Научний керівник: Тодосейчук А.С., к. е. н.,
старший викладач
Донецький національний університет економіки і
торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
СУЧАСНИЙ СТАН І ПРИНЦИПИ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ
Банківський
нагляд та регулювання — пов’язані між собою поняття, що характеризують державні
втручання у банківський сектор. Вони безумовно являють собою ключову частину
банківської справи.
Згідно з Законом
України "Про Національний банк України", ст. 1, банківське
регулювання — це одна із функцій НБУ, що полягає в створенні системи норм,
регулюючих банківську діяльність та визначаючих загальні її принципи, порядок
здійснення банківського нагляду, а також відповідальність за порушення
банківського законодавства. Згідно із Законом, банківський нагляд являє собою
систему контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення
дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України
здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів,
з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів
вкладників та кредиторів банку [1].
Метою даної
роботи є, розгляд сучасного стану банківського нагляду та виконання Базельських
принципів ефективного банківського нагляду в Україні.
Вивченням даного
питання займаються такі відомі вчені, як Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко
В.В., Коренєва О.Г., Любунь О.С., Любун В.С., Іванець І.В., Грушко В.І.,
Сарахман О.М. та інші.
Якісний і ефективний банківський нагляд – одна
з головних передумов здоров’я банківської системи, її належного функціонування
та бездоганного виконання нею основних функцій, насамперед – кредитування
економіки та сприяння економічному зростанню країни.
Банківське
регулювання здійснюється, як правило, органами, які мають нормотворчі функції,
тобто НБУ. Саме він формує законодавчу базу для ефективного впливу на
діяльність банків відповідно до державних цілей, контролюючи її застосування та
вдосконалюючи її. Функція банківського нагляду переважно покладається на
незалежний від решти виконавчої влади орган
банківського нагляду, НБУ. Потреба в постійній зміні законодавчої бази вимагає
часткового передання парламентом нормотворчої функції органам нагляду.
Банківський нагляд - система
контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих
на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких
Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і
встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи
та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку. У даному випадку Закон
встановлює, що банківський нагляд є однією із функцій банківського регулювання.
Основною метою банківського регулювання та нагляду відповідно до ст. 55 Закону
України «Про Національний банк України» є безпека й фінансова стабільність
банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів [1,2].
Метою банківського нагляду є стабільність
банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо
безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Створена Національним банком система
банківського регулювання та нагляду (ці функції законодавчо закріплені за НБУ)
лише трохи молодша за нього – вона почала функціонувати взимку 1992 року.
Згідно з чинним законодавством наглядова діяльність Національного банку України
охоплює всі банки, їхні підрозділи, афілійовані й споріднені особи банків на
території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також
інші юридичні й фізичні особи в частині дотримання вимог банківського законодавства
[3,4].
При здійсненні банківського нагляду
Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників
усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових
актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних
наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким
банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.
Крім напрацювання законодавчої та
нормативно-правової бази з питань банківського регулювання та нагляду, у цей
період інтенсивно здійснювалася підготовка кваліфікованих фахівців з питань
банківського нагляду, які набували необхідного досвіду, знань та навичок,
вивчали кращу міжнародну практику здійснення нагляду за діяльністю банківських
установ [5].
Для якісного виконання своїх функцій і
досягнення передбаченої законодавством основної мети банківського нагляду –
забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників і
кредиторів банків – було реформовано не тільки організаційну структуру системи
банківського нагляду. Впродовж усього періоду її функціонування фахівці
Національного банку постійно працювали над удосконаленням нормативно-правової
бази з питань регулювання та нагляду за діяльністю банків, яка мала відповідати
рівню розвитку банківської системи, надавати змогу адекватно та оперативно
реагувати на ризики, притаманні діяльності банків, а також на нові виклики, що
виникали в процесі розвитку вітчизняних банків та їх інтеграції у світову
фінансову систему.
Сучасна система банківського нагляду в Україні
розбудовується відповідно до положень законодавства ЄС з питань банківської
діяльності, Основних принципів ефективного банківського нагляду, розроблених
Базельським комітетом з питань банківського нагляду, та з урахуванням кращої
міжнародної практики.
