Экономические науки/1. Банки и банковская система

Гнидюк І.В

к.е.н, старший викладач

Гвалтюк Ю.О

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Умови конкуренції банківських послуг на українському ринку

Суб’єктами ринку банківських послуг в Україні є різні за своєю категорією банки, що входять до складу чотирьох груп. Унаслідок багатьох причин ресурси і активи в межах цих груп розподілені вельми нерівномірно. Отже, на 17 банків першої групи припадає понад 60% коштів юридичних осіб та близько 70% коштів фізичних осіб, кредитів підприємств і кредитів населення. Натомість частку ринку 118 банків четвертої групи за різними позиціями становить від 10 до 15%.

Для ринку вільної конкуренції характерна велика кількість учасників, що діють незалежно один від одного.

Конкуренти виробляють стандартизовану або однорідну продукцію, тому покупцю практично байдуже, у кого її купувати за певної ціни. Оскільки кількість учасників велика, кожен із них як продавець пропонує для реалізації на ринок таку кількість товару, що її збільшення чи зменшення практично не позначиться на загальному рівні позиції, а отже цей конкретний ринковий суб’єкт не може здійснювати вплив на ціни. Такий тип ринку характеризується й тим, що умови входження і виходу з нього дуже легкі, тобто нові агенти можуть вільно входити на цей ринок, а ті що діяли на ньому, - так само вільно з нього виходити. Отже, для ринку вільної конкуренції характерні ціни, рівень яких не залежить від прагнень і цілей окремих продавців чи покупців. Вони формуються вільно під впливом попиту і пропозиції.

Чиста монополія є другим типом ринку. За такої моделі учасник є виробником товару, який немає аналогічних замінників, або суб’єкт – єдиний постачальник послуги. Через це він є чистим або абсолютним монополістом. Продукт, що постачається таким суб’єктом на ринок є унікальним (безальтернативним). Конкурентів у такого суб’єкта немає, тому диктує ціни на товари, маніпулюючи кількість пропозицій (штучно обмежуючи їх).

Ціни на ринку чистої монополії формуються по-різному. Вони можуть бути як монопольно високими, так і монопольно низькими. Критеріями при встановленні ціни є отримання монополістом необхідного йому доходу. Це призводить до того, що монополіст прагне отримати максимальний сукупний прибуток, а не максимальний прибуток на одиницю продукції. Досягається це шляхом цінової дискримінації, тобто встановлення різних цін для різних покупців. До речі, ці різниці не можна спів ставити з різницями у витратах.

Приклади чистої монополії в Україні декілька: Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця», Національне державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта». Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» тощо. Всі вони підлягають прямому (адміністративному) регулюванню з боку держави. Насамперед цей вплив стосується цінової політики монополії.

Монополістична конкуренція є третьою моделлю ринку. Це така організація ринкової інфраструктури, за якої порівняно велика кількість виробників пропонує споживачам схожу, але не ідентичну продукцію. Ця модель поєднує монополістичні та конкурентні властивості. З одного боку, фірми конкурують, продаючи диференційовані товари, які мають високу норму заміщення один одним, але не абсолютно взаємозамінні. Але, з іншого, проникнення на ринок нових компаній не обмежене, вони без ускладнень можуть вийти на ринок зі своїми товарами, а при потребі – вийти з нього, якщо їхні товари втратили попит. Ця специфіка ринку монополістичної конкуренції зумовлює великий діапазон цін - від помірних до дуже високих. При цьому специфікою таких цін є те, що вони, здебільшого, перевищують ціни, обґрунтовані рівнем витрат виробництва.

Прикладом монополістичної конкуренції в Україні є ринок міжнародних пасажирських авіаперевезень. Послуги, що пропонують його суб’єкти, мають високу норму заміщення, проте, не є абсолютно ідентичними. На цьому ринку конкурують великі оператори – «Українські авіалінії», «Аеросвіт», низка дрібніших національних компаній, а також велика кількість іноземних фірм: «Брітіш Ервей» (British Airways), «Люфтганза» (Lufthansa) тощо. Діапазон цін на послуг широкий: від помірних – до високих. Двері для нових фірм на цьому ринку відкриті, а в разі неефективності капіталовкладень будь-яка з них має змогу згорнути свою діяльність.

