Экономические науки/3. Финансовые отношения

Лимар О. Ф. Біжан Л. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-еконочічного університету

Місце та роль комерційних банків у функціонуванні фінансового ринку України

Здійснення ефективних заходів щодо стабілізації економіки України в умовах переходу до ринкових відносин потребує принципово нових підходів до вирішення проблеми нестачі фінансових ресурсів для фінансування національної економіки. Основним механізмом реалізації цих заходів є організація та функціонування системи фінансового ринку України, що забезпечує отримання залучених фінансових ресурсів. Процес організації, функціонування та розвитку системи фінансового ринку в Україні тісно пов'язаний із діяльністю комерційних банків, які є головними інституційними учасниками фінансового ринку. Це зумовлює необхідність удосконалення методики функціонування банків на фінансовому ринку та приведення їх діяльності у відповідність до вимог розвинутої системи фінансового ринку, зокрема та ринкової інфраструктури в цілому.

В останнє десятиріччя, в умовах зміни організаційно-правової форми діяльності суб'єктів економічних відносин, важливого практичного значення, виробничої спрямованості і одночасно проблемності набуло питання ролі комерційних банків в організації та функціонуванні фінансового ринку України. Відсутність єдиної методичної основи організації фінансового ринку України, функціонування на ньому комерційних банків, є одним з факторів, що обумовили недостатній розвиток фінансового ринку України та діяльності комерційних банків на вказаному ринку.

Значний внесок у розробку питань функціонування фінансового ринку та діяльності комерційних банків на ньому зробили сучасні західні економісти Г. Марковіц, Р. Мертен, Ф. Мишкін, Е. Петерс, П. Роуз, Ф. Фабоцци, Ю. Фома, І. Фішер, У. Шарп. Дослідженню теорії та практики організації фінансового ринку України, функціонуванню комерційних банків у його межах в умовах наближення до міжнародних стандартів, сприяють праці вітчизняних вчених-економістів А.С. Гальчинського, В.П. Гетьмана, О.В. Дзюблюка, Д.Г. Лук'яненка, Ю.М. Лисенкова, О.М. Мозгового, А.М. Мороза, В.В. Оскольського, А.А. Пересади, М.Ф. Пуховкіної, М.І. Савлука, В.М. Суторміної, В.А. Ющенка та інших.

Однак, функціонування комерційних банків на фінансовому ринку України потребує подальших наукових досліджень та розробок. Зокрема, назріла необхідність вдосконалення діючих та запровадження нових методів та форм здійснення банківської діяльності з метою сприяння розвитку фінансового ринку України і наближення його організації та функціонування до світового рівня. Необхідна побудова відповідної інфраструктурної бази фінансового ринку України. Недостатня увага приділяється забезпеченню стійкості фінансового ринку України.

Під фінансовим ринком розуміють сукупність ринкових інститутів, що направляють рух потоків грошових коштів від власників до позичальників, механізм, за допомогою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємствами, корпораціями й іншими інституціями, що потребують фінансових коштів для свого розвитку, та організаціями і громадянами, що можуть їх запозичити на певних умовах та сукупність грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб'єктів економіки [1, c. 429]. На основі синтезу позитивних сторін наведених визначень, визначають фінансовий ринок як систему організації руху, розподілу та перерозподілу грошових коштів за посередництва фінансових інституцій, що охоплює сукупність усіх грошових ресурсів країни, які знаходяться у постійному русі та змінюються під впливом співвідношення попиту і пропозиції на дані ресурси зі сторони найрізноманітніших суб'єктів економіки [4, c. 35].

Місце фінансового ринку у системі ринкових відносин можна розглядати з двох позицій: з точки зору обсягів залучення грошових коштів із різноманітних джерел, та з точки зору розміщення вільних грошових коштів у будь-який ринок ринкової економічної системи. Отже, фінансовий ринок - це одна із багатьох сфер розміщення вільного капіталу у грошовій формі і тому йому доводиться вступати у конкуренцію за його залучення [7, c. 98]. Роль фінансового ринку в системі ринкового механізму найкраще відображають притаманні йому функції, які можна поділити на дві групи: загальноринкові (комерційна, інформаційна, цінова, регулятивна), що звичайно притаманні будь-якому іншому ринку та специфічні (перерозподільча, страхова), що відрізняють його від інших ринків. Безумовно головне значення належить перерозподільчій функції, яка фактично визначає суть фінансового ринку [2, c. 24].

Для розкриття місця комерційних банків в організаційному забезпеченні фінансового ринку України, інституційних учасників поділено на таких, що безпосередньо або опосередковано приймають участь у фінансових операціях, таких, що покликані забезпечувати планування, регулювання та контроль за здійсненням даних операцій, та таких, що створюють відповідну інфраструктуру для основних учасників фінансово ринку [6, c. 30].

В інституційній структурі фінансово-кредитної системи колишнього СРСР був присутній лише один елемент - банківська система, й та обмежена і неефективна. Інших інституційних елементів, які можна було б трансформувати у ринкову систему фінансового ринку просто не існувало [5, c. 68]. За таких умов комерційні банки історично стали інституційною основою організацій фінансового ринку в Україні. Вони зайняли провідне місце на фінансовому ринку як універсальні посередники, що здійснюють фінансування у різноманітних формах та видах з використанням усіх можливих фінансових інструментів. У той же час комерційні банки знаходяться під впливом прискіпливого правового регулювання з боку держави у порівнянні з іншими учасниками фінансового ринку, що є однією з ознак їх особливого значення для організації та функціонування фінансового ринку України [7, c. 99].

Дії Національного банку України були спрямовані на підтримання ліквідності банків на оптимальному рівні, що забезпечувалося в основному шляхом надання Національним банком України кредитів рефінансування у ІІІ кварталі [6, c. 33]. Загальний обсяг операцій із рефінансування банків з початку 2012 року становив 54.7 млрд. грн. [6, c. 36]. За січень – вересень Національний банк України здійснив мобілізаційні операції на загальну суму 16.3 млрд. грн. [6, c. 37]. На відкритому ринку було придбано державних облігацій України на суму 14.2 млрд. грн. за номінальною вартістю [6, c. 41]. Операції з продажу державних облігацій України з портфеля Національного банку України не проводилися. Також здійснювалися операції з купівлі (продажу) державних облігацій України шляхом двостороннього котирування.

За зазначеними операціями з початку року було придбано державних облігацій за номінальною вартістю на загальну суму 2.3 млрд. грн., продано – 1.9 млрд. грн. [6, c. 49].

Грошова база за 9 місяців 2012 року збільшилася на 3.4% [6, c. 54]. У вересні вона зменшилася на 0.7%, у річному обчисленні зросла на 5.8% – до 247.9 млрд. грн [6, c. 55].

Вкладниками грошових коштів, з одного боку, є населення, а саме домогосподарства ( ДГ ), яке переважно зберігає свої заощадження на депозитах та отримує кредити та позики в національній та іноземній валютах. Посередниками в даному випадку є, як правило, комерційні банки. З іншого – іноземні інвестори, які переважно вкладають кошти в цінні папери вітчизняних підприємств та організацій через інвестиційні банки [6, c. 59].

З початку року приріст залишків коштів на рахунках ДГ становив 44.0 млрд. грн., або 97.1% від загального приросту депозитів резидентів [6, C. 67]. Така динаміка була зумовлена високими темпами зростання реальної заробітної плати населення та стабільним курсом гривні щодо долара США [6, C. 71]. У річному обчисленні у вересні темпи приросту депозитів ДГ прискорилися до 16.7% порівняно з 13.7% у червні [6, C. 77]. У вересні порівняно із серпнем депозити ДГ зросли на 4.4 млрд. грн., або на1.3% [6, c. 82].

Протягом січня – вересня тривала реструктуризація кредитів ДГ за видами валют [6, c. 86]. Так зростання кредитів, наданих сектору ДГ, відбувалося виключно в національній валюті (у вересні порівняно із серпнем – на 1.6%, або на 1.6 млрд. грн., у IIІ кварталі – на 6.1%, або на 5.6 млрд. грн., з початку року – на 11.9%, або на 10.3 млрд. грн.)[6, c. 93]. У річному обчисленні залишки за ними зросли на 20.2% і на 01.10.2012 становили 96.9 млрд. грн. [6, c. 97]. Переважно кредити у національній валюті отримувалися на споживання. Водночас в умовах заборони споживчого кредитування населення в іноземній валюті та реструктуризації іпотечних кредитів, тривало зниження залишків за кредитами, наданими сектору ДГ, в іноземній валюті [6, c. 111]. У вересні поточного року вони скоротилися на 2.1%, або на 1.9 млрд. грн., у ІІІ кварталі – на 6.3%, або на 6.2 млрд. грн., з початку року– на 19.6%, або на 22.4 млрд. грн. і на 01.10.2012 становили 92.1 млрд. грн. [6, c. 126]. Таким чином за підсумками ІІІ кварталу кардинально змінилася структура кредитного портфеля ДГ у розрізі валют: частка кредитів у національній валюті зросла до 51.3% порівняно з 48.2% у червні та 43.1% у грудні 2011 року і перевищила частку кредитів в іноземній валюті (48.7%) [6, c. 146].

Для подальшого обігу та збагачення коштів активи перетікають до грошового ринку або ринку капіталів. Ринок капіталу включає ринок боргових цінних паперів і ринок акцій, він мобілізує та перерозподіляє тимчасово вільні фінансові ресурси на потреби суб’єктів господарювання [8, c. 13].

Крім комерційних банків, елементами ринку капіталу можуть бути фондова біржа, страхові компанії, аудиторські організації, брокерські контори (компанії), державний страховий нагляд, державна інспекція з контролю за цінними паперами, Фонд державного майна, інвестиційні фонди, фонд загальнодержавних науково-технічних програм, стабілізаційні фонди, інноваційні фонди [3, c. 8]. Операцiї на мiжбанкiвському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб’єктам цього ринку, до яких належать Національний банк України, комерцiйнi банки та уповноважені кредитно-фiнансовi установи, якi отримали лiцензiю Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями, а також валютні бiржi [2, c. 25].

Згідно з законом державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється Національним банком України (стосовно ринку банківських послуг), Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (стосовно ринків цінних паперів і похідних цінних паперів) та спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (стосовно інших ринків фінансових послуг) [7, c. 101].

Отже, на сьогодні банківський сектор посідає чільне місце на фінансовому ринку країни. Можна сказати, що банки є найрозвинутішими учасниками цього ринку порівняно з іншими фінансовими посередниками, оскільки різноманіття послуг та інформація щодо їх діяльності дозволяють залучати найбільшу кількість споживачів послуг та інвесторів.

Література:

1. Балабанов И.Т. Банки и банковское дело. – СПб.: Питер, 2001. – 429 с.

2. Брітченко І., Перепелиця Р. Роль комерційних банків у розбудові фондового ринку України // Вісник НБУ. – 2009. – № 4. – С. 23-27.

3. Допуск філій іноземних банків в Україну та фінансовий суверенітет держави // Цінні папери України. – 2009. – № 39. – С. 7-11.

4. Лангер Д. Концентрация в банковской сфере скандинавских стран // Банки: мировой опыт. – 2008. – № 1. – С. 24-25.

5. Основні показники діяльності банків України // Вісник НБУ. – 2011. – № 9. – С. 68.

6. Основні показники економічного та соціального стану країни. Грошово-кредитна та банківська статистика // Бюлетень НБУ. – 2011. – № 10. – С. 30-146.

7. Скічко О.І. Розвиток банківської системи в регіонах України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – № 9. – С. 97-101.

8. Бражко О.В. Стратегії формування портфеля цінних паперів комерційного

банку / О.В. Бражко // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – №4. – С. 13.

9. Бюлетень НБУ за 2012 рік [Електронний ресурс]: за даними сайту

Національного банку України. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua