Урусова З. П. к.е.н., доцент кафедри обліку та аудиту, Битківська А. В.

Запорізький національний університет

м.Запоріжжя

 

Необхідність підвищення результативності контролю у бюджетних установах на сучасному етапі

 

Тенденції, які спостерігаються в економіці України впродовж останніх років, а саме поширення форм, обсягів та наслідків шахрайств у сфері бюджетних коштів та державного майна, свідчать про необхідність реорганізації системи контролю у бюджетних установах.

Контроль у бюджетних установах – це сукупність заходів, які проводять уповноважені органи з метою перевірки законності, доцільності та ефективності використання установою бюджетних коштів.[1]

Про нагальну необхідність підвищення результативності, дієвості й ефективності державного фінансового контролю свідчать статистичні дані щодо постійного підвищення кількості виявлених порушень одночасно зі зниженням кількості підприємств, установ, організацій, що перевіряються органами Держфінінспекції.

Рис.1. Кількість перевірених установ і організацій органами ДКРС України за 2006-2011 рр.

[3]

Рис. 1. Показує, що останнім часом кількість перевірених органами Держфінінспекції України установ і організацій знижується у зв'язку зі стрімкими процесами роздержавлення власності. Якщо у 2004 році було перевірено   31,9 тис. об’єктів, я з яких 15,9 тис. бюджетні, то у 2011 році ці показники становили відповідно – 12,5 тис. та 7,8 тис, тобто кількість перевірених бюджетних установ зменшилась за 5 років у 2 рази.

Але, незважаючи на це, кількість виявлених порушень, які призводять до втрат фінансових і матеріальних ресурсів постійно зростає (рис. 2).            У 2004 році виявлені порушення призвели до втрат на загальну суму майже             5,4 млн. грн. Протягом 2005 – 2009 рр. цей показник поступово збільшувався, а у 2010 році досяг критичного рівня – 35,1 млрд. грн., що у 65 разів більше, ніж у 2004 році. У 2011 році цей показник значно знизився, а все ж залишився досить високим – 5,4 млрд. грн. 

Серед таких порушень, які спричиняють втрати фінансових і матеріальних ресурсів, найпоширенішими є:

·                   недоотримання фінансових ресурсів;

·                   незаконні витрати ресурсів;

·                   нецільові витрати ресурсів;

·                   недостачі коштів і матеріальних цінностей.  

Рис. 2. Динаміка незаконних, нецільових витрат та недостач фінансових і матеріальних ресурсів, а також недоотримання фінансових ресурсів,   

                                          виявлених у 2004-2011 роках                                   [3]

 

Внаслідок неправомірних дій окремих керівників, реалізації товарів, робіт, послуг за заниженими цінами, безоплатного надання в оренду природних і матеріальних ресурсів тощо бюджетами усіх рівнів, бюджетними установами та організаціями, підприємствами втрачена можливість отримати належні їм доходи в сумі понад 1,5 млрд. грн.., у тому числі бюджетами – 784 млн. грн. (рис. 3).

Рис. 3. Втрачена підприємствами можливість отримати належні їм доходи внаслідок виявлених порушень

[3]

Наведені статистичні дані підтверджують гостру потребу в ефективному контролі за витрачанням бюджетних коштів. Для підвищення ефективності контролю в бюджетних організаціях необхідно розв'язати низку важливих проблем, зокрема:

·          обґрунтувати механізм фінансування, розподілу та використання коштів;

·          опрацювати методи аналізу отриманого фінансування;

·          врегулювати правове поле проведення контролю за ефективністю використання отриманих коштів.

Важливість цих проблем для розвитку бюджетних організацій зумовили потребу у їх системному вивченні з урахуванням міжнародної практики та особливостей вітчизняного економічного розвитку, що сприятиме удосконаленню системи контролю в бюджетних установах.          [2, с. 90]

 

 

Література:

 

1.                 Дікань Л. В. Контроль у бюджетних установах : підручник / Дікань Л. В. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2010. – 408 с.

2.                 Галько О. Аналітичні методи та прийоми контролю за фінансуванням бюджетних установ // Економічний аналіз. – 2011. –            №9 (частина 2). – С. 89-91.

3.                 Офіційний сайт Держфінінспекції України http://www.dkrs.gov.ua