Экономические науки/3. Финансовые отношения

Лимар О.Ф. Харевська К.Р.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Кредитні відносини у сучасних умовах господарювання та шляхи їх вдосконалення

Однією з найважливіших категорій ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит. Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку господарської діяльності і являє собою економічне уособлення відносин з приводу зворотного руху капіталу, оскільки він забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає економічні відносини між кредитором і позичальником.

Одним із важливих питань є дослідження механізму впливу кредиту на процес суспільного відтворення, дослідження забезпечення виробленої вартості кінцевому споживачу, простежено перетворення грошей через кредит в статус капіталу.

На сьогоднішньому етапі розвитку економіки одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форм власності чи сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників, кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залученими банками ресурсів [1].

Кредит, як категорія ринкової економіки відображає реальні зв'язки і відносини економічного і соціального життя суспільства. Він був, є і буде важливим важелем у стимулювання розвитку виробництва. Кредит характеризує економічні відносини зворотного руху позиченої вартості, забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає стосунки між кредитором і позичальником [2].

Кредитні відносини між кредитором і позичальником треба формувати таким чином, щоб забезпечити найвищу ефективність використання коштів обох сторін.

Досліджуючи тему кредитних відносин слід акцентувати увагу на такі основні проблеми. По-перше, в основі кредитних відносин повинна бути закладена довіра обох сторін. Саме такий зміст повинен стати основою взаємовідносин суб'єктів кредитних стосунків. Поряд із довірою необхідна відповідальність. При відсутності цього критерію в однієї із сторін кредитних відносин, такі відносини стають як економічно так і соціально не партнерськими.

Другою проблемою можна виділити необхідність у довгострокових кредитах. Як правило, довгострокові кредити підприємства беруть у випадку коли не вистачає власних фінансових ресурсів на інвестиційні потреби. Сьогодні частка таких кредитів незначна. Перш за все це пов'язано з великим ризиком щодо їх несплати. Водночас процедура отримання таких кредитів, нажаль, є досить ускладненою.

Третя проблема - це стан розвитку ринку кредитних послуг в Україні. Він не задовольняє потреб економіки розвитку з орієнтацією на європейський рівень [5].

При наданні банками кредитів важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника. Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати господарської діяльності [4]. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності позичальника, тривалості виробничого процесу, структури оборотних активів, умов постачання та реалізації продукції, галузевої специфіки та інше.

Додаткові труднощі у визначенні кредитоспроможності виникають у зв'язку з існуванням таких чинників, які виміряти і оцінити у цифрах неможливо. Це стосується у першу чергу морального обличчя і репутації позичальника. Отримати всебічну оцінку кредитоспроможності позичальника і узагальнити її цифровими і нецифровими даними практично неможливо. Слід використовувати також оцінку кваліфікованих аналітиків [3].

Сума кредитів та позик отриманих підприємствами України від прямих інвестицій станом на 1 квітня 2012 року становила 6010 млн.. дол. США [7].

У першому кварталі 2012 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1834,9 млн. дол. США прямих інвестицій, що становить 48,3% обсягів першого кварталу попереднього року. З країн ЄС надійшло 63,1% загального обсягу, з країн СНД - 27,9%, з інших країн світу - 10%.

За даними Держкомстату, в цілому за підсумками 2011 року приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці за 2011 р. склав на 18,1% нижче рівня попереднього року.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, що надійшли в Україну станом на 1 квітня 2012 р. дорівнював 43837,1 млн. дол. США, що 4,1% більше обсягів інвестицій на початок поточного року [7].

З метою регулювання кредитних відносин НБУ виступає ініціатором розбудови економіки України на ринкових засадах, застосовуючи у практичній діяльності інструменти регулювання кредитних відносин які використовуються у світовій банківській практиці.

Головними ланками кредитних відносин в Україні є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно є покупцями і продавцями тимчасово вільних коштів. Комерційні банки, що мають відповідну ліцензію Національного банку України на право проведення операцій з валютними цінностями, також можуть бути покупцями і продавцями тимчасово вільних коштів у іноземній валюті [4].

Кредити повинні видаватися тільки в межах наявних у розпорядженні банку ресурсів. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу банку (великі кредити), згідно із чинним законодавством, комерційний банк зобов'язаний повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку [6].

Кредити повинні надаватися тільки на комерційних засадах з дотриманням таких умов: оцінки установою банку кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності.

Кредитуванню підлягають тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом. Крім того, позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу [4].

В останні роки ми можемо спостерігати чітку тенденцію до виходу з кризи, і відновлення банківського кредитування в усіх напрямках. Звичайно, як і до кризи, найбільш поширеними є споживче кредитування. Але на даному етапі розвитку кредитних відносин, банки стали більш прискіпливо відноситися до видачі кредитів, перевіряючи кредитні історії споживачів, за для запобігання невиплати кредитів. Для того, щоб підтримати дану тенденцію, людям в країні треба дати більше готівкових коштів, для того щоб в наслідку збільшити оборот тих самих кредитних коштів.

Отже, виходячи з усього цього можна зазначити, що кредит відіграє значну роль у формуванні ринкової економіки України:

- по-перше він сприяє розвитку дрібних приватних підприємств, тим самим здійснює значний вплив на розвиток ринкової структури на конкурентних засадах.

- по-друге кредит спрямовується майже в усі галузі нашої економіки, а тому грає стимулюючу роль в їх розвитку.

- по-третє кредит через систему грошово-кредитної політики впливає на стабілізацію та ефективне функціонування кредитного та грошового ринків, а отже допомагає подолати кризові явища в економіці України.

Якщо робити висновок, чи є зараз в Україні позитивні тенденції у налагодженні та вдосконаленні кредитних відносин, то відповідь буде однозначною: так, є. В значній мірі вони відповідають існуючій економічній ситуації в державі, а вже уточнення чи вони жорсткі, м'які, виважені, у значній мірі залежить від сприйняття і розуміння їх представниками різних політичних кіл.

Література:

1. Бербека В.С. Проблеми кредитування малих і середніх підприємств в Україні 11 Економіка України. - 2005. - №8. - С. 26-28.

2. Гравель Є.Ю. Методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості підприємств // Держава та регіони, серія: Економіка і підприємництво. - 2007 - № 1. С. 24-27.

3. Євтух О. Т. Кредит як соціально-економічне явище // Фінанси України. - 2006. -№3. - С.7-18.

4. Правник Ю.М. Стратегічні напрямки залучення і використання іноземних інвестицій // Інвестиції: практика та досвід. - 2006. - №18. - С. 26-31.

5. Полуянов В. Про зміну бази для обчислення відрахувань підприємств у соціальні фонди // ¹Економіка України. 2006. - №10. - С.25-29.

6. Склеповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України. - 2007. - №7. - С. 105-115.

7. http://ukrstat.gov.ua/