Економічні науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність

Гурова Т.А., Єфременко А.В.

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

Офшорні зони як спосіб збереження капіталу в нестабільній економічній ситуації

Сучасну економіку вже неможливо уявити без офшорного бізнесу. З метою мінімізації податків і захисту свого капіталу офшорні зони використовують бізнесмени практично у всіх видах діяльності і у всіх країнах. Україна – не виняток. Більше того, наші підприємці перебувають серед лідерів за кількістю створених офшорних компаній. Глобальна фінансова криза лише загострила проблему оптимізації податків та бізнесу і підвищила популярність офшорних зон.

В даний час офшорний бізнес знаходиться на передовому краю світової економіки. Офшорні схеми будуються на зовнішньо-торговельних контрактах, на лізингових, трастових, комісійних і інших договірно-правових формах здійснення складних комерційних проектів.

Все більш актуальною стає можливість створення не тільки окремих офшорних компаній, але і схем, що включаються як офшорні, так і не офшорні компанії, їх представництва і філіали в різних країнах.

Якщо говорити про використання офшорних зон бізнесменами України, необхідно відмітити, що вони вперше дістали можливість відкривати офшорні компанії в 1991 році. В квітні 1991 року швейцарська компанія Riggs Walmet Group оголосила про те, що виходить на український ринок з пропозицією про організацію компаній. Пропонувалася не тільки допомога в створенні безподаткових компаній, але й підтримка їх діяльності – внесення щорічних внесків до бюджету країни базування, забезпечення секретарських послуг з обробки нерегулярної пошти, організація щорічних зборів акціонерів, складання балансів і т.п. За міжнародними мірками, вартість послуг була досить висока: $4800 за реєстрацію і по $1100 щорічно за підтримку.

Державною податковою службою України встановлено, що суб’єкти господарювання України проводили зовнішньоекономічну діяльність у 2010 році та першому півріччі 2011 року з 24 країнами та юрисдикціями, де діє режим пільгового оподаткування, і відсутній валютний контроль.

У 2010 році через офшорні зони фінансово-господарські операції у сфері ЗЕД здійснювали 26 суб’єктів господарювання на суму 183,5 млн. грн. За перше півріччя 2011 року – 25 суб’єктів господарювання на суму 52 млн. гривень.

Експортними операціями у 2010 році через офшорні зони займались 302 суб’єкти господарювання, на суму 3,1 млрд. грн. За перше півріччя 2011 року такою діяльністю займались 227 суб’єктів господарювання на суму 968,2 млн. гривень.

Згідно з розпорядженням КМУ від 23.02.11 №143-р Кіпр виключений з переліку офшорних зон, однак під юрисдикцією Кіпру проведено найбільшу кількість операцій у сфері ЗЕД. Тільки у 2010 році 33 суб’єкти господарювання України здійснили фінансово-господарські операції на суму 84,9 млн. грн., а за перше півріччя 2011 року – 50 суб’єктів господарювання на суму 496,1млн. гривень.

Експортними операціями у 2010 році через юрисдикцію Кіпру займалися 114 суб’єктів господарювання, на суму 1,1 млрд. грн. За перше півріччя 2011 року – 82 суб’єкти господарювання на суму 907,9 тис. грн.

Більшість інвестицій, які поступають в Україну з інших країн світу, є надходження з Кіпру, Німеччини та Нідерландів. Так, з Кіпру Україна отримує найбільшу частку інвестицій – 24,9%, з Німеччини – 15,0%, а з Нідерландів – 10,1%.

Кіпр давно перетворився на найбільшого інвестора української економіки: з цієї країни інвестовано 12,1 млрд. дол. А з України в Кіпр – 6,4 млрд. дол. Зрозуміло, що ці інвестиції – це кошти українських підприємств, які уникають оподаткування. Саме тому уряд повинен перекрити цей канал втрат бюджету через офшори. На нашу думку, Україна повинна денонсувати угоду з республікою Кіпр про уникнення подвійного оподаткування.

Посилення національного законодавства щодо офшорних зон не гарантує потрібного державі результату. Як показує практика, якщо податок на прибуток у країні перевищує 16%, оптимізація оподаткування за участю офшорних компаній економічно виправдана. Про це свідчить досвід Росії, де посилення норм роботи з офшорами призвело лише до створення довших і складніших схем. Щоправда, дозволити собі утримувати довгі офшорні ланцюжки можуть тільки відносно великі бізнес-групи. Якщо в безподаткових юрисдикціях супровід однієї компанії становить 2–4 тис. дол. на рік, то в Австрії, Данії, Швейцарії, Нідерландах, Франції - вп’ятеро дорожче.

Основними перевагами офшорних зон в умовах фінансової кризи для підприємств:

- реєстрація своєї офшорної компанії в умовах нестабільного курсу гривні, заборони передплат за кордон та ускладненнями купівлі валюти на біржі дозволить легально торгувати за безготівкову валюту в Україні навіть вітчизняними товарами;

- проплата договору з дозволених НБУ послуг власній офшорній компанії дозволяє легально вивезти та зберегти капітал;

- використання декількох офшорних компаній при приватизації підприємств дозволяє зберегти анонімність реального власника та отримати контрольний пакет акцій підприємства;

- офшорні компанії, як правило, є акціонерними товариствами (іноді партнерствами) і мають статус IBC - International Business Company за порівняно невелику плату - до $1000. Треба зазначити, что за незначним винятком статутний капітал офшорних компаній не сплачується, а присутній номінально. А в Україні для реєстрації акціонерного товариства треба обов'язково зібрати статутний фонд на 1250 мінімальних заробітних плат (близько $25,5 тис.) і нести витрати на ведення реєстру акціонерів та звіти перед ДКЦПФР, що нині досить важко;

- в переважній більшості юрисдикцій зареєстровані офшорні компанії не зобов'язані подавати бухгалтерські звіти урядовим чи податковим органам. Уся звітність замінена щорічним фіксованим збором від $150 до $1000 (аналог нашого фіксованого податку з підприємців-фізичних осіб).

В умовах нестабільної економічної та політичної ситуації офшорні зони і надалі залишатимуться законним способом збереження капіталу.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновки, що існує неоднозначне ставлення до діяльності офшорних компаній. З одного боку, це засіб залучення додаткових інвестицій в економіку, а з іншого, - засіб відмивання «брудних» грошей.

Офшорний сектор, який виник як результат міжнародної податкової конкуренції, відіграє в сучасній світовій економіці роль посередника у трансакціях, дозволяючи мінімізувати вплив тих вад національних законодавств, які гальмують їх розвиток. Міжнародна податкова конкуренція сприяє реформуванню чинної податкової системи в напрямку забезпечення національного економічного розвитку, а також удосконаленню діяльності державного сектору в галузі оподаткування міжнародних економічних операцій.

Література

1. Карлин Н. И., Ковальчук А.О., Семенюк Н.М. Офшорні зони та їх вплив на економіку України//Економічний форум.-2012.-№1.

2. Железняк В. Ю. Тенденції розвитку інвестиційних відносин України з офшорними зонами [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vmntu/2011_2/7.pdf

3. Звіт щодо зовнішньоекономічної діяльності через країни з офшорною юрисдикцією [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://sts.gov.ua/media-tsentr/novini/56569.html

4. Острова сокровищ - 2. Установят ли олигархи рекорд [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/rus/publications/2012/09/14/335415/