Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

Поляруш М.М.

Науковий керівник Корпан О.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут,Україна

Напрямки підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на міжнародних ринках

Постановка проблеми. Розвиток ринкових відносин в Україні є неможливим без ефективного та стабільного зростання економіки, а також виробництва конкурентоспроможної продукції, що відображає ефективність функціонування не лише окремого підприємства, а й економіки в цілому.

Ефективна інтеграція вітчизняної економіки у світову може відбутися лише за умови досягнення високого рівня загальної конкурентоспроможності країни, конкурентоспроможності її господарюючих суб'єктів, а також конкурентоспроможності продукції та послуг, що виробляються підприємствами.

Актуальність проблеми. Здатність будь-якого підприємства бути конкурентоспроможним на ринку є досить актуальним питанням на сьогодні,оскільки Україна вступила до Світової організації торгівлі (СОТ), де діють закони виживання найсильнішого та найбільш конкурентного виробника. У цих умовах програють вітчизняні виробники, адже іноземні підприємства, що все більше виходять на український ринок, є технологічно сильнішими та конкурентоспроможнішими. За таких умов необхідне визначення обґрунтованих шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з метою їх інноваційного розвитку, що дасть їм змогу вдосконалитися та стати більш інвестиційно-привабливими і, як наслідок, конкурувати з іноземними фірмами.

Об'єктом дослідження є конкурентоспроможність вітчизняних підприємств.

Метою даної статті є дослідження теоретичних основ сутності конкурентоспроможності підприємства, що зумовлює необхідність розробити шляхи її підвищення для вітчизняних підприємств.

Проблеми конкуренції та забезпечення конкурентоспроможності економічних суб'єктів досліджували такі зарубіжні вчені, як Д. Рікардо, А. Сміт, Д. Абель, Г. Гамель, П. Друкер, К. Ендрус, Р. Ешенбах, П. Зенге, Ф. Котлер, Р. Коуз, К. Крістенсон, М. Портер, К. Прахалад, Р. Солоу, Й. Шумпетер,Ф.Хайєк. Значний внесок у дослідження конкурентоспроможності та ефективності ЗЕД економічних суб'єктів, здійснили такі вітчизняні економісти, як В. Андрійчук, В. Апопій, С. Бабенко, О. Білорус, В. Будкін, І. Бураковський, З. Варналій, В. Вергун, О. Власюк, В. Воротін, А. Гальчинський, В. Геєць, Я. Гончарук, Б. Губський, М. Долішній.

Загалом конкурентоспроможність підприємства – це його спроможність досягати визначених цілей діяльності на усіх альтернативних стратегічних напрямах, що формуються за ознаками однотипності груп наявних та потенційних потреб споживачів, які підприємство задовольняє результатами своєї діяльності, а також технології, що забезпечують необхідний рівень конкурентних переваг на ринках продукції та ресурсів [1].

Аналіз конкурентоспроможності фірми на ринку допускає з'ясування факторів, що впливають на відношення покупців до фірми та її продукції і як результат — зміна частки ринку фірми. Усі фактори конкурентоспроможності можна умовно розділити на зовнішні й внутрішні.

На внутрішні фактори підприємство може впливати, покращувати та вдосконалювати, а саме: оновлювати основні фонди, фінансувати наукові дослідження, вдосконалювати систему якості, розробляти нові маркетингові заходи. На зовнішні фактори підприємство вплинути не в силі, тому до цього процесу повинна долучитись держава. Це стосується питань зниження податкового тиску, захисту вітчизняних виробників, створення сприятливого клімату для здійснення підприємницької діяльності, залучення іноземних інвестицій, забезпечення стабільності національної валюти, удосконалення законодавчої бази в сфері регулювання підприємницької діяльності. Без цього в умовах перенасичення ринку та прогресуючої глобалізації неможливо досягти стабільної конкурентоспроможності підприємств у довгостроковій перспективі.

На жаль, конкурентоспроможність більшості вітчизняних підприємств все ще залишається низькою.

Погіршення економічної ситуації в країні супроводжується спадом виробництва, зменшенням основних показників господарської діяльності підприємств, зменшенням числа господарських зв’язків. На сьогоднішній день основними проблемами вітчизняних підприємств є неплатоспроможність та втрата ліквідності. Постійно відбувається падіння в основних стратегічних галузях національної економіки. Все це потребує запровадження ефективних механізмів, здатних підвищити конкурентоспроможність вітчизняних підприємств на міжнародних ринках [2].

В сучасних умовах господарювання для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств необхідно вжити наступні заходи:

― сформувати та реалізувати державні інноваційні програми, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємств;

― здійснити структурні зрушення в системі господарювання шляхом впровадження інноваційно-інвестиційних процесів;

― створити бізнес-середовище для національних підприємств шляхом оновлення та впровадження нової матеріально-технічної бази;

― впроваджувати новітні технології на виробництві, що є свідченням інтенсивного розвитку системи господарювання;

― переорієнтувати напрямок розвитку вітчизняних підприємств на інноваційний та створити умови для збереження національного науково-технічного потенціалу;

― посилити конкурентоспроможності підприємств на основі застосування кластерних моделей;

― сприяти залученню додаткових інвестицій для модернізації виробництва та підвищення конкурентоспроможності підприємств;

― впроваджувати систему стандартизації, інформатизації в сфері формування та реалізації промислової політики підприємств;

― забезпечити постійне підвищення кваліфікації робітників та апарату управління підприємств;

― систематизувати і використати досвід провідних вітчизняних та іноземних компаній;

― регулярно проводити маркетингові дослідження ситуації на ринку [3].

Отже, в умовах поширення в Україні процесу глобалізації та вирішення проблем інноваційного розвитку усі фактори, які є складовими формули успішної діяльності вітчизняних підприємств, повинні бути узгодженими, доповнювати один одного і бути спрямованими на досягнення однієї цілі – підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Список використаної літератури:

1. Довбенко В.І. Чинники підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств за умов глобалізації // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 6 (35). –С. 29-35.

2.Зборовська Ю.Л. Підвищення конкурентоспроможності продукції – важлива умова нарощування експортного потенціалу // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 4(34). – С. 137-142.

3.Кіндзерський Ю., Паламарчук Г. Проблеми національної конкурентоспроможності та пріоритети конкурентної політики в Україні// Економіка України. – 2006, № 8. – С. 19-29.