Олігополія є четвертю моделлю ринку. Олігополістичний ринок характеризується тим, що в кожній галузі панують кілька фірм, кожна з яких має свій сегмент. Головною рисою такого ринку є те, що лише кілька фірм виробляють всю або майже всю продукцію.

Практика довела, що там, де ефект масштабу – високий, ефективне виробництво можливо лише за незначної кількості фірм. Для цього необхідно, що кожна фірма оперувала значним сегментом ринку. В таких умовах входження на ринок інших фірм ускладнюється, бо вони повинні бути великими виробниками. Тому ефект масштабу є тим бар’єром, що перешкоджає входження на ринок нових фірм. Обмежують кількість учасників-конкурентів і такі фактори, як володіння патентами та контроль над стратегічною сировиною, а також значний розмір витрат на рекламу. Однією з причин олігополії є злиття фірм, бо воно призводить до посилення концентрації виробництва, отже, й розширює ефект масштабу виробництва.

Отже, в Україні функціонують усі чотири розглянуті моделі ринку. Проте, для більшості галузей української економіки властивий той або інший ступінь монополізму. Тому процес ціноутворення відбувається переважно з урахуванням монопольного становища виробника й продавця товарів і послуг.

Незважаючи на існування суттєвих диспропорцій між кількісним і якісним складом деяких груп комерційних банків, значна кількість (майже 200) суб’єктів ринку банківських послуг пропонує стандартизовану однорідну продукцію (кредити, депозити, різноманітні банківські послуги) тому споживачу практично байдуже, у кого з них її купувати при певній ціні. Крім того, кожний окремий ринковий суб’єкт пропонує такий обсяг товару , що його збільшення чи зменшення фактично не впливає на загальний обсяг продукції, а отже, на ціни. Незважаючи на таку специфіку, що свідчить про належність ринку банківських послуг України до моделі вільної конкуренції, маємо деякі особливості, що дають йому певних ознак олігополістичного ринку. Йдеться не про класичні ринкові операції (кредитування, залучення депозитів, розрахунково-касове обслуговування), а про порівняно нові види послуг, які швидко розвиваються. Зокрема, це картковий бізнес, що дає конкурентним і прибутковим лише при емісії вельми значної кількості карток і створенні розгалуженої мережі банкоматів і платіжних терміналів. Зрозуміло, що ресурси для розвитку цього бізнесу мають переважно найбільші та великі банки, що дає їм змогу отримувати значний додатковий дохід.

Таким чином, аналіз особливостей конкуренції на ринку банківських послуг дає підстави стверджувати, що цей сектор економіки України має характерні ознаки ринку вільної конкуренції у поєднані з окремими елементами олігополії.

Література :

1. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 07.12.2000 №2121 // Орієнтир. – 2001. – № 3.
2. Фомін І. Рейтингова оцінка комерційного банку в системі діагностики
його конкурентоспроможності// Вісник НБУ. – 2011. – № 4. – С. 11–13.
3. Внукова Н., Різниченко С. Оцінка конкурентоспроможності
безготівкового обслуговування на прикладі банків Харківського регіону//
Банківська справа. – 2002. – № 4. – С. 59–63
4. Тавасиев А.М. Конкуренция в банковском секторе Украины: Учебное
пособие. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 304 с.
5. Воронова Д., Галь В. Комплексна програма розвитку банківської
систеіми України: стратегія на перспективу // Вісник НБУ. – 2008. – № 1.
– С. 3–4.
6. Спицын И.О., Спицын Я.О. Маркетинг в банке. – Тернополь: Тарнекс,
Киев: Писпайп, 2010.
7. Банковское дело: стратегическое руководство/ Ред. В. Платонов. – М.,
2006. – 356 с.