Экономические науки/10.Экономика предприятия.

асист. Копельчук В. П. Маценко О. О.

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут,Україна

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ КРИЗОВОГО ПЕРІОДУ

Анотація. У даній статті висвітлено основні проблеми підвищення конкурентоспроможності сучасних вітчизняних підприємств та запропоновані напрямки їх поліпшення на основі партнерських відносин з іноземними підприємствами.

Актуальність даної теми полягає в тому, що сучасні кризові тенденції у світовій та національній економіці негативно впливають на конкурентоспроможність вітчизняних підприємств. А з цього і випливає, що національні підприємства не маючи стійких конкурентних переваг не в змозі конкурувати на міжнародних ринках. Тому висвітлення даного питання з приводу стимулювання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на основі підвищення їх економічної стійкості є актуальним.

Важливість підвищення конкурентоспроможності підприємств було підкреслено в наукових працях багатьох зарубіжних науковців, зокрема: М. Сторпером, Г. Хамелом, К. Нордстрем, Й. Ріддерстрале, В. Новицьким та ін. Серед вітчизняних економістів, що досліджували вищезазначене питання, ватро відзначити наступних: Антонюк Л.Л., Варналій З.С., Зозульов О.В., Герасимчук В.Г., Каніщенко О.Л., Федонін О.С., Циганкова Т.М., Шнирков О.І.

Основним завданням будь-якої країни є забезпечення конкурентоспроможності своєї економіки шляхом підвищення продуктивності і створення конкурентних переваг для національного виробництва. Результатом цього процесу є підвищення рівня життя населення і економічне зростання.

На сучасному етапі, процес глобалізації для України є неминучим. Україна вступила до Світової організації торгівлі (СОТ), де діють закони виживання найсильнішого та найбільш конкурентного виробника. У цих умовах програють вітчизняні виробники, адже іноземні підприємства, що все більше завойовують український ринок, є технологічно сильнішими та конкурентоспроможнішими [2, c. 3].

В умовах глобалізації світової економіки глобалізується і конкуренція українських товаровиробників. Практично завжди це конкуренція з відомими, потужними виробниками. Сьогодні не можна розраховувати на те, що знайдеться ринок, недоступний для світових виробників, тому проблема забезпечення конкурентоспроможності власної продукції потребуватиме постійних рішучих дій для свого вирішення [1, c.40].

Доцільно зауважити, що дуже важливим чинником стимулювання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є згода провідних міжнародних фірм не тільки купувати продукцію підприємства, а й активно працювати з ним на взаємовигідних партнерських умовах, бо таке співробітництво формує сучасний потенціал підприємства та швидко підвищує його конкуренті можливості.

Досить важливим аспектом вищезазначеного питання є, оцінка рівня конкурентоспроможності та ефективності діяльності підприємства, а саме розв’язання даної проблеми шляхом постійного підвищення якості продукції чи послуг.

Надзвичайно складним питанням є завоювання довіри в іноземних замовників, що є основою розробки організаційно–економічного механізму управління конкурентоспроможністю підприємства. В свою чергу, розробка даного механізму передбачає застосування системно-цільового підходу, що широко застосовується за кордоном, тобто системи методів та методичних прийомів, що забезпечують постійну орієнтацію управлінської діяльності, планово-управлінських рішень на кінцеві результати з урахуванням соціально-економічних характеристик, що постійно змінюються, унаслідок розвитку системи потреб, кількісних та якісних змін у виробничому потенціалі системи, стосовно якої застосовується даний підхід (рис. 1.).

Рис. 1. Системно-цільовий підхід.

Таким чином, беручи приклад з іноземного досвіду роботи, українські товаровиробники при розробці програми стимулювання конкурентоспроможності мають зробити наступні кроки:

1. створити в рамках апарату управління, спеціалізовану службу маркетингу, яка надасть змогу ефективно досліджувати ринок;

2. впровадити централізовану систему управління якістю продукції;

3. регулярно проводити діагностування та прогнозування зовнішнього середовища для виявлення можливих негативних аспектів;

4. здійснювати збалансовану программу інвестування та удосконалення виробництва.

Отже, з вищезазначеного можна зробити наступний висновок, про те, що більш доцільними передумови стимулювання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств будуть лише внаслідок залучення до вигідних умов співпраці з іноземними партнерами всесвітньовідомих товаровиробників особливо при глобалізації економічних процесів у світовій економіці.

Література:

1. Бутко М. Інвестиційні аспекти підвищення конкурентоспроможності підприємства // Економіка України.- 2011.- №4.- С. 40-45.

2. Гаврилюк О. Гузенко І.Ю. Конкурентні та інтегральні стратегії у глобальному розвитку // Економіка промисловості.- 2010.- №3.- С. 3-10

3. Кредисов А. Конкурентоспроможність країни та стратегії просування її експорту на світовому ринку/ Кредисов А./ Вісник. 2009. – №5. – С.54-61.

4. Цюпко І. Конкурентноспроможність підприємств головний критерій національної економічної безпеки // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.5 с. 292-296