Экономические
науки/3.Финансовые отношения.
Гилюк Л. О. Лимар О. Ф.
Вінницький
торговельно-економічний інститут
Київського
національного торговельно-економічного університету
Перспективи управління державним боргом України
Дослідження
проблеми державного боргу завжди перебувало в центрі уваги економічної думки.
Це спричинено тим, що державний борг стосується глибинних процесів економіки, а
також впливає на розвиток національного господарства. Саме тому дане питання є
актуальним.
Метою
дослідження є визначення проблем державного боргу, а також шляхів їх вирішення.
Теоретичні основи державного боргу та
питання щодо його управління висвітлюються в
працях таких українських вчених, як: О.Д. Василик, А.С. Гальчинський, Г.Н. Климко, В.В. Корнєєв, О.В. Плотніков, І.Я. Софіщенко, В.М. Суторміна, В.О. Степаненко, та
інших. В той же
час в Україні недостатньо досліджені питання, що стосуються проблем управління
державним боргом, особливостей його формування і розвитку в умовах ринкової
економіки.
Державний борг –
це сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та
сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх
позиках.
Державний борг є структурним
компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими
відносинами.
Державний борг
складається з:
- заборгованості
по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках- внутрішній державний
борг;
- фінансових
зобов'язань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату -
зовнішній державний борг [2].
Головними
причинами виникнення і збільшення державного боргу є:
- хронічний
дефіцит Державного бюджету;
- перевищення
темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;
- дискреційна
фіскальна політика направлена на зменшення податкового навантаження без
відповідного скорочення державних витрат;
- розширення
економічної функції держави;
- дія автоматичних
стабілізаторів (циклічне зменшення податкових надходжень та збільшення
соціальних трансфертів під час економічної кризи);
- залучення коштів
нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;
- вплив політичних
бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з
метою завоювання популярності у виборців) та інші [5].
Управління
державним боргом — комплекс
заходів, що здійснюються державою в особі уповноважених органів щодо визначення
обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також
забезпечення платоспроможності держави.
Державну
політику у сфері управління державним боргом можна поділити на боргову
стратегію і боргову тактику. Під борговою стратегією у світовій теорії та
практиці розуміють систему дій і заходів щодо уникнення (або врегулювання)
боргових проблем держави та забезпечення (чи відновлення) її платоспроможності.
Боргова тактика визначає межі та умови державного запозичення,
співвідношення між його формами, між кредиторами держави, а також порядок і
механізм погашення державного боргу.
Управління
державним боргом варто розглядати як циклічний і багатостадійний процес, що
послідовно включає три стадії: залучення, використання та погашення. На етапі
залучення позик управління державним боргом здійснюється в контексті бюджетного
процесу. Зокрема, Законом України "Про державний бюджет України" на
відповідний рік установлюються граничні розміри боргу, вказуються обсяги
державних запозичень із чіткою класифікацією на внутрішні і зовнішні [1].
Управління
розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління
державним боргом. Воно має базуватися на принципі мак-симізації доходу від залучених позик
та створення джерел його погашення.
В Україні більшість державних позик спрямовується на: фінансування
бюджетного дефіциту — 84 % державних запозичень, формування валютних резервів і
підтримку національної валюти — 14 %; інвестиційні проекти — 2 %. Тому
стратегічна мета політики управління державним боргом в Україні має бути
зорієнтована на досягнення оптимальної структури та найвищого ефекту від
використання позикових коштів [4].
Останнім етапом управління державним боргом є його погашення та обслуговування, яке здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами. Обслуговування
і погашення державного боргу здійснюється у процесі виконання державного
бюджету. Безпосередню оплату здійснює Державне казначейство України через
банківську систему [3].
Величина
боргу характеризує стан економіки й фінансів держави, ефективність
функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного
боргу є доходи бюджету, то можна стверджувати, що величина боргу — це взяті
авансом податки [4].
Державний та
гарантований державою борг України станом на 31 жовтня 2012 р. становив 492,970
млрд. грн. або 61,675 млрд. дол. Про це повідомляє прес-служба
Міністерства фінансів України. Таким чином, у порівнянні з станом на 30 вересня
(62,028 млрд дол.), борг України скоротився на 0,6%. Протягом жовтня 2012 р.
сума державного та гарантованого державою боргу України зменшилась у гривневому
еквіваленті на 2,904 млрд. грн. загалом за рахунок чергових виплат з погашення боргу перед МВФ [6].
Зміни
в обсязі і структурі зовнішнього боргу України в останні роки свідчать про залежність
національної економіки від кон’юнктури світового ринку. На сьогодні Україна на
міжнародній арені не вважається добросовісним позичальником, завдяки чому
ставки для України зберігаються на рівні 8-9%, тоді як для більшості
європейських країн вони не перевищують 3-4% [4].
У
2013 і 2014 роках прогнозний обсяг запозичень становитиме відповідно 82 млрд. і
94,3 млрд. гривень. Основним фактором посилення боргового навантаження на
державний бюджет у найближчій та середньостроковій перспективі є необхідність
погашення боргів, здійснених за останні чотири роки. [5]
Отже,
проблема державного боргу є актуальною для України, а тому потребує реалізацію заходів для проведення ефективної
бюджетної політики, держави, що безпосередньо впливає на розмір державного
боргу і стабільність державних фінансів України .
Список використаних джерел:
1.
Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р.
2. Опарін
В.М. та ін. Бюджетна система. — