СУТНІСТЬ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

Урусова З.П.,к.е.н.,Зиза Юлія

Запорізький національний університет

Банківські ресурси, як відомо, в основному складаються із залучених коштів. При цьому, основна складова залучених коштів – вклади та депозити. Найважливішим моментом банківської роботи є формування ресурсної бази, яке у здійсненні банком пасивних операцій історично відігравало первинну й визначальну роль стосовно його активних операцій. Основна частина банківських ресурсів, зазвичай, утворюється в процесі проведення депозитних операцій банку, від ефективної й правильної організації яких залежить стабільність його функціонування.

Розвиток банківської системи України підтвердив необхідність підвищення ролі депозитних операцій банків, а також удосконалення їх організації.

У зв'язку із цим питання організації обліку та контролю депозитних операцій набувають особливої гостроти й актуальності.

На даному етапі розвитку банківської системи, дослідження організації обліку та контролю депозитних операцій з фізичними та юридичними особами, а також виявлення шляхів її вдосконалення – головний напрямок роботи для науковців і спеціалістів банківської справи.

Вкладна (депозитна) операція - це операція банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами [1].

Об’єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двохсторонньою угодою. Об’єкти депозитних операцій - це депозити, тобто суми грошових коштів, які суб’єкти депозитних операцій вносять на визначений час та які залишаються на рахунках у банках через діючий порядок здійснення банківських операцій. Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники, і власники коштів, які виступають кредиторами банківської установи.

Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в той же час «банківські гроші» приносять вкладникові дохід, виступають уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приносить дохід у формі процента, а недолік у тому, що процент депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити. Тому саме при депозитних операціях дуже виразно виступає сутність комерційної діяльності банків — платити за депозит дешевше, а розміщувати його за вищу плату [3].

Загострення конкуренції між банками й іншими фінансовими структурами за внески фізичних й юридичних осіб привело до появи величезної розмаїтості депозитів. Складність класифікації депозитних операцій полягає в тому, що нові види депозитів, часто об’єднують в собі характерні риси і ознаки існуючих раніше видів. Депозитні операції класифікують за критерієм вкладників, валютою, строком користування, формою грошового обігу, економічним змістом та іншими ознаками (табл. 1) [2].

При класифікації депозитів, як правило, беруть до уваги наступні ознаки: строк депозиту до вилучення; категорію вкладника. З точки зору вилучення депозити поділяють на: депозити до запитання; строкові депозити.

Для підвищення ефективності і вдосконалення депозитних операцій банки обов’язково розробляють самостійну депозитну політику. Зміст депозитної політики проявляється в забезпеченні стабільності і стійкості банківської установи, її рентабельності, ліквідності та надійності, а також адекватності її діяльності потребам клієнтів.

Таблиця 1

Класифікація депозитів

Ознака класифікації	Види депозитів
За клієнтом	депозити фізичних осіб; депозити юридичних осіб; міжбанківські депозити
За валютою	депозити в національній валюті; депозити в іноземній валюті; мультивалютні депозити
За формою користування	депозити до запитання; строкові депозити; депозитні (ощадні) сертифікати
За строком депозиту	депозити “овернайт”; короткострокові; довгострокові
За рівнем стабільності	найбільш стабільні; стабільні; нестабільні
За методом нарахування процентів	депозити із фіксованою процентною ставкою; депозити із плаваючою процентною ставкою; депозити, за якими нараховуються “прості” проценти; депозити, за якими нараховуються “складні” проценти
За термінами нарахування процентів	депозити із щомісячним нарахуванням процентів; депозити із щоквартальним нарахуванням процентів; депозити із щорічним нарахуванням процентів; “авансові депозити”
За можливістю поповнення	з правом поповнення; без права поповнення.
За розміром депозиту	великі; середні; малі
За формою депозиту	грошові; металеві
За призначенням депозиту	будівельні депозити; інвестиційні депозити; депозити за трастовими операціями; різдвяні депозити; відпускні депозити; пенсійне депозити; депозити, присвячені життєвим подіям; депозити на дітей; інші депозити

Депозитна політика – комплекс заходів банку по формуванню портфеля депозитних ресурсів, різноманітних форм і методів здійснення цих заходів, визначення конкурентних позицій на даному сегменті ринку і забезпечення стійкості і надійності ресурсної бази. Для ефективного проведення депозитної політики необхідна чітка послідовність дій з приводу її розробки та функціонування, що мають ґрунтуватися на принципах економічної доцільності та узгодженості (рис.1) [5].

І Визначення мети та відповідних завдань депозитної політики

ІІ Розподіл повноважень згідно з поставленою метою та завданнями між робітниками відповідних підрозділів

ІІІ Розробка та визначення шляхів впровадження в дію певних заходів з метою залучення депозитних ресурсів

IV Організація контролю під час проведення депозитної політики та розробка заходів на випадок певних ускладнень в процесі здійснення депозитних операцій

Етапи депозитної політики банку

Рис. 1. Етапи провадження депозитної політики банку [5]

За сучасних умов, коли банки, після подій економічної кризи у 2008-2009, не мають достатньої довіри у населення країни, потрібні рішучі дії щодо підвищення та покращення депозитного портфеля банку.

Вдосконаленням та підвищенням ефективності депозитних банківських операцій займалися різні видатні вчені та спеціалісти, такі як: Мороз А. М., Петрук О. М., Вересюк А. В., та ін. Вони присвячували свої роботи проблемам покращення та вдосконалення загалом банківської системи та депозитних операцій зокрема.

Одним із перспективних методів покращення ефективності депозитних операцій є система страхування депозитів.

Необхідність широко впроваджувати систему страхування банківських депозитів зумовлюється різними чинниками (рис. 2).

Чинники необхідності страхування депозитів

загальним спадом довіри до банків

необхідністю стабілізації фінансових ресурсів банків – усунення причин до передчасної ліквідації депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх надійності

потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію

обов'язком захисту споживача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансову кондицію банку, якому довіряє свої заощадження

Рис. 2 Чинники необхідності страхування депозитів [4]

Страховий захист депозитів в Україні здійснюється за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки – юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, що ведеться Національним банком України, та мають банківську ліцензію на право здійснювати банківську діяльність. Участь у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб зазначених банків є обов'язковою.

Для підвищення довіри населення до банків можна створити окремий Фонд гарантування вкладів для юридичних осіб, або ж реорганізувати існуючий Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в Фонд гарантування вкладів юридичних та фізичних осіб. Цей метод дозволить збільшити довіру до банківських установ у населення, що приведе до збільшення ресурсної бази банку. Це дозволить залучати більше вкладів від юридичних осіб і суб’єктів підприємницької діяльності та збільшить депозитний портфель банку

В останні роки в Україні набуває все більшої популярності така послуга, як страхування депозитів страховими компаніями. Страхування полягає у створенні системи захисту грошових вкладів, що знаходяться на депозитних рахунках у банках, на випадок банкрутства цих банків. Система депозитного страхування породжена дворівневою банківською системою і функціонує практично в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою. Дана система покликана захистити дрібних вкладників від фінансових втрат, а також запобігти масовому вилученню вкладів з банку, який перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

Також доцільно проводити заходи щодо активізації банківських інститутів на депозитному ринку через використання нових депозитних інструментів та підвищення привабливості вкладів шляхом раціонального поєднання цінових та нецінових методів маркетингової політики, що є особливо важливим в умовах стабілізації грошово-кредитного ринку.

Банки, які зможуть запропонувати індивідуальним вкладникам більший комплекс високоякісних послуг, отримають у своє розпорядження значні суми додаткових ресурсів. Розвиток таких послуг вимагає від банків нових підходів до встановлення форм депозитних рахунків, впровадження нової техніки та технології ведення банківських операцій із застосуванням різноманітних засобів, наприклад, таких, як чекова книжка, кредитні картки та ін. Це дозволило б повніше задовольнити потреби клієнтів банку, поліпшити якість обслуговування, підвищити заінтересованість фізичних осіб у розміщенні своїх коштів на поточних рахунках у банку.

З метою забезпечення більшого надходження коштів на строкові та ощадні депозитні рахунки доцільно спростити режим функціонування відповідних рахунків, а саме: порядок зарахування коштів на вклади, видачі готівки та перерахування з депозитних рахунків. Варто більш широко застосовувати строкові вклади з додатковими внесками, а також скоротити обмеження на здійснення розрахунків із використанням коштів, що містяться на депозитах [4].

У подальшому розвитку депозитних банківських операцій варто скористатися перспективою – не проводити чіткого розмежування депозитів – до запитання, строкових, ощадних, а використовувати змішані типи рахунків. підтверджується досвідом банків розвинених країн, де все більше розширюється сфера застосування змішаних типів рахунків [5]. Усі ці заходи можу значно підвищити ефективність депозитних операцій банків.

Таким чином, саме депозитні операції розкривають зміст діяльності банку як посередника в придбанні коштів на вільному ринку кредитних ресурсів. Банкам необхідно постійно підтримувати високий рівень сервісу клієнтів, пропонувати нові депозитні продукти та умови вкладання коштів, щоб утримувати та розширювати існуючу клієнтську базу. Банк зобов’язаний швидко реагувати на потреби клієнтів, при формуванні банківських ресурсів, з метою їх більшого залучення. Обов’язковою умовою успішної діяльності банків залишається орієнтація на міжнародні стандарти, практику діяльності провідних банків світу у сфері розширення банківської діяльності й за рахунок нетрадиційних банківських операцій та послуг.

Література:

1. Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами / затверджено Постанова Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. № 516. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1256-03

2. Землячов, С. Питання залучення депозитних ресурсів вітчизняними і закордонними комерційними банками / С. Землячов // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченко. Серія Економіка. – 2001. – № 48. – 49-52 с.

3. Н.В.Тертична Удосконалення механізму формування депозитної політики в банках України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvlnau/Ekon/2009_6/articles/N.V.Tertichna.pdf

4. Абуладзе М. М. Напрями вдосконалення ефективності депозитних операцій банків / М. М. Абуладзе // Управління розвитком, 2010. – №16 (92). – 128-129 с.

5. Вядрова І.М., Романова Ю.В. Депозити як ресурсний потенціал банку [Електронний ресурс].Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/fkd/2011_2/part1/5.pdf