к.е.н ЛевчукО.В., Демешко Ю.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

РОЗВИТОК МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ В УМОВАХ ПОГЛИБЛЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Істотне зростання масштабів міжнародної трудової міграції актуалізує її дослідження як явища, що має суттєвий вплив на розвиток економіки, соціальної сфери, демографії та інших сторін суспільного життя. Важливість дослідження процесів міжнародної трудової міграції зумовлена також стрімким зростанням її обсягів та інтенсивності, поширенням на всі регіони світу.

Вагомий внесок у процес дослідження теорії і практики міжнародної міграції, удосконалення організаційних, економічних та правових важелів її регулювання зробили провідні вітчизняні вчені: В. Козак, С. Мочерний, Ю. Архангельський, І. Бабак, О. Пшеничнюк, С. Стеценко, О. Винниченко, О. Власюк, В. Геєць, С. Злупко, Ю. Ніколенко, А. Кравченко, Е. Лібанова, Ю. Макогон, О. Малиновська, Н. Марченко, О. Позняк, М. Романюк, А. Румянцева, Є. Савельєв та ін.

Незважаючи на те, що ряд важливих аспектів міжнародної міграції робочої сили знайшов відображення у працях цих та інших вітчизняних дослідників, окремі важливі проблеми, зокрема, методики оцінки впливу міграційних потоків на основні макроекономічні показники розвитку, питання імплементації зарубіжного досвіду в практику державного регулювання цих процесів, дослідження проблемних ситуацій, що утворюються в регіонах внаслідок міграції та ін. ще певною мірою залишаються поза увагою вчених і практиків.

Термін «міграція населення» (від лат. migratio - переселення) позначає процес переселення (переміщення) людей, що перетинають границі тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди чи на тривалий термін. По визначенню ООН, міграцією вважається переміщення осіб на термін більш шести місяців. Існує і більш широке тлумачення цього поняття, відповідно до якого, міграція – це усі види руху населення, що мають суспільну значимість, аж до переміщення з пригороду в місто, всерединіміста, з будинкуна роботу і назад.

Розвиток процесів міграції ставить під питання такі традиційні моделі адаптації, як мультикультуралізм та асиміляція, доводячи їх недієвість і невідповідність сьогоденню .

Загальновизнана політика інтеграції, яка майже беззаперечно вважається запорукою стабільності і включеності іммігрантів у суспільство, проголошена як основний курс на національному і локальних рівнях, піддалася дискусії.

Проблема імміграції та інтеграції є об’єктом гострих дискусій і характеризується співіснуванням діаметрально протилежних поглядів – відстоюванням і підтримкою політики мультикультуралізму і відвертим протестом проти сучасної «колонізації». Активність та сучасні форми міграції ставлять нові виклики перед інтеграційною стратегією, прийнятою Європейськими країнами. Міграційна політика розглядається на різних рівнях: наднаціональному (ЄС), національних та локальних, залишаючись більшою мірою у компетенції урядів країн ЄС. Реалізація загальних принципів інтеграції – долучення до єдиноїнації з прийняттям спільних норм і цінностей та збереженням культурного розмаїття – у реальності не має успіху через суперечливість підходів та відсутність дієвих механізмів. Триває пошук оптимальної імміграційної моделі і моделі інтеграції. Сучасні тенденції міграційної політики ЄС «відбивають суперечливу природу сучасної демократії. Вона, як відомо, намагається поєднати два протилежні та часто взаємовиключні принципи: універсальний і територіальний, права людини та суверенітет народу».

Зростаюча соціальна та економічна напруженість, етнічні та релігійні конфлікти, призводять до того, що до влади європейських країн приходять ультраправі партії, які наполягають на обмеженні імміграції, виселенні іммігрантів, захисті своєї національної ідентичності.

Економічна криза, безробіття стали причиною загострення негативних настроїв середкорінного населення по відношенню до іммігрантів. Піднімається питання контролю цільового використання допомоги біженцям. За даними Transatlantic Trends (2011), більшість американців та європейців розцінюють імміграцію скоріше як загрозу, ніж як перевагу. Згідно проведенного дослідження 65% британців, 53% іспанців, 52% американців, 42% французів, 39% німців та голландців вбачають у іммігрантах проблему і пов’язують з цим погіршення свого матеріального становища. У той же час, 50% німців висловлюються за надання іммігрантам легального статусу, на противагу британцям, італійцям та іспанцям, якібажають, щоб іммігранти покинули їхкраїну.

Розвиток регіонів та велика різниця між рівнем життя країн, соціальна та політична нестабільність, демографічна криза – спад народжуваності, старіння населення або «сива революція» і потреба у економічно активному населенні сприятимуть міграційним процесам: «для того, щоб чисельність населення Європи-27 зберігалася на сучасному рівні, необхідно, щоб впродовж 50 років в’їхали 58,5 млн. іммігрантів (1,2 млн. на рік). Якщо ж цього припливу не буде, кількість населення зменшиться на 16%)».

Загострення політичних, етнічних конфліктів, екологічної небезпеки, нерівномірність економічного розвитку країн провокують і стимулюють міграційні процеси. Інтенсивність міграцій і викликані цим проблеми виявляють тенденцію до прийняття обмежувальних заходів по відношенню до некваліфікованих мігрантів та лібералізацію імміграційних правил для висококваліфікованих працівників.

Проблема міграції та адаптації мігрантів є дуже актуальною, важливою і неоднозначною. Сучасні тенденції і розвиток ситуації обумовлюють необхідність перегляду і вдосконалення ефективних політик для регулювання міжнародних міграційних процесів.

Список використаної літератури

1. Конституція України : Прийнята Верховною Радою України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30

2. Про імміграцію : Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. - № 3. – С. 25 (з наступними змінами та доповненнями).

3. Злупко С.М. Перехідна економіка: сучасна Україна : навч. посібник / С.М. Злупко. - К. : Знання, 2006. - 324 с.

4. Заставецька О.В. Географія населення України : підруч. / О.В. Заставецька, Б.І. Заставецький, Д.В. Ткач. - Тернопіль : Тернекс, 2007. – 465 с.