Фабрикова Н.М.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ ВМУРоЛ «Україна», Україна

 

РИЗИК КРЕДИТУВАННЯ  ФІЗИЧНИХ ОСІБ та необхідність  його мінімізації

 

Надання кредитів – найдохідніша стаття банківського бізнесу й вагома частка активів банку. Кредитні  ризики – основні ризики,  які  виникають  у  процесі  операційної  діяльності,  поява яких спричинена допущеними помилками при оцінці кредитоспроможності позичальника, несвоєчасним виявленням  проблемних  кредитів, а також недосконалістю кредитного контролю в банках. Мінімізація кредитного ризику дає змогу не лише запобігти можливим втратам банку від  кредитної діяльності, а й не допустити виникнення серйозних проблем із ліквідністю та платоспроможністю. Отже, проблема управління кредитними ризиками в сфері банківського бізнесу є актуальною.

Факторів виникнення кредитного ризику багато, але для оцінки ризику  кредитування  фізичних  осіб  варто приділити  увагу  вмінню  вести  ними домогосподарство,  тому  що  саме  ведення  домогосподарства  є  важливою  соціальною сферою вимушеної трудової зайнятості усіх верств населення. 

Причини, фактори виникнення кредитного ризику, його обсяги та можливі методи подолання необхідно знати персоналу банку, щоб була можливість оцінити загрози виникнення ризику та вчасно вжити заходи  його мінімізації та уникнення.

Існує багато широковідомих способів мінімізації кредитного ризику: розподіл (диверсифікація); зовнішнє страхування; нормування кредитів; диверсифікація; лімітування кредитів; створення резервів; достовірна оцінка кредитоспроможності позичальника.

Але оцінка кредитоспроможності позичальника – це найважливіший  спосіб мінімізації. Аналіз кредитоспроможності проводиться з метою  отримання  інформації для  прийняття  рішення  про  можливості й умови  надання  позики.  В умовах ринкової економіки кредитоспроможність клієнта-позичальника є базовою характеристикою, яка визначає можливість встановлення кредитних відносин між банком та контрагентом.

Кредитоспроможність фізичної особи – це здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахуватись за своїми борговими зобов’язаннями.

Оцінка кредитоспроможності фізичної особи визначається за  результатами якісних  характеристик (особиста  кредитоспроможність)  та  за  результатами аналізу кількісних показників (економічна кредитоспроможність), підтверджених відповідними документами і розрахунками. При цьому до якісних характеристик фізичної особи належать: загальний  матеріальний  стан  клієнта (наявність  майна:  нерухомості, цінних паперів, банківських вкладів, транспортних засобів та ін.); соціальна стабільність (постійна робота, сімейний стан, ділова репутація); вік і стан здоров'я клієнта; кредитна історія (інтенсивність користування  банківськими  кредитами у минулому та своєчасність їх погашення, користування іншими  банківськими  послугами). До кількісних показників оцінки кредитоспроможності фізичної особи належать: сукупний чистий дохід (щомісячні очікувані сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов'язання) та прогноз на майбутнє; накопичення на рахунках в банку (інформація надається за  бажанням позичальника); забезпечення (застава рухомого та нерухомого майна, наявність страхових полісів, можливість передавання права власності на об'єкт кредитування) та рівень його ліквідності.

Вважаємо, що при прийнятті рішення про  видачу кредиту більш ретельно потрібно аналізувати стан домогосподарства, котре  являє собою економічну одиницю, що складається з однієї чи більше осіб, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і  використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання  товарів  і  послуг,  а  також здійснює  заощадження з метою задоволення своїх потреб.

Домогосподарства в кожному суспільстві виконують функції  споживання, постачання факторів виробництва і заощадження. Функція споживання полягає в тому, що домогосподарства є основними споживачами матеріальних і нематеріальних благ.

Можна зробити висновок, що вся виробнича діяльність суспільства  орієнтується  на задоволення потреб домогосподарства. 

Враховуючи,  що  фізична  особа  є  частиною  домогосподарства,  його кредитоспроможність необхідно оцінювати через баланс домогосподарства, як основи зниження кредитного ризику. Баланс домогосподарства надає можливість не тільки оцінити кредитоспроможність позичальника, а й допомагає банку прийняти рішення з надання позичальнику кредиту. Показники балансу показують, як змінилися доходи та витрати домогосподарств, як змінилася заробітна  плата  та  доходи  від власності, яким є економічно-активне населення, що в цілому збільшує  кредитоспроможність позичальника.

Структура  доходів  та  витрат  балансу  домогосподарства  належить  до найвагоміших соціально-економічних показників розвитку країни та вказує на те, що питому вагу займають заробітна плата, соціальні допомоги та інші  одержані поточні трансферти.  Їх  зростання  свідчить  про  розширення  бази  потенційних  позичальників фізичних осіб.

З проведення дослідження стану домогосподарств  можна  стверджувати,  що об’єктивні параметри їх розвитку хоча і зростають, але за результатами національного дослідження з питань фінансової грамотності та захисту прав споживачів фінансових послуг, проведеного Агентством США з  міжнародного  розвитку USAID в Україні в 2010 році, зроблено висновки, що пересічному українцеві бракує знань з  фінансів, він користується тільки базовими фінансовими послугами, здебільшого нічого не знає про свої  права  як споживача фінансових послуг, внаслідок цього майже не довіряє фінансовим установам [2].

Таким чином, поліпшення якості управління кредитними ризиками є передумовою підвищення ефективності банківської діяльності та конкурентноздатності банків. Система управління кредитними ризиками формується відповідно до кредитної політики банку.

Існує певне протиріччя між об’єктивними параметрами розвитку домогосподарств як  основи  стабільності  позичальника  та  його  готовністю  та  обізнаністю  щодо ефективного використання кредитних ресурсів. 

Головним для зниження ризику є підвищення самооцінки  домогосподарств та створення ефективних механізмів управління їх  власністю,  розширення  споживання  фінансових послуг.

 

Література:

1. Арістова А. Особливості кредитування банками фізичних осіб / А. Арістова // Вісник НБУ. - 2011. - № 2. - С. 35-36.

2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.economy-confer.com.ua/full_article/635/