Экономические науки/10. Экономика предприятия

д. е. н. Чиж В.І.

Східноукраїнський національний університет імені В. Даля, Україна

Формування інвестиційної політики підприємства

Інвестиційна діяльність є невід'ємною частиною загальногосподарської діяльності підприємства. Успішне функціонування підприємства, підвищення якості продукції, зниження витрат, розширення виробничих потужностей, підвищення конкурентноздатності продукції і укріплення позиції на ринку можливе за умов вигідного вкладання капіталу. Тому підприємству необхідно ретельно розробляти інвестиційну стратегію і постійно вдосконалювати її. Базисним елементом менеджменту підприємства є формування інвестиційної політики, яка в значній мірі визначає ефективність інвестиційної діяльності підприємства. Інвестиційна політика підприємства є складною, взаємозв'язаною і взаємообумовленою сукупністю видів діяльності підприємства, що спрямована на подальший розвиток, отримання прибутку й інших позитивних ефектів в результаті інвестиційних вкладень.

Існує безліч трактувань інвестиційної політики підприємства, проте вони не розкривають комплексності тих процесів, які мають бути об'єднані терміном «інвестиційна політика».

Політика взагалі, як відомо, являє собою цілеспрямований підхід до формування системи відносин у певній сфері, а саме: визначення ідеології, місії і мети (дерева цілей і завдань політики); визначення принципів, якими необхідно керуватися для досягнення цих цілей; планування засобів і методів досягнення мети; пошук і накопичення ресурсів для цього; оцінка і аналіз ефективності заходів, що вживаються із запланованими діями в цій області. З такого визначення витікає ряд вимог до суті і змісту інвестиційної політики любого рівня. По-перше, вона має виділяти пріоритети, об'єми, терміни фінансування тих або інших видів діяльності економічного суб'єкта, відповідно фазам інвестиційного проекту. По-друге, вона повинна визначати умови і можливі варіанти інвестування, які можуть вплинути на кінцеві результати цих процесів. По-третє, вона повинна відповідати принципам гнучкості, поєднання стратегії і тактичних прийомів, виділення головної ланки, націленості на конкретний довгостроковий результат.

Таким чином, інвестиційна політика – це цілісна система принципів, положень, норм і правил, які регулюють соціально-економічні, організаційні і юридичні відносини, що виникають в процесі кількісного і якісного відтворення капіталу. Таке визначення дає можливість розкрити зміст інвестиційної політики і намітити підходи до її формування. Воно розуміє, що здійснення інвестиційної політики на підприємстві повинне мати відповідну організацію і послідовність проведення робіт і заходів і сприяти зміцненню фінансово-господарського положення підприємства, поліпшенню стану його основних засобів і економічного потенціалу в цілому.

Безумовно, будь-яка інвестиційна політика потребує ретельного обґрунтування. При розробці інвестиційної політики доцільно передбачити:

відповідність заходів законодавчим і іншим нормативним і правовим актам з питань регулювання інвестиційної діяльності в Україні;

досягнення економічного, науково-технічного, екологічного і соціального ефекту даних інвестицій;

отримання підприємством прибутку на капітал, що інвестувався;

ефективне розпорядження засобами неприбуткових інвестиційних проектів;

використання підприємством державної підтримки в цілях підвищення ефективності інвестицій;

залучення субсидій і пільгових кредитів міжнародних і іноземних організацій і банків.

Отже, вся різноманітність функцій і видів робіт, що відносяться до інвестиційної діяльності підприємств, може бути об'єднана в поняття інвестиційної політики, що дозволяє виділяти її як об'єкт управління, та здійснювати формування, реалізацію і контроль.

Серед основних елементів інвестиційної політики підприємства можна виділити наступні: визначення стратегічної мети підприємства; прогноз кон'юнктури ринку і визначення пріоритетів інвестицій; аналіз економічних результатів і інвестиційної діяльності підприємства; планування інвестиційної діяльності; вибір між інвестиційними програмами; забезпечення ресурсами інвестиційної діяльності.

На основі аналізу економічної літератури [1] інвестиційну політику підприємств по спрямованості можна розділити на два основні типи: внутрішню і зовнішню. Внутрішня інвестиційна політика включає підвищення ефективності виробництва, розширення виробничих потужностей, створення нових виробництв. Вона є ключовою ланкою в інвестиційній діяльності підприємств. Зовнішня інвестиційна політика розуміє участь в проектах інших компаній, придбання компаній, вкладення коштів в цінні папери.

При розробці інвестиційної політики доцільно враховувати такі чинники: стан ринку продукції, що виробляється підприємством; фінансово-економічне положення підприємства та його технічний рівень виробництва; поєднання власних і позикових ресурсів підприємства; можливість отримання підприємством устаткування по лізингу; фінансові умови інвестування на ринку капіталів; пільги, що отримує інвестор від держави; комерційна і бюджетна ефективність інвестиційних заходів; умови страхування і отримання гарантій від некомерційних ризиків.

Інвестиційна політика має вирішальне значення для функціонування кожного підприємства незалежно від його розмірів, галузевої приналежності, правової форми. Головною умовою формування успішної інвестиційної політики підприємства є його орієнтація на рішення як короткострокових, так і довгострокових завдань. Проте, в даний час у більшості українських підприємств реалізуються короткострокові цілі і завдання.

Процесу формування інвестиційної політики підприємства передує аналіз впливу чинників зовнішнього середовища, визначення цілей і завдань, згідно яких формується стратегія його розвитку.

Сучасне виробниче підприємство значно відрізняється від фірми, що описана в теорії. Воно більше за розмірами, складніше по структурі управління, діє в різних структурах ринку, використовує складну систему інформації. Тому в конкурентній господарській ситуації, що відрізняється в тому або іншому ступені від в цілому нереалістичної гіпотези довершеного ринку, діяльність окремого підприємства може бути спрямована на досягнення різних цілей.

В умовах ринкової економіки пріоритетність тих або інших цілей визначається підприємством самостійно залежно від конкретної ситуації і діючого господарського механізму. Анкетний опит керівників українських підприємств показав, що головними цілями інвестиційної політики є досягнення стабільності і обмеження ризику. Найбільш важливими названі: зростання об'єму реалізації, збільшення прибутковості, зменшення залежності від постачальників, забезпечення стабільної платоспроможності підприємства. При цьому переважне число підприємств віддають перевагу цілям зростання обсягу продажів. Основним моментом з погляду підприємства є орієнтація на досягнення довгострокових завдань розвитку, підвищення ефективності і стабільності. Це дозволяє зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в нашій країні для підприємств на перший план виходять цілі, які можуть бути виражені кількісно: по-перше, максимізація прибутку або рентабельності підприємства, що веде до зростання вартості підприємства; по-друге, досягнення оптимальних темпів зростання і, по-третє, обмеження ризику.

Вибір конкретних цілей, їх якісних і кількісних характеристик є індивідуальним процесом для кожного підприємства і не може бути алгоритмом, прийнятним для всіх господарюючих суб'єктів.

Література

1. Маховникова Г.А. Инвестиционный процесс на предприятии / Г.А. Маховникова, В.Е. Кантор — Спб.: Питер, 2001. — 176 с.