендацій (прогноз розвитку і рекомендації щодо запобігання кризової ситуації) [5].

Законодавче регулювання банкрутства підприємств є недосконалим, і для таких тверджень існують вагомі причини.

Основним документом, що регулює основні засади банкрутства підприємств є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон). У Законі дуже нечітко розкриваються питання про боржників, оскільки Закон про банкрутство фактично не дає їм можливості відновити платоспроможність. По-перше, поки що передбачається відносно короткий термін процедури санації і немає належного механізму для її реалізації протягом більш тривалого періоду. По-друге, на вимоги кредиторів, що виникають з моменту прийняття рішення про запровадження мораторію, він не поширюється. Отже, початкова сума боргу невпинно зростає, іноді навіть у геометричній прогресії.

Чинне законодавство з питань банкрутства і, зокрема Закон про банкрутство, не виконує повною мірою своєї економічної функції, а передбачена ним процедура санації не стала ефективним механізмом відновлення платоспроможності підприємств та задоволення вимог кредиторів. Подальше зволікання з реформуванням системи банкрутства як інструмента перерозподілу власності, штучного доведення підприємств до неплатоспроможності у майбутньому може призвести до негативних наслідків [4].

В Україні сьогодні діє спеціальний орган — агентство з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, покликаний контролювати процедуру банкрутства, однак і він часто виявляється нездатним ефективно впливати на її результати. Агентство з питань банкрутства надає послуги з процедури банкрутства, і це перш за все стосується державних підприємств з часткою державної власності понад 25%. Але проблема у тому, що жорстких норм у Законі немає, тому зазначене агентство не може відповідати за те, що відбувається на багатьох державних підприємствах, де воно не залучається до процедури [3].

Висновки. На сучасному етапі через передкризовий стан національної економіки особливо гостро постає необхідність прийняття заходів щодо запобігання банкрутства підприємств. Це вимагає визначення системи заходів, що допоможе завчасно спрогнозувати банкрутство підприємств, виявити негативні кризові явища та застосувати заходи антикризової політики управління щодо недопущення чи подолання фінансової кризи.

Необхідно контролювати ситуацію, будучи проінформованим аналітичними даними, та необхідно постійно працювати у таких напрямках як застосування технічних нововведень та ресурсозберігаючих технологій, аналізу ринку та конкурентного середовища, удосконалювати організацію праці, підвищувати мотивацію та кваліфікацію працівників.

Отже, усі ці напрямки діяльності включає стратегія завчасного запобігання банкрутства підприємств. Дослідження функцій та основних напрямків антикризового управління підприємств обумовлює системне бачення напрямків та етапів роботи, які повинні бути проведенні для досягнення високого рівня стійкості та платоспроможності господарюючих суб'єктів у всіх галузях економіки, які повинні бути враховані під час формування плану заходів для запобігання кризових ситуацій та банкрутства підприємств і їх нормальної роботи.

Література

1. Клебанова Т.С. Банкрутство і санація підприємств: теорія і практика кризового управління. Х.:ІНЖЕК, 2008. – 271 с.

2. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. - К.: КНЕУ, 2009. - С. 153-158

3. Москаленко В. П Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як основа для діагностики його банкрутства // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 6. - С. 180 – 191

4. Уолш К. Ключові фінансові показники. Аналіз та управління розвитком підприємства: Посібник: Навчальне видання: англ. - К.: Всеувито; Новий друк, 2001.

5. Тинний І.В. Становлення інституту банкрутств підприємств в Україні // Економіка України. - 2006. - № 8. - С. 40-41.