Козак Н. Ю, студентка

Науковий керівник: Скорук О. П., к.е.н, доцент

Вінницький національний аграрний університет

ВИРОБНИЦТВО БІОДИЗЕЛЬНОГО ПАЛЬНОГО В УКРАЇНІ

Аграрний сектор економіки – значний споживач енергії, особливо нафтопродуктів. На сучасному етапі розвитку він витрачає до 30% дизельного пального та до 24,2% бензинів від загальнодержавного рівня. Значну частину собівартості сільськогосподарської продукції складають енергетичні витрати. Рахунки за оплату енергоносіїв зростають кожного року і така тенденція суттєво знижує рентабельність сільськогосподарських підприємств.

Передумовами розвитку ринку біопалив є насамперед вичерпність і постійне зростання цін на такі природні ресурси як вугілля, нафта і газ, зростання чисельності та добробуту населення, щорічне зростання світового автомобільного парку, тощо. Все це призводить до стрімкого нарощування та споживання нафтопродуктів. Тому, останніми десятиліттями увага вчених зосереджена на наукових дослідженнях щодо виробництва енергії з поновлюваних джерел (біопалива). Україна, завдяки своїм чорноземам та сприятливим природно-кліматичним умовам має унікальні можливості та перспективи щодо виробництва біопалив, зокрема біодизелю.

Питанням використання відновлювальних джерел енергії в Україні, в тому числі і проблемам розвитку біоенергетики, присвячені праці таких вчених України, як Адаменко О., Андрійчук І.В., Височанський В., Дев'яткіна С.С., Калетнік, Г.М , Кобець М.І , Льотко В., Михайлів М., Оверченко Б.Сердюченко О, Чибіскова Г. С., Шкварницька Т. Ю., Ясенецький В.А. та інші, проте не вирішеними залишилась ряд проблем.

Біодизельне паливо (біодизель) — це екологічно чистий різновид біопалива, яке одержують із жирів рослинного і тваринного походження. Таке паливо може використовуватися в будь-яких дизельних двигунах як самостійно так і в суміші з дизельним паливом, без внесення змін у конструкцію двигуна. В залежності від сировини, фізичні властивості біодизелю можуть змінюватись [2].

Використання біодизеля як моторного палива знижує емісію практично вcix шкідливих речовин, а саме: викиди вуглеводню у порівнянні з нафтовим

аналогом скорочується на 56%, твердих часток - на 55%, оксидів вуглецю - на

43%, оксидів азоту - на 5-10%, сажі - на 60%. При цьому виділяється та ж кількість вуглекислого газу, що була спожита із атмосфери рослинами, які є похідною сировиною для виробництва олії. Завдяки природному походженню біодизельне паливо є менш токсичним, ніж нафтове, i при потраплянні в ґрунту, воду не шкодить ні рослинам, ні тваринам [3].

За розрахунками вітчизняних науковців, обсяг використання біодизеля в Україні у 2011 р. становив 583 тис. т., а у 2020 р. повинен становити 700 тис. т., що забезпечить економію у розмірі 3,2 та 4 млрд. грн. порівняно з використанням мінеральних видів палива. Крім того, згідно з довгостроковими прогнозами, в 2030 році виробництво біодизеля в Україні забезпечить заміщення традиційних видів паливно-енергетичних ресурсів у обсязі до 1,8 млн. т. умовного палива на рік, що становитиме близько 20% від теоретично можливого обсягу заміщення викопних палив за рахунок енергетичного використання всіх видів біопалива.

В Україні промисловий випуск біодизеля ще не налагоджено, проте малі аграрні підприємства і фермери для власних потреб його вже виробляють.

Проекти виробництва біопалива введені в Полтавській, Чернівецькій, Львівській областях. Відкриті перші автозаправні станції в Одеській, Київській,

Чернівецькій і Дніпропетровській областях.

Промисловими підприємствами Донецької, Полтавської, Київської та інших областей України налагоджено виробництво вітчизняного обладнання для виготовлення олії та її переробки у біопаливо.

В Україні існують умови для виробництва та реалізації моторного біопалива: вільні площі під вирощування зернових, олійних та спеціальних «енергетичних» культур, науковий, технічний та кадровий потенціал для виробництва біопалив, зростаюча внутрішня потреба в моторному біопаливі, великий експортний ринок. Все це дозволяє швидко нарощувати потужності з його виробництва до прийнятних (оптимальних) рівнів [1].

На сьогоднішній день правові та економічні умови для розвитку біопаливної промисловості не створені. Можна виділити такі основні напрямки державного регулювання в біопаливної галузі України, які могли б дати поштовх її розвитку:

- організаційно-правовий напрямок, який має забезпечити формування довгострокової стратегії розвитку біоенергетики, створити досконалу законодавчу базу, прийняти довготривалу державну програму розвитку біодизельної галузі, спрощення ліцензійного порядку, створити технічні умови, регламенти та стандарти виробництва, збереження, використання біодизеля;

- фінансово-економічний напрямок, який би включав заходи щодо формування привабливого інвестиційного клімату для залучення іноземних інвестицій для будівництва біодизельних заводів, створення податкових канікул як для виробників, так і для споживачів палива протягом певного періоду, надання їм інших преференцій на початкових етапах.

- техніко-технологічний напрямок державного регулювання має бути направлений на обґрунтування схем територіального розміщення та встановлення оптимальних потужностей з виробництва біодизеля, виявлення найкращих технологічних схем виробництва біодизеля, формування найбільшого потенціалу сировинної бази для виробництва біодизеля.

Література

1. Калетнік Г.М., В.М. Пришляк Біопаливо: ефективність його виробництва та споживання в АПК України: Навч. посіб. – К.: «Хай-Тек Прес», 2010. – 312с.

2. Кравчук О.О.Аналіз можливостей розвитку виробництва біодизеля з ріпаку/Кравчук О.О //Облік і фінанси. – 2011. – №8

3. Скорук О.П. Економічні аспекти виробництва біодизелю в Україні і в світі/О. П. Скорук., І. А. Здор// [Електроннийресурс]. Режим доступу: www.nbuv.gov.uа.