Слід зазначити, що у 2007 році Україна однією
з перших пройшла оцінку виконання Базельських Основних принципів ефективного
банківського нагляду (у новій редакції 2006 року) в рамках Програми оцінки
фінансового сектору України. У звіті, підготовленому фахівцями спільної місії
МВФ та Світового банку за результатами цієї оцінки (опублікований улітку 2008
року), наголошено, що з часу попередньої оцінки (2002 рік) Національний банк
України зробив значні кроки на шляху ефективного впровадження стандартів
Базельського комітету з банківського нагляду та найкращої міжнародної практики:
із 30 Базельських Основних принципів Україною повністю або переважно
виконуються 25.
Основні принципи ефективного банківського
нагляду, розроблені Базельським комітетом з питань банківського нагляду і
включають 25 принципів, необхідних для того, щоб система нагляду була
ефективною: цілі, незалежність, повноваження, прозорість та співробітництво;
дозволені види діяльності; критерії ліцензування; передача часток істотної
участі; основні придбання; достатність капіталу; процес управління ризиками;
кредитний ризик; проблемні активи і резерви для відшкодування можливих втрат;
обмеження на великі сумарні обсяги наданих кредитів (максимальний розмір ризику);
кредитування споріднених осіб; ризик країни та ризик переказу; ринковий ризик;
ризик ліквідності; операційний ризик; процентний ризик у банківській книзі;
внутрішній контроль і аудит; фінансові зловживання; підхід до наглядової
діяльності; методи нагляду; наглядова звітність; бухгалтерський облік та
розкриття інформації; повноваження органів нагляду щодо застосування виправних
дій; консолідований нагляд; відносини між наглядовими органами країни
походження та країни перебування [6,7].
Основні принципи ефективного банківського
нагляду використовуються країнами як стандарти для оцінки якості систем нагляду
та пруденційного регулювання, а також для планування діяльності у цій сфері з
метою досягнення базового рівня ефективної та надійної практики наглядової та
регулятивної політики. Основні принципи ефективного банківського нагляду також
використовуються Міжнародним валютним фондом та Світовим банком у контексті
Програми оцінки фінансового сектору, а саме, для оцінки поточної ситуації того,
як та чи інша країна виконує ці принципи.
Базельський комітет з питань банківського
нагляду вважає, що застосування Основних принципів ефективного банківського
нагляду усіма країнами буде значним кроком на шляху до покращення фінансової
стабільності у кожній окремій країні та в усьому світі, а також забезпечить
надійний фундамент для подальшого розвитку ефективних систем нагляду.
Національні органи влади мають застосовувати Базельські принципи для органів
нагляду за усіма банківськими установами в межах їх компетенції. Окремі країни,
зокрема ті, що мають розвинуті ринки та установи, можуть поширювати ці принципи
з тим, щоб досягти найкращих практичних результатів нагляду. Високий ступінь
відповідності Базельським принципам має сприяти стабільності всієї фінансової
системи; однак, це не гарантуватиме стабільності та не запобігатиме
неплатоспроможності окремих банків. Органи банківського нагляду не можуть і не
повинні давати гарантії того, що банки не ставатимуть банкрутами. В умовах
ринкової економіки банкрутства є частиною ризику, який беруть на себе
банківські установи.
В цілому Базельські принципи ефективного
банківського нагляду слід розглядати як мінімальні вимоги, які кожна країна
доповнює, виходячи з властивих лише їй умов і можливих ризиків.
За результатами аналізу виконання Базельських
принципів ефективного банківського нагляду Національним банком розроблені
пріоритетні напрями розвитку і регулювання банківської діяльності та нагляду на
період до 2013 р., що розроблені з метою підвищення ефективності регулювання банківської
діяльності та банківського нагляду на основі принципів Базельського комітету з
банківського нагляду, оптимізації організаційних засад, функцій структурних
підрозділів банківського нагляду центрального апарату і територіальних
управлінь Національного банку України.
Отже,
розглянувши питання про банківський нагляд в сучасній Україні та його принципи,
що виконуються в державі, можна зробити висновки, що банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих
дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками
та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову
діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою
забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників
та кредиторів банку.
