Ільченко Д.О., магістер

Фіщук Н.Ю., доцент

Вінницький національний аграрний університет

ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

В останні роки помітно пожвавились стосунки України з міждержавними економічними організаціями. Приєднання України у травні 2008 року до Світової організації торгівлі (СОТ) являється важливим кроком інтеграції нашої держави до Європейської спільноти, оскільки залишаючись поза рамками СОТ, Україна не зможе стати повноправним членом ЄС.

Членство в міжнародних організаціях має багато переваг, адже країнам-учасникам надається економічна, фінансова, політична, соціальна та інша допомога. Світова Організація Торгівлі (СОТ) - це єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами. Питання приєднання України до СОТ викликало чимало наукових дискусій з приводу прогнозування можливих наслідків від такого кроку. Прогнозні оцінки цих наслідків були різними та інколи протилежними – від позитивних до вкрай негативних [3, с.73].

За час діяльності України за правилами СОТ у сфері національної економіки безперечно відбулись зміни. Як і передбачалось, політичні, економічні і соціальні наслідки вступу України до СОТ не можна однозначно віднести до позитивних чи негативних. Наприклад О.І. Слободян вважає, що тут все залежить від самої країни: від її уміння трактувати основні положення та угоди СОТ, виходячи саме із національних інтересів, відстоюючи принципову мету та завдання [6, с.241]. На переконання Г.Є. Петрової економічні наслідки приєднання України до СОТ по-різному позначаються на макро- та макрорівні [4, с.147]. В своїй публікації О. В. Горячов зазначає, що важливим є також те, які вигоди та потенційні негативні наслідки матиме приєднання для різних груп інтересів (держави, виробників, споживачів) [1, с.53].

Як зазначає В.Н. Підгірна, серед бажаних позитивних наслідків для держави від членства в СОТ більш-менш реалізувалися лише такі, як забезпечення передбачуваних торговельно-економічних відносин України з країнами-членами СОТ та можливість об'єктивно висловлювати свою точку зору стосовно головних елементів і чинників торговельної та інвестиційної політики [5, с.204].

Якщо розглядати такі потенційні наслідки членства в СОТ як зростання ВВП України та здійснення внутрішніх реформ, то вони, на думку І. Б.Жмудської, були повністю нейтралізовані впливом світових кон'юнктурних змін, тобто світовою економічною кризою. Даний чинник також посилив зменшення надходжень до бюджету після скасування імпортних мит на європейську продукцію [2, с.64].

Стосовно можливих ускладнень у сфері державного регулювання економічного розвитку, то політика СОТ щодо цього полягає в поділі програм державної підтримки на програми «зеленої» та «жовтої» скриньки. Програми «жовтої скриньки» – бюджетні програми субсидування, що спрямовані на стимулювання виробництва та підвищення прибутковості. Програми «зеленої скриньки» – програми, які не спричиняють викривлень у торгівлі чи у виробництві або їх вплив є мінімальним, тобто наслідком такої підтримки не є надання цінової підтримки виробникам. При цьому на використання програм «зеленої скриньки» з боку СОТ не накладається жодних обмежень, а програми «жовтої скриньки» дозволяються лише в невеликих обсягах.

У даному питанні для України були одержані відносно вигідні домовленості щодо застосування программ «жовтої скриньки» в сільському господарстві, які дають змогу підтримувати галузь на належному рівні. Так, Україна не має зобов’язань перед СОТ щодо скорочення внутрішньої підтримки, яка надається через програми «жовтої скриньки». Існує лише зобов’язання не перевищувати річний сукупний рівень підтримки, який встановлений у розмірі 3043 млн. грн. При цьому в Україні співвідношення між зеленими і жовтими програмами складає від 25 до 75 % [5, с.205].

Що стосується наслідків членства України в СОТ для виробників, то з позитивних наслідків для них частково реалізувалися такі, як полегшення доступу до іноземних ринків товарів та послуг, капіталів, потенційне розширення ринків збуту та зменшення втрат від дискримінаційних заходів з боку інших країн. На рахунок цього потрібно сказати, що після вступу була відмінена значна кількість обмежень на імпорт української продукції до країн-членів СОТ (наприклад, припинення квотування експорту металопродукції з України на ринок ЄС), що дозволило українським експортерам значно розширити ринки збуту своєї продукції. Також було припинено провадження необґрунтованих антидемпінгових розслідувань, від яких потерпають українська металургійна та хімічна галузі.

Але ці та інші позитивні наслідки для виробників не можуть повністю або навіть частково реалізуватися через вплив різних негативних чинників. Так, збільшення прибутків унаслідок зниження торговельних бар'єрів для українських товарів на світових ринках практично не відбулося через настання світової фінансової кризи невдовзі після вступу до СОТ. Зростання якості української продукції не може відбутися через складнощі з пристосовуванням українських підприємств до нових стандартів продукції.

Серед інших, дана проблема знаходить висвітлення в публікації О.І. Макаренка. Автор вважає, що низький рівень вітчизняних стандартів по-перше робить українську продукцію неконкурентоспроможною, звідки випливає і неготовність вітчизняних виробників до жорсткої міжнародної конкуренції, і ризик насичення ринку імпортними товарами, а по друге дотримання основного принципу СОТ – не дискримінаційності – робить санкціонованим в Україну імпорт низькоякісної продукції [3, с.77].

Якщо розглядати наслідки членства України в СОТ для споживачів, то тут не можна відзначити практично жодного з позитивних наслідків, зауважує В.Н. Підгірна. Винятком може бути, хіба що розширення для них асортименту товарів і послуг. Якщо розглядати інші потенційні наслідки, то зниження ціни товарів і послуг внаслідок зниження тарифних і нетарифних бар'єрів фактично не відбулося через високу інфляцію і відсутність зростання реальних доходів населення. Зростання якості товарів і послуг також не відбулось через низькі внутрішні стандарти, а посилення захисту прав споживачів відповідно до європейських стандартів відображається лише формально, у той час як необхідне створення реально дієвих інститутів, які б займалися захистом прав споживачів [5, с.206].

Таким чином, проаналізувавши основні позитивні і негативні наслідки членства України в СОТ, було виявлено, що серед потенційних переваг реально досягнута лише незначна їх частина, решта ж нейтралізуються впливом тих чи інших негативних чинників. За таких умов, необхідно перетворювати усі потенційні можливості у реальні з одночасним усуненням негативних факторів, що виникли з різних причин, та виокремлювати напрями адаптації національної економіки до вимог СОТ.

Література:

1. Горячов, О. В. Результати вступу України до СОТ / О. В. Горячов // Економіка і регіон. - 2010. - № 4. - C. 52-55.

2. Жмудська, І. Б. Проблеми фукціонування корпоративного сектора економіки України в умовах членства в СОТ / І. Б. Жмудська // Інвестиції: практика та досвід. - 2012. - № 15. - C. 63-65.

3. Макаренко О.І. Аналіз впливу процесу інтеграції до СОТ на економіку України / О.І. Макаренко // Економічні науки. – 2012. - №1(13). – С.73-78.

4. Петрова, Г.Є. Вступ України до СОТ: умови та наслідки / Г.Є. Петрова // Держава та регіони. - 2010. - № 2. - C. 146-152.

5. Підгірна В.Н. Україна у Світовій організації торгівлі: проблеми адаптації та шляхи її вирішення / В.Н. Підгірна // Економічні науки. – 2011. - №4(8). – С.203-206.

6. Слободян О.Н. Економічна оцінка наслідків приєднання України до Світової організації торгівлі / О.Н. Слободян // Економічні науки. – 2010. - № 18.7. – С.241-248.