Дибченко О.І

Тодосейчук А.С.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

Особливості проведення грошово-кредитної політики в умовах перехідної економіки в Україні та заходи щодо її вдосконалення

Сучасний етап розвитку економіки України висуває нові вимоги до економічної політики держави, де важливу роль займає механізм макроекономічного регулювання. Центральний банк як головний орган державного регулювання в рамках своїх повноважень здійснює комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики, щоб забезпечити відповідну цінову стабільність та припинити зростання інфляції на довгостроковий період.

Стабільне економічне зростання на основі розширеного відтворення потребує активізації кредитної діяльності банків, нарощування ресурсів, покращання їх структури та залучення різних видів депозитів. На сьогодні актуальною залишається необхідність розробки нових ефективних інструментів для управління ліквідністю банківської системи, підвищення її ділової активності на депозитному та кредитному ринках.

У науковій економічній літературі значна увага приділяється теоретичним та практичним проблемам грошово-кредитної політики в цілому. Вітчизняні та зарубіжні фінансисти та економісти прагнуть знайти шляхи стабілізації фінансово-економічної ситуації в післякризовий період. Результати цих досліджень знайшли своє відображення в працях В.І. Міщенка, С.В. Міщенко, В.С. Стельмаха, Т.С. Смовженко та ін. Разом з тим, недостатньо висвітленими залишаються питання впливу центрального банку на депозитний та кредитний ринок в умовах перехідної економіці.

Метою дослідження є розкриття особливостей проведення грошово-кредитної політики в умовах перехідної економіки та розробка заходів щодо її вдосконалення.

Монетарна політика – один із видів макроекономічної політики, що є сукупністю заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на стан грошового обігу і кредитної сфери з метою контролю і регулювання пропозиції грошей, відсоткових ставок, ринків капіталу тощо. Монетарну політику ототожнюють із грошово-кредитною. Грошово-кредитна політика є політикою у сфері управління кількістю грошей в обігу. Грошова маса змінюється в результаті операцій центрального банку, комерційних банків і рішень суб’єктів фізичного (виробничого) сектору економіки.

Фінансова криза, в якій опинилася Україна, справила суттєвий вплив на дестабілізацію грошового та кредитного ринків. Це призвело не тільки до значних втрат і банкрутств фінансових інститутів, а також до сповільнення економічного зростання, зменшення довіри населення до фінансової системи, труднощів при проведенні грошово-кредитної політики центральним банком та іншим проблемам. Отже, досвід останньої кризи показав, що центральні банки не знайшли комбінованих інструментів, які б могли застосовуватися з однаковою ефективністю при різних ситуаціях грошово-кредитного ринку і забезпечували б досягнення основних цілей.

Суб’єктом грошово-кредитної політики виступає держава але визначальну роль в здійсненні грошово-кредитного регулювання належить центральному банку.

Об’єктами, на які частіше за все спрямовуються регулятивні заходи, є: грошова маса, відсоткова ставка, валютний курс, індекс інфляції. Вибір об’єктів грошово-кредитного регулювання залежить від економічної ситуації в державі й означає, що центральний банк повинен здійснювати орієнтацію на один або декілька об’єктів одночасно.

Інструменти грошово-кредитної політики — це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики. Особливістю інструментів грошово- кредитної політики є те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі економіки, а й у реальному та зовнішньому секторах.

За характером впливу на грошовий ринок інструменти грошово-кредитної політики поділяються на інструменти прямої дії (адміністративні) та опосередкованої, непрямої дії (ринкові).

Інструменти прямої дії — це регулятивні заходи центрального банку, то мають форму обмежень, лімітів, директив. Вони спрямовані на обмеження сфери діяльності комерційних банків, зокрема визначають або обмежують ціни (процентні ставки) чи обсяги (кредитів). Яскравим прикладом застосування інструментів прямої дії є встановлення центральним банком для комерційних банків «кредитних стель», тобто обмежень на обсяг кредитних вкладень.

Інструменти опосередкованої дії — це регулятивні заходи впливу центрального банку на грошовий ринок шляхом формування на ринку відповідних умов, які визначають подальшу поведінку суб'єктів ринку. Інструменти опосередкованої дії ще називають ринковими, оскільки, застосовуючи їх, центральні банки проводять операції за ринковими цінами і на добровільних засадах.

В основному, всі регулюючі інструменти НБУ направлені на стабілізацію банківських установ, тому пріоритетними інструментами його грошово-кредитної політики можна визначити: 1) процентну політику; 2) політику обов’язкових резервів; 3) операції на відкритому ринку; 4) політику рефінансування; 5) курсову політику, які безпосередньо впливають на грошову масу, мають свою мету та регулюючі функції (таблиця 1).

Таблиця 3. Основні інструменти грошово-кредитної політики НБУ

Інструменти	Мета	Регулюючі функції
Процентна політика	- сприяти зростанню економіки шляхом низьких ставок на кредити - стримувати ріст інфляції - забезпечити стабільність гривні на валютному ринку шляхом помірного підвищення процентних ставок	- регулювання рівня заощаджень та інвестицій - регулювання рівня ділової активності банків - вплив на рівень інфляції - вплив на ринок капіталів
Політика обов’язкових резервів	- збільшити контроль за ліквідністю установ банків для забезпечення здійснення поточних платежів - посилити залежність банків від рефінансування з боку НБУ	- регулювання грошової маси - вплив на рівень мультиплікації депозитів - вплив на динаміку грошової пропозиції - вплив на фінансовий результат банку
Операції на відкритому ринку	- зміна величини та структури банківських ліквідних коштів	- регулювання ліквідності банку - збільшення обсягів рефінансування та міжбанківського кредитування
Політика рефінансування	- підтримання ліквідності банків - участь у процесі відтворення	- регулювання грошової пропозиції - збільшення масштабів кредитування
Курсова політика	- забезпечення стабільності національної валюти	- регулювання динаміки валютного курсу - регулювання імпорту та експорту капіталу

Реалізація грошово-кредитної політики в Україні має певні особливості, які пов’язані з історичним розвитком економіки країни.

Ключовими особливостями, що найбільш відчутно деформують механізм грошово-кредитної політики, можна назвати такі:

1) небувало висока за мирних умов гіперінфляція 90х рр. XX ст. «з'їла» заощадження населення та грошові капітали в реальному секторі і призвела до критичної демонетизації економіки.

2) надмірно високий прямий вплив держави на основні економічні процеси — ціноутворення, інвестування, перерозподіл фінансових ресурсів, бартерні відносини, «узаконені» масові неплатежі, держані товари та послуги тощо.

3) інфляційне знецінення заощаджень, низькі рівні доходів і більшості сімейних господарств, надмірно високий рівень оподаткування, збитковість багатьох економічних суб'єктів украй обмежують можливості збільшувати пропозицію інвестиційних і ресурсів за умов зростаючого попиту на них, об'єктивно підтримують процентні ставки на високому рівні та обмежують використання їх як важливого, а в кейнсіанській моделі — вирішального інструменту впливу на інвестиційний попит;

4) низький рівень задоволення споживчих потреб сімейних господарств спричинює високу чутливість споживчого попиту до зміни пропозиції грошей і високу активність його у формуванні сукупного попиту та стимулювання зростання ВВП. Проте занадто високий рівень процентних ставок, у тому числі депозитних, посилює зацікавленість домогосподарств у нарощуванні заощаджень та стримуванні поточного споживання, що обмежує можливості впливу на сукупний попит через стимулювання споживчих витрат.

5) висока питома вага зовнішньоекономічної діяльності у формуванні сукупного попиту зумовлює високу залежність кон'юнктури внутрішнього ринку України від зовнішніх чинників, зокрема кризових явищ на світових ринках, посилює роль курсової політики у формуванні пропозиції грошей та вплив валютного курсу на чистий експорт, а отже, на обсяг ВВП.

6) низький рівень розвитку ринкових інститутів та інструментів цінних паперів, все ще високі інфляційні очікування, висока розбалансованість державних фінансів.

Отже, грошово-кредитна політика НБУ повинна передбачати системні та скоординовані заходи всіх інститутів з метою :

- здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси;

- забезпечення рівня купівельної спроможності національної валюти, який би дав змогу збалансувати інтереси держави та інших суб’єктів господарської діяльності;

- розвитку системи інституційних інвесторів і фінансових ринків;

- стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему;

- збільшення обсягів кредитування через інтенсифікацію кредитної активності банків;

- забезпечення стійкості банківського сектору через підтримання ліквідності банків через систему рефінансування;

- забезпечення зовнішньої платоспроможності держави.

Враховуючи такі завдання, грошово-кредитна політика повинна сприяти ліквідності фінансового ринку, добиватися росту ефективності своєї процентної політики, удосконалювати управління ліквідністю банків, розвивати систему макроекономічного моделювання та прогнозування.

Пріоритетом центральних банків повинна бути цінова стабільність. Програма економічних реформ на 2011-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», яка розроблена Комітетом економічних реформ при Президенті України, є індикатором успіху розвитку фінансового сектору і передбачає досягнення рівня інфляції у 5-6% до 2014 року. Саме цей орієнтир має використовуватися Національним банком у процесі проведення грошово-кредитної політики.

У загальному виді завдання грошово-кредитної політики НБУ повинні бути направлені на забезпечення фінансової та макроекономічної стабільності, створення умов для досягнення установами банків економічної політики держави, що потребує розширення інструментарію грошово-кредитної політики, а також його повноважень. Виходячи з цього та враховуючи кількісні параметри (інфляція, прогнозна динаміка ВВП, валютний курс, платіжний баланс), можна визначити основні напрямки розвитку грошово-кредитної політики (таблиця 2).

Таблиця 2. Основні напрямки розвитку грошово-кредитної політики

Цільові орієнтири	Основні індикатори	Основні показники індикаторів
1. Цінова стабільність	- ВВП - індекс інфляції - реальні грошові доходи громадян	- звичайний індекс споживчих цін - базовий індекс споживчих цін
2. Курсова політика	- обмінний курс - обсяг золотовалютних резервів - інтервенції на валютному ринку - обсяг зовнішнього боргу - сальдо платіжного балансу	- рівень доларизації зобов’язань - динаміка обмінного курсу - міжнародні резерви - чисті міжнародні резерви
3. Процентна політика	- облікова ставка НБУ - ставка рефінансування - процентні ставки за кредитами та депозитами	- операції на відкритому ринку - депозитні операції - рефінансування банків
4. Грошова база, грошова маса	- нормативи обов’язкового резервування - грошовий мультиплікатор - швидкість обігу грошей	- гроші поза банками - обсяг готівки у структурі грошової маси - обов’язкові резерви - випуск грошей через: - валютний ринок - фондовий ринок - кредитний ринок

Таким чином, грошово-кредитна політика – це комплекс взаємопов’язаних заходів щодо регулювання грошового ринку направлених на досягнення визначених цілей, які здійснює держава через центральний банк, основи і принципи якої повинні забезпечити низьку інфляцію, ефективне функціонування фінансової системи, ефективне функціонування фінансових ринків, зокрема кредитного та депозитного.

Ефективна грошово-кредитна політика э запорукою стабільності та розвитку економіки країни в цілому.

Література

1.С.Міщенко Удосконалення монетарної політики та регулювання фінансових систем // Вісник Національного банку України. – 2011. – №5. – С. 21 - 27.

2. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В.С.Стельмаха. – К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2010. – 404 с.

3. Монетарний огляд за ІІ квартал 2011р. / Департамент монетарної політики Національного банку України//www.bank.gov.ua.

4. Формування монетарної економіки і монетарної політики Національного банку України в контексті розвитку світової економічної теорії: монографія/ авт. кол.; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. Т.С.Смовженко, канд. екон. наук, доц. Г.Я. Стеблій. – К.: УБС НБУ, 2010. – 271 с.

5. http://www.bank.gov.ua Сайт Національного Банку України

6. Закон України «Про банки та банківську діяльність» зі змінами N 5248-VI ( 5248-17 ) від 18.09.2012