Ефективна система банківського нагляду повинна
базуватися на певних зовнішніх елементах або передумовах. Хоча ці передумови у
своїй більшості знаходяться за межами прямої юрисдикції органів нагляду, вони
безпосередньо впливають на ефективність нагляду на практиці. Там, де є
недоліки, органи нагляду повинні доводити до відома уряду інформацію про ці
недоліки, а також про фактичні або потенційні негативні наслідки для цілей, що
поставлені перед наглядовими органами.
На сьогодні
основним принципом удосконалення системи регулювання банківської діяльності й
банківського нагляду є подальше впровадження в повсякденну діяльність підходів
і методів, які орієнтовані на виявлення проблем у діяльності банку на ранніх
стадіях їх виникнення, з метою запобігання цим проблемам та уникнення кризових
явищ або пом'якшення їх впливу на економіку. Це передбачає зосередження
головної уваги на оцінці ризиків та якості управління ними з позицій їх
потенційного впливу на стійкість банку.
Збільшення переліку
та обсягів операцій, які здійснюють вітчизняні банки, підвищення їх складності
потребувало не тільки вдосконалення нормативно-правової бази та оновлення
методологічних засад, а й поліпшення практичних аспектів наглядової діяльності.
Впродовж тривалого часу паралельно з традиційними методами нагляду Національний
банк здійснює нагляд на основі оцінки ризиків. Такий поглиблений підхід дав
змогу значно зміцнити практику інспектування банків, банківської системи, її
належного функціонування та ґрунтовного виконання нею основних функцій,
насамперед – кредитування економіки та сприяння економічному розвитку країни
[7].
Крім того,
міжнародна практика здійснення банківського нагляду не є статичною – вона
постійно розвивається, доповнюється новими методами та підходами, оновлюється
її інструментарій. Звичайно, Національний банк надає значну увагу цим процесам
з метою вивчення можливостей запровадження новітніх підходів та подальшого
вдосконалення системи банківського нагляду в Україні.
Безумовно,
робота, яка здійснюється, дуже масштабна і відповідальна, проте її успішне
виконання надасть можливість підняти банківський нагляд в Україні на якісно
новий рівень, ще більше наблизити його до міжнародних стандартів та кращої
світової практики. А якісний і ефективний банківський нагляд – це запорука та
одна з головних передумов здоров’я вітчизняної банківської системи, її
належного функціонування та ґрунтовного виконання нею основних функцій,
насамперед – кредитування економіки та сприяння економічному розвитку країни.
Література:
1.
Про
Національний банк України: [закон України № 679-XIV: прийнятий Верховною Радою
20 травня 1999 р.: станом на 24 листопада 2008 р.] [Електронний ресурс] //
Офіційний сайт Верховної Ради України. – Електронні текстові дані. – Режим
доступу: <http://www.zakon.rada.gov.ua.
2.
Про
банки і банківську діяльність: [закон України № 2121-ІІІ: прийнятий Верховною
Радою 7 грудня 2000 р.: станом на 24 листопада 2009 р.] [Електронний ресурс] //
Офіційний сайт Верховної Ради України. – Електронні текстові дані. – Режим
доступу: <http://www.zakon.rada.gov.ua.
3.
Міщенко
В. І, Яценюк А. П., Коваленко В. В., Коренєва О. Г. Банківський нагляд:
Навчальний посібник. – Київ: Знання, 2011. – 406 c.; С. 47-48.
4.
Роговая
Н. Деякі теоретичні аспекти державного регулювання банківської діяльності. //
Економіка України. – 2012. – № 4. – С. 36-39.
5.
Любунь
О. С., Любун В. С., Іванець І. В. Національний Банк України: основні функції,
грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності. – Київ: Центр
навч. л-ри Ун-т екон. та права "КРОК", 2008. – 351 c.; С. 208-209.
6.
Банківський
нагляд : підруч. / О. В. Васюренко, О. М. Сидоренко. - К. : Знання, 2011. -
Книга. - 502 с.
7.
Енциклопедія
банківської справи України / ред. кол. B.C. Стельмах (голова) та ін. – К. :
Молодь : Ін Юре, 2007. — 680 с.