Державний фінансовий контроль за використанням коштів місцевого бюджету

Студентка 4 курсу, кафедра «Обліку і аудиту» Огаренко Тетяна

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент кафедри «Обліку і аудиту» Урусова З.П.

Запорізький національний університет

Актуальність державного фінансового контролю за використанням коштів місцевого бюджету є надзвичайно важливою темою для дослідження, беручи до уваги зростання нецільового використання коштів державного бюджету та рівень корупції в Україні, показник якої вважається одним із найвищих в країнах Європи. Від того настільки ефективно державні органи будуть здійснювати контроль за надходженням та законним, доцільним і ефективним витрачанням коштів місцевих бюджетів, виконуватимуть свої повноваження, залежатиме ефективність реалізації місцевих бюджетів від чого в кінцевому підсумку буде залежати добробут місцевих громад і населення країни в цілому. [1]

Сучасний рівень розвитку економічних відносин в Україні, прагнення до постійного вдосконалення процесу управління передбачають необхідність

наукового аналізу перетворень і розуміння та усвідомлення тих організаційно-економічних механізмів, які використовуються державою під час здійснення своїх основних функцій, однією з яких є контрольна.

З погляду соціального управління публічний контроль визначається як спостереження з метою перевірки виконання законів, постанов, управлінських рішень тощо, з чого можна зробити висновок про те, що контроль у цілому є не що інше, як здійснення функції управління, суть якого полягає у тому, щоб перевіряти, спостерігати, відстежувати те чи інше явище. Функція управління, у свою чергу, є реальним, силовим, цілеспрямованим, організуючим і регуляторним впливом на кероване явище, відносини, стан [2]

Метою даної статті стало висвітлення не лише законодавчо закріплених повноважень та основних завдань органів державного фінансового контролю щодо місцевих бюджетів, а й тих новацій, що останнім часом мають місце в здійсненні діяльності контролюючих органів та тих перспектив її поліпшення, які закладено в проектах низки законодавчих та нормативно-правових актів

Контроль здійснюється з метою спостереження й охоплює собою збір даних і передачу інформації в компетентні органи державної влади про результати контрольних заходів, які спрямовані на те, щоб з’ясувати причини виявлених відхилень і визначити шляхи їх усунення для ефективного функціонування органів державної влади чи місцевого самоврядування. У цьому зв’язку під час здійснення контролю за використанням коштів місцевих бюджетів контролюючими органами має забезпечуватися перевірка дотримання чинних нормативно-правових актів України щодо формування та використання місцевих бюджетів різних рівнів, дотримання фінансово-бюджетної дисципліни учасниками бюджетного процесу, належний стан економічної та контрольної роботи фінансових органів місцевого самоврядування та органів Державного казначейства в частині здійснення контрольних функцій щодо виконання місцевих бюджетів, здійснення ними заходів з метою забезпечення в умовах світової фінансово-економічної кризи економного й раціонального використання коштів місцевих бюджетів на основі принципів бюджетної системи України здійснюються незалежно від контролю, він є самостійним видом роботи, суть якої полягає у спостереженні за відповідністю діяльності підконтрольного об’єкта тим розпорядженням, які об’єкт отримав від органу, що управляв, або посадовця.

Особливістю здійснення державного фінансового контролю місцевих бюджетів в Україні є те, що суб'єктом такого контролю є держава, яка здійснює його за централізованою організаційною побудовою. Це обумовлюється унітарним державним устроєм України, тоді як при федеративному державному устрої суб'єктами контролю місцевих бюджетів, як правило, виступають регіональні представники місцевої влади (суб'єкти федерації). Згідно з законодавством функція контролю за використанням коштів місцевих бюджетів покладена на Міністерство фінансів України, Державну контрольно-ревізійну службу, органи Державного казначейства України, місцеві державні адміністрації. На практиці такий контроль здійснює Державна контрольно-ревізійна служба та Державне казначейство України, яке виконує виключно функцію поточного документального контролю. Практика подальшого фінансового контролю, яку на рівні місцевих бюджетів реалізує Державна контрольно-ревізійна служба України, засвідчує наявність системних порушень і проблем у виконанні місцевих бюджетів та, зокрема, у використанні коштів. Останнім часом типовими порушеннями при виконанні місцевих бюджетів є:

Ø порушення норм бюджетного законодавства щодо зарахування окремих доходів до місцевих бюджетів відповідного рівня;

Ø недотримання вимог законодавства в частині формування та використання коштів резервного фонду місцевих бюджетів;

Ø затвердження в кошторисах установ видатків, не передбачених законодавством та не підтверджених відповідними розрахунками;

Ø порушення законодавства з питань закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти;

Ø недотримання законодавства з питань оплати праці;

Ø завищення вартості та обсягів виконаних робіт із будівництва, реконструкції та капітального ремонту, інших послуг;

Ø заниження в обліку вартості активів унаслідок не оприбуткування земельних ділянок, будівель, споруд, матеріальних цінностей.[3. 206с.]

При виборі такого об'єкта контролю, як місцевий бюджет, зважаючи на зміни структури бюджетних видатків та істотне значення кількості місцевих бюджетів в Україні, якісний, з погляду результативності та ефективності проведення контрольного заходу вибір об'єкта має вирішальне значення. Ця тема багатовекторна і потребує окремих методологічних напрацювань. Проте для нас очевидне і незаперечне те, що від обрання лише за принципом періодичності таких специфічних об'єктів державного фінансового контролю, як місцевий бюджет, настав час категоричного відмовитися і перейти до фахового аналізу специфіки кожного з таких потенційних об'єктів контролю та комплексної оцінки профільних фінансових ризиків за трьома напрямами предмета контролю: формування та виконання бюджету за доходами, дотримання законодавства та принципів економного і ефективного витрачання коштів, законності та ефективності управління майном відповідного органу місцевого самоврядування та заснованих ним суб'єктів господарювання.

Слід зважити і на те, що при здійсненні контрольних заходів у формі інспектування виконання місцевих бюджетів, контролери повною мірою не охоплюють питання дотримання бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу на всіх його стадіях, а також операції, які у форматі ревізії не можуть кваліфікуватися як порушення. Проте насправді вони призводять або можуть призвести до втрат грошових або матеріальних ресурсів. Йдеться про виділення земель замість їх продажу на умовах конкурсу чи аукціону; здачу в оренду майнових комплексів, будівель та споруд з подальшою приватизацією, продаж будівель та споруд без одночасного продажу земельних ділянок на яких останні розміщені.[4]

Отже, практика вказує на доцільність та високу вірогідність ефективності проведення контролю місцевих бюджетів у поєднанні двох форм - аудиту та інспектування. Здійснення контролю за виконанням місцевих бюджетів у зазначених формах сприяє комплексній оцінці стану виконання місцевого бюджету, як з погляду дотримання бюджетного процесу на всіх його стадіях в частині законності операцій з бюджетними коштами, так і щодо ефективності управління комунальним майном усіма суб'єктами на місцевому рівні.

Державний фінансовий аудит виконання місцевого бюджету слід визначити як різновид державного фінансового аудиту, що спрямований на оцінку дотримання вимог бюджетного законодавства на усіх стадіях бюджетного процесу, законності та ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, визначення резервів наповнення доходами місцевих бюджетів.[6]

Слід також окреслити коло суб'єктів бюджетного процесу на місцевому рівні та вписати в нього ті установи і організації, у яких проводиться аудиторське дослідження. До таких варто зарахувати: місцевий фінансовий орган, територіальний орган Державного казначейства України, головних розпорядників бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів, інші органи або посадових осіб, які наділені бюджетними повноваженнями, одержувачів коштів місцевого бюджету, комунальні підприємства.

Найголовнішою проблемою органів фінансового контролю є та, коли вони фіксують допущені порушення, тоді як їх потрібно передбачати і запобігати їм. Якщо Рахункова палата займатиметься лише статистичною звітністю, то уподібниться органам внутрішнього фінансового контролю, але ж у них інша мета діяльності. Мета незалежного контрольного органу спеціальної конституційної компетенції — Рахункової палати України — не в контролі за діяльністю конкретних бюджетоотримувачів, а в контролі бюджету. В цьому принципова різниця, яка проявляється у методах і формах роботи.

Перехід до нових методів роботи — процес довготривалий і тяжкий. Але перше, що необхідно зробити, це на ранній стадії формування бюджету налагодити механізм, який давав би змогу прогнозувати доходи. Цей механізм давав би можливість виносити експертні висновки на всі проекти, які виконавча влада збирається здійснити.

Головне в діяльності державного контролю — визначення критичних меж стійкості системо утворюючих інститутів суспільства: бюджету, безпеки, інформаційних ресурсів, екології, здійснення моніторингу поточного стану основоположних інститутів відносно виявлених критичних меж стійкості. Саме у цьому полягає різниця між державним контролем і контролем, здійснюваним такими органами, як, наприклад, контрольно-ревізійне управління міністерств і відомств, фіскальні, наглядові структури вбудовані в систему управління конкретних відомств і завжди будуть керуватися відомчими принципами.

Доречно підкреслити, що однією з переваг Рахункової палати: вона - позавідомчий орган. У своїй діяльності, на відміну від відомчих структур, палата повинна керуватися іншою логікою. Державний контроль може визнаватися таким тільки в тому разі, якщо він організує свою діяльність, спираючись на національні інтереси як на принципові критерії. Рахункова палата повинна називатися інакше — не орган державного фінансового контролю, а орган державного аудиту. У рамках виконавчої влади функціонують органи державного фінансового контролю, за її межами — органи державного аудиту.[7.]

Вище перелічені проблеми у процесі інституціоналізації державного фінансового контролю доповнюються складнощами щодо вибору методів контролю і, що надзвичайно важливо, його координації. А проблема вибору методики і координації стосується розподілу повноважень між Рахунковою палатою України, контрольно-ревізійними органами Міністерства фінансів України та іншими органами. Слід чітко розмежувати сфери компетенції контрольних структур і визначитися з понятійною термінологією, що стосується державного фінансового контролю, виходячи з того, що державний фінансовий контроль є функцією та інструментом управління продуктивними силами і виробничими відносинами.

Отже, державний фінансовий контроль є однією із найважливіших функцій держали, значення якого дедалі зростає. Тільки належне використання контролю в управлінні державними фінансовими ресурсами дасть можливість створити необхідні передумови для реалізації в державі ефективної економічної політики. Умовою забезпечення в державі ефективної економічної політики є невідкладне впорядкування норм щодо повноважень та відповідальності органів, уповноважених державою на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства на рівні бюджетів місцевого самоврядування, визначення видів бюджетних правопорушень залежно від стадії бюджетного процесу, заходів впливу та процедур їх застосування у разі вчинення бюджетних правопорушень учасниками бюджетного процесу. Впровадження заходів щодо підвищення ефективності управління коштами місцевих бюджетів та посилення контролю і відповідальності за дотриманням бюджетного законодавства має здійснюватися шляхом продовження удосконалення процедур фінансового контролю за дотриманням бюджетного законодавства та запровадження механізму моніторингу та оцінки ефективності здійснення органами місцевого самоврядування їх повноважень, підвищення відповідальності за здійснення таких повноважень.[8]

Список використаної літератури

1. Перевознюк В.А. Фінансова політика місцевого самоврядування : теоретичний аспект / В. Перевознюк // Світ фінансів. – 2010. – № 2. – С. 109–117.

2. І.П.Лопушинський, Г.М.Полевик Державний Фінансовий контроль за використанням місцевих Науковий вісник ХНТУ № 3(36), 2009 г.

3. Монаєнко А.О. Бюджетне право України: навчальний посібник / Антон Олексійович Монаєнко. – Запоріжжя : КПУ, 2009. – 412 с.

4.Державна фінансова інспекція України [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/51952.

5. Сокровольська Н. Я. Формування бюджетів органів місцевого самоврядування // Наукові праці НДФІ. – 2010. – С. 62–68.

6. Бюджетний кодекс України. – К.: Велес, 2008. – С. 52-59.

7. Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів: Розпорядження КабінетуМіністрів України від 23 травня 2009 року №308

8. Рахункова палата України[Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/mai n/uk/publish/article/276594;