Ст. викл. Лимар О. Ф., Загородня І. О.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
Бюджетний дефіцит та заходи щодо його скорочення
 
Нині бюджет України є дефіцитним. Бюджетний дефіцит є важливим інструментом державної фінансової полiтики, який впливає на економiчне та соцiальне становище країни. Невиважена соцiально-економiчна полiтика, спад виробництва, занепад підприємств є глибинними причинами бюджетного дефіциту країни. Тому питання бюджетного дефіциту і удосконалення пiдходiв до його фінансування, зокрема, в Україні особливо актуальні.

Проблемам дослідження бюджетного дефіциту присвячені наукові праці таких учених, як О. Д. Василик, А. І. Даниленко, В. М. Опарін, Г.О. П’ятаченко, В. М. Суторміна, В. М. Федосов, І. Я. Чугунов та інші .

На сьогодні бюджетний дефіцит - це явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набуває регулювання його розміру та методів ліквідації.

На етапі формування бюджетної системи України покриття дефіциту проводилося за рахунок емісійного фінансування. Економіка не могла акумулювати достатньо фінансових ресурсів для забезпечення необхідних витрат. Починаючи із 1995 року, основним джерелом покриття бюджетного дефіциту починають ставати боргові джерела фінансових ресурсів. Від 2004 року на фоні поліпшення економічної ситуації формується тенденція до збільшення бюджетного дефіциту, яка набуває постійного характеру.

Достатньо спірним є питання розміру бюджетного дефіциту. Відповідно до Маахстриської угоди його розмір не повинен перевищувати 3% ВВП, що часто ставиться як одна з умов отримання кредитів. На фоні світової фінансової кризи спостерігалося різке падіння ВВП, тож розмір бюджетного дефіциту також повинен був істотно знизитись. Його фактичне зростання та проблеми покриття стали одними із причин секвестру бюджету у 2010 році. Бюджетний дефіцит США за 2010 фінансовий рік склав близько $1,3 млрд., або 8,9% ВВП . При цьому з метою відновлення економіки США використовували різноманітні пільги та прямі вливання в економіку разом із зниженням облікової ставки. В Україні також існує точка зору, що секвестр бюджету був недоцільним і дотримуватися вимог скорочення бюджетного дефіциту не варто, оскільки для розвитку економіки необхідні дешеві фінансові ресурси у випадку відсутності у підприємств власних коштів [4].

Дефіцит держбюджету України за підсумками січня-травня 2012 року становив 3,66 млрд. гривень, у тому числі загального фонду - 2,16 млрд. гривень. Таким чином, дефіцит зріс в 2,3 рази, у порівнянні з 1,58 млрд. грн. за аналогічний період 2011 року.

Граничний дефіцит держбюджету-2012 р. встановлений на рівні 25,13 млрд. гривень, у тому числі загального фонду - 21,24 млрд. гривень, тоді як в минулому році держбюджет був зведений з дефіцитом 23,6 млрд. гривень, у тому числі загального фонду - 20,9 млрд. гривень.

На засіданні, яке відбулося 12 вересня 2012 року, Кабінет міністрів України схвалив законопроект «Про державний бюджет України на 2013 рік», відповідно до якого дефіцит бюджету в наступному році у порівнянні з поточним істотно зменшити не вийшло. У проекті бюджету дефіцит затверджений на рівні 1,65% ВВП, раніше планувалося знизити до рівня від 0,8-1% ВВП з 1,7 в 2012-му р. Таким чином, дефіцит бюджету складе приблизно 27,849 млрд. грн. (у 2012 р. - 25,130 млрд. грн.) [7].

Незважаючи на те, що Україна не тільки не пішла шляхом зменшення соціальних стандартів, як деякі країни Європи, але й забезпечила їх збільшення, виходячи із реальних можливостей економіки та бюджету, дефіцит державного бюджету за підсумками 2011 року  був одним з найнижчих порівняно з іншими країнами світу. Майже половину дефіциту бюджету у 2011 році було профінансовано за рахунок не боргових джерел. Так, від приватизації державного майна у 2011 році до загального фонду Державного бюджету України надійшло 11,5 млрд. грн., що на 14,8 відсотка перевищує показник, затверджений Верховною Радою України. Порівняно з 2010 роком надходження від приватизації зросли в 10,5 рази, або на 10,4 млрд. гривень, порівняно з 2009 роком – в 14 разів, або на 10,7 млрд. гривень [6].

Бюджетний дефіцит потребує вжиття енергійних заходів держави щодо його ліквідації. Насамперед це скорочення витрат бюджету, однак це шлях досить складний. Реальнішими та доцільнішими є зміни в податковій і кредитній політиці [1].

Одним з елементів управління дефіцитом бюджету є фінансування дефіциту через центральний банк, що безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж – дохід від друкування грошей.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат.

Крім цього, варто враховувати, що світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішується відразу декілька задач, причому не тільки фіскального, але й економічного характеру, скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капітальних вкладень, розширюється база для виробництва товарів і послуг, з’являється новий платник податків, поліпшується стан платіжного балансу.

Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни [2].

Один з найбільш доцільних способів покриття державного дефіциту – випуск державних цінних паперів, оскільки за рахунок останнього уряд може швидко мобілізувати значні фінансові ресурси на добровільній основі та на умовах повернення, строковості, платності. За допомогою випуску цінних паперів держава здійснює запозичення коштів на добровільній, поворотній і платній основі з метою фінансування дефіциту бюджету, рефінансування заборгованості за попередніми позиками, фінансування інвестиційних програм. Розвинутий ринок державних цінних паперів є основою для визначення процентних ставок для інших сегментів фінансового ринку, дозволяє зменшити витрати з фінансування поточного бюджетного дефіциту [1].

До основних напрямів активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету слід віднести наступні:

- ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;

- мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних і соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо- і довгострокових перспектив;

- залучення ресурсів державою не повинно негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжнародних фінансових операцій;

- для стабілізації фінансового розвитку країни слід шляхом вжиття заходів щодо антиінфляційного регулювання обмежити вплив фінансування дефіциту бюджету на розбалансування її грошово-кредитної системи.

Отже, виходячи з аналізу, який був проведений, можна зазначити, про те, що бюджет України є дефіцитним. Бюджетний дефіцит виник в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Майже половину дефіциту бюджету у 2011 році було профінансовано за рахунок не боргових джерел. Так, від приватизації державного майна у 2011 році до загального фонду Державного бюджету України надійшло 11,5 млрд. грн. Державний бюджет-2012 р. повністю виконується як за доходами, так і за видатками. Держбюджет на 2012 рік з урахуванням поправок, внесених у цьому році, збільшено за доходами до 370,8 млрд. грн., за видатками - до 396,7 грн., що відповідно на 20,2% та 18,9% більше, ніж у 2011 році. Граничний дефіцит держбюджету-2012 р. встановлений на рівні 25,13 млрд. гривень. Відповідно до законопроекту «Про державний бюджет на 2013 рік» дефіцит бюджету в наступному році у порівнянні з поточним істотно зменшити не вийшло. Таким чином, дефіцит бюджету на 2013 р. складе приблизно 27,849 млрд. грн.

З метою максимально ефективного управління дефіцитом державного бюджету необхідно застосовувати систему економічних заходів. Зростання бюджетного дефіциту прямо не пов’язане з етапами економічного розвитку країни: воно спостерігається як у кризові періоди, так і у фазах відносної стабільності. Це свідчить про відсутність єдиної стратегії управління ним і вказує на необхідність її розробки. Ринкова економіка зможе стабілізувати економіку й вирівняти видатки з доходами, користуючись жорстоким режимом економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.

Література:

1. Гедзюк О. Державні цінні папери як інструмент акумулювання грошових коштів до державного бюджету // Підприємство, господарство і право.- 2012.-№1.- С. 106-109.

2. Невінчаний І. С. Основні шляхи подолання бюджетного дефіциту в Україні / І. С. Невінчаний // Формування ринкових відносин в Україні. -2009. - № 6. - С. 98-101.

3. Пасічник М. Д. Механізм управління дефіцитом бюджету в умовах соціально-економічних перетворень // Економіка і держава.- 2011.-№9.- С. 46-50.

4. Футерко О. І. Бюджетний дефіцит і державний борг: динаміка та основні проблеми управління // Економічний часопис – ХХІ.- 2011.-№ 9-10. - С. 37-40.

5. Флейчук М. І. Боргова криза європейських країн та її наслідки для світової економіки // Актуальні проблеми економіки. – 2012.-№5.- С. 57-67.

6. Урядовий кур'єр.- 2012. - 29лют. - С. 4-5.

7. http://news.dt.ua