Терентьєва О.Ю., науковий керівник Левчук О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут, Україна

Сучасний стан інвестиційної діяльності в Україні

У сучасних умовах обмеженість інвестиційних ресурсів стримує не тільки процес формування ринкової економіки в Україні, але й розвиток самих підприємств, оскільки інвестиції та їх ефективне використання формують матеріальну базу сучасного виробництва та створюють певні передумови для розширеного відтворення й розвитку самих підприємств. В умовах швидко змінного ринкового середовища, яке не завжди позитивно впливає на ефективність діяльності підприємств, набуває великого значення виважена інвестиційна діяльність, що потребує від підприємств пристосування й адаптації до умов як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Важливим кроком для підприємств, що не мають можливості використовувати внутрішні фінансові ресурси, є залучення інвестицій. Саме інвестиції формують виробничий потенціал та визначають конкурентні позиції підприємств на світових ринках. Проте слід враховувати те, що перебіг, характер, інтенсивність та ефективність управління інвестиційною діяльністю багато в чому залежать від інвестиційного клімату країни. У сучасних умовах розбудови економіки України інвестиційний клімат країни потребує поліпшення і покращення правової, фінансової, соціально-економічної та суспільно-політичної складових, що дозволить залучити більш великий обсяг інвестиційних коштів і сприятиме загальному соціально-економічному розвитку держави [2].

Проблемі інвестиційної діяльності в економічній літературі приділяється досить багато уваги. Про це свідчить значна кількість наукових праць з даної тематики. Значний вклад в дослідженні даної проблематики внесли такі вітчизняні та зарубіжні вчені: Г. Бірман, А. Діброва, В. Гриньова, А. Нікітіна, В. Ковальов, М. Г. Лапуста, Ю. Макогон, А. Маршалл, В. Шапіро, У. Шарп, В.Шевчук та інші. Однак, не зважаючи на багатоаспектність наукових досліджень, питання інвестиційної діяльності в Україні вимагає постійного дослідження проблем, які пов’язані із залученням інвестицій в країну [4].

Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект [1].

Значну питому вагу в загальному обсязі інвестицій займають іноземні інвестиції. Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» , іноземні інвестиції – це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Сьогодні Україна стоїть на шляху всебічних перетворень. За таких умов проблема налагодження стабільної інвестиційної діяльності стає однією із першочергових. За даними Державної служби статистики станом на 1 жовтня 2012 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно), склав 49362,3 млн. дол. США , що в розрахунку на одну особу становить понад 1 тис. дол. США (табл.1). Як видно з таблиці, обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну поступово збільшується (в середньому на 4700 млн. дол. США щороку). Тим не менше динаміка прямих іноземних інвестицій з України впродовж останніх років повільно збільшується, приблизно на 230 млн. дол. США [7].

На сьогоднішній день на підприємствах промисловості зосереджено близько 31,4 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, а у фінансових установах – 32,5%.

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Велика Британія, Франція, Швеція, Віргінські Острови, Британські та Сполучені Штати Америки.

Незадовільна диверсифікація джерел залучення прямих іноземних інвестицій в Україну по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки України від політики кількох країн – основних інвесторів.

Також на сучасному етапі розвитку держави спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України. До таких регіонів як: Дніпропетровський, Харківський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Запорізький, АР Крим та до Києва надходить найбільше всього інвестицій – 89,7 % всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку.

Таблиця 1

Динаміка обсягів іноземних інвестицій в економіку України [7]

(дані наведені наростаючим підсумком з початку інвестування, млн. дол.США )

Рік	Прямі іноземні інвестиції в Україну	Прямі інвестиції з України
1995	483,5	20,3
1996	896,9	84,1
1997	1438,2	97,4
1998	2063,6	127,5
1999	2810,7	97,5
2000	3281,8	98,5
2001	3875,0	170,3
2002	4555,3	155,7
2003	5471,8	144,3
2004	6794,4	166,0
2005	9047,0	198,6
2006	16890,0	219,5
2007	21607,3	243,3
2008	29542,7	6196,6
2009	35616,4	6203,1
2010	40053,0	6226,3
2011	44806,0	6868,3
2012	49362,3	6898,0

Загалом, Україна досягла відчутних досягнень у справі залучення іноземних інвестицій, але необхідно констатувати, що іноземний капітал не поспішає освоювати український інвестиційний ринок. Існує ряд перешкод, які не дозволяють інвесторам збільшити обсяг інвестицій в нашу державу, а саме: нестабільність політичного і правового регулювання, корумпованість та неефективність влади, недостатній рівень захищеності прав інвесторів, непрозорі та неетичні умови підприємництва тощо [5].

Однак Україна в змозі подолати ці труднощі. Свідченням цього є те , що на сьогоднішній день в Україні створено розвинуте правове поле для інвестування. Законодавство України передбачає необхідні гарантії діяльності для інвесторів. На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами.

У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів від інвестицій у грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків і інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій [3].

Також, усунуто адміністративний бар’єр для входження іноземного капіталу в Україну щодо обов’язковості реєстрації іноземних інвестицій, який був запроваджений наприкінці 2009 року. Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання іноземних інвестицій та кредитування” від 27.04.2010 № 2155 знято обов’язковість реєстрації іноземної інвестицій та необхідність реєстрації інвестиції за двома різними процедурами.

З метою сприяння залученню й ефективному використанню вітчизняних та іноземних інвестицій для забезпечення розвитку економіки України, прискорення її інтеграції в європейську і світову економічні системи, забезпечення права приватної власності і права на підприємницьку діяльність утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України. Очолив зазначену Раду Президент України.

З метою систематизації податкового законодавства Урядом Верховна Рада України 2 грудня 2010 року прийняла Податковий кодекс, який став першим в Україні кодифікованим законодавчим актом, який буде направлений на комплексне регулювання питань, пов'язаних з оподаткуванням.

Основними новаціями Податкового кодексу, що стосуються інвестиційної діяльності, є наступні:

- стимулювання переходу України на інноваційну модель розвитку, зокрема шляхом поетапного зниження ставки податку на прибуток з 25 до 16 відсотків (2011 р. - 23 відсотки, 2012 р. – 21 відсотків, 2013 р. – 19 відсотків, 2014 р. – 16 відсотків);

- тимчасове (до 1 січня 2020 року) звільнення від оподаткування прибутку виробників біопалива на виробництво електричної та теплової енергії, а також прибутку підприємств з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;

- врегульовано питання оподаткування операцій з фінансового лізингу, що дозволить надати нових стимулів цій формі інвестування;

- запроваджується оподаткування за ставкою 5 % доходів на вклади (депозити), процентного або дисконтного доходу за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом, процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці, доходи у вигляді дивідендів та деякі інші доходи, пов’язані з інвестиційною діяльністю;

- створюються передумови інвестиційної привабливості країни шляхом зменшення ставки податку на додану вартість до 17 відсотків [6].

З метою поліпшення бізнес-клімату й створення сприятливих умов для надходження інвестицій здійснено низку заходів з покращення регуляторного середовища в Україні.

Виходячи із вище викладеного можна сказати, що в загальному статистичні дані та міжнародна інвестиційна позиція України свідчить про те, що наша держава залишається привабливою для інвестицій, однак вона не знаходиться осторонь світових процесів і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні. Поштовхом до нарощування інвестицій повинне стати створення сприятливих умов для дії ринкових регуляторів шляхом поліпшення інвестиційного клімату, розробки комплексних заходів щодо покращення інвестиційних умов, а також застосування сучасних інструментів здійснення інвестиційної діяльності.

Література

1. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вер. 1991 р. № 1560 – XII. // ВВР. – 1991. - № 47. – Ст. 647.

2. Нікітіна А.В. Інвестиційна діяльність в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. / А.В. Нікітіна. // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 6. – С. 161-165.

3. Балануца О.О. Роль іноземного інвестування в економіці України. / О.О. Балануца. // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - № 10. – С. 73-76.

4. Івахненко І.С. Інвестиційна діяльність в Україні: сучасний стан та можливості її активізації. / І.С. Івахненко. // Інвестиції : практика та досвід. – 2010. - № 2 . – С. 7 - 9.

5. Федорчук Д.Е. Нові перешкоди для іноземного інвестування в Україні. / Д.Е. Федорчук. // Економіка та право, 2007. - № 1 . – С. 32 -37.

6. http://www.mfa.gov.ua – Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України.

7. http://www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державної служби статистики України.