Економічні науки /16. Макроекономіка

Бартошук О. В.

Класичний приватний університет, Запоріжжя, Україна

Класифікація стратегій розвитку туризму

Ефективне функціонування туристичної галузі позитивно впливає на стан національної економіки, її ключові сектори, економічний і соціальний розвиток країни. Туризм забезпечує зайнятість населення, створюючи нові робочі місця, підтримує стабільність платіжного балансу, збільшує питому вагу сфери послуг у структурі ВВП. Тому актуальною є розробка стратегії розвитку туристичної сфери.

Проблемам стратегічного управління процесу розробки та формування стратегії присвячені наукові праці зарубіжних та вітчизняних учених М. Борущака [1], М. Виноградової [2], Т. Ткаченко [3] та ін. Незважаючи на значний науковий внесок у цьому напрямі, потребують подальших досліджень види стратегій розвитку туризму як перспективного напряму структурної перебудови економіки в умовах глобалізації.

На нашу думку, стратегія розвитку туризму може бути визначена як комплекс рішень (система заходів, сукупність цільових програм), спрямованих на: визначення перспектив та напрямів розвитку, досягнення якісних змін, формування та ефективного використання потенціалу розвитку, забезпечення динамічного та сталого розвитку туризму.

Досліджуючи різноманітні види стратегій, запропонуємо їх загальну класифікацію за такими ознаками, як: рівень управління (корпоративна, ділова, функціональна), характер поведінки (проактивна, реактивна, оборонна), напрями і темпи розвитку (зростання, обмеженого зростання, стабільності, скорочення бізнесу), спосіб забезпечення розвитку (концентрованого розвитку (посилення позиції на ринку, розвиток ринку, розвиток продукту), диверсифікованого розвитку (центрована, горизонтальна, конгломеративна диверсифікованість), інтегрованого розвитку (стратегія зворотної вертикальної інтеграції, стратегія вертикальної інтеграції, що іде вперед), комбінаційний підхід), спосіб досягнення конкурентних переваг (лідерства за рахунок зниження витрат, диференціації фокусування), терміни реалізації (середньострокова, довгострокова), джерела фінансування (державні, приватні, державно-приватного партнерства) та ін.

Загальну класифікацію стратегій можна використовувати і для туризму, одночасно реалізовуючи на практиці декілька стратегій. Для досягнення успіху стратегії мають бути узгоджені та тісно взаємопов'язані одна з одною.

Спеціальні стратегії, що застосовуються в туризмі, можна класифікувати наступним чином (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація стратегій розвитку туризму

Класифікаційна ознака	Види стратегій та їх характеристика
Рівень прийняття рішень	глобальна (міжнародний рівень), національна (державний рівень), регіональна (регіональний рівень) та місцева (місцевий рівень) стратегії
Розвиток курортно-туристичних регіонів (М. І. Борущак)	- стратегія кардинальної зміни (при падінні завантаженості курорту, з’ясування причин кризи і пошук заходів підтримки оздоровниці; залучення інвестицій у розвиток курорту; перепрофілювання оздоровниці), - стратегія збереження зростання (підтримка необхідних темпів зростання за несприятливих зовнішніх умов; залучення відпочиваючих шляхом введення нових послуг (медичних і анімаційних), - стратегія досягнутого зростання (утримання досягнутого рівня у випадку, коли курорт має в своєму розпорядженні лише обмежений набір нового продукту і нездатний перепрофілювати його на новий ринок); - стратегія вибіркового зростання (орієнтація курорту на певний сегмент ринку).
Управління попитом за допомогою таких інструментів, як:	- диференціація цін (дозволяє знизити попит у період пікових навантажень); - стимулювання попиту в періоди низького завантаження; - застосування системи попередніх замовлень і резервування часу обслуговування.
Непрямий розподіл турпродуктів (турпослуг)	- створення мереж (франчайзинг); - створення нових послуг (без розширення й зміни місцезнаходження); - мультисегментна; - змішана стратегії.
Підтримка якості турпослуг	- стратегії, засновані на низьких витратах (конкуренції), - стратегії, засновані на товарній диференціації, - фокусування на чітко визначеній ринковій ніші або сегменті, диверсифікація туристичної діяльності за видами турпродукту та регіональними напрямами, - стратегії горизонтальної інтеграції (у формі злиттів і поглинань, укладання міжфірмових угод, кооперації й т.п.), - стратегії вертикальної інтеграції (створення організаційних структур холдингового типу, концернів у формі стратегічних альянсів, мережа угод між фірмами різних галузей тощо).
Спосіб забезпечення розвитку	- розвиток під впливом глобальної експансії (оптимізація діяльності в межах існуючого позиціонування – інтенсивне зростання), - розвиток завдяки організаційній гнучкості (передбачення розвитку економічних процесів конкурентів).

* Систематизовано автором з використанням джерел [1-3].

Польський дослідник М. І. Борущак серед стратегій розвитку курортно-туристичних регіонів виділяє стратегії кардинальної зміни, стратегію збереження зростання, стратегію досягнутого зростання та стратегію вибіркового зростання. Для формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів Польщі ним запропоновано зосередитись на розробці таких організаційно-економічних заходів: удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази про курорти, курортні гміни і курортно-рекреаційні регіони, розширення асортименту і кількості курортно-туристичної продукції, активне впровадження методів менеджменту і маркетингу на курортах, створення союзу польських курортів, організація рекламної кампанії курортно-рекреаційних регіонів [1].

Розробка стратегії управління попитом заснована на вивченні й аналізі факторів, що впливають на його коливання, стимулюють або знижують попит: визначення характеру коливання попиту (випадковий або передбачуваний); виявлення циклічності коливання попиту (день, тиждень, місяць, рік, ряд років), встановлення причин, що викликають зміни рівня попиту (природно-кліматичні, культурно-суспільні, соціально-економічні та ін.).

Стратегії непрямого розподілу турпродуктів можуть виражатися у двох формах: розподіл турпослуг через посередників (агентів) та використання інформаційних комп'ютерних систем і технологій [2, с. 237].

В основу стратегії розвитку туризму повинна бути покладена стратегія концентрованого росту, яка передбачає активізацію розвитку нових галузей (розвиток транспортної інфраструктури, системи освіти в сфері туризму та ін.), впровадження нових сфер туристичної діяльності, взаємодію між туристичним і промисловим секторами економіки, розширення географії подорожей, формування нового туристичного продукту та ін.

Стратегія розвитку туризму повинна сполучати в собі інтереси галузі й суспільства, об'єднувати зусилля держави й підприємницького співтовариства для вирішення перспективних економічних завдань, передбачати механізми, що стримують стихійний розвиток галузі, направити його в цивілізоване русло.

Ефективний розвиток сучасного туризму повинен відбуватись на фоні збалансованого існування трьох основних елементів людського розвитку – економіки (господарський розвиток), суспільства (ефективна життєздатність населення) і природи (оточуюче природне середовище) так, щоб не порушувалися цілісність й оптимальне співвідношення цих елементів.

Література:

1. Борущак М. І. Формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів Польщі / М. І. Борущак // Регіональна економіка. — 2006. — № 1. — С. 155-161.

2. Виноградова М. В. Научные основы стратегического планирования в туризме / М. В. Виноградова // Вестник Томского государственного университета. — 2009. — № 323. — С. 233-238.

3. Ткаченко Т. І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу : монографія / Т. І. Ткаченко. — 2-ге вид., випр. та доповн. — К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. — 463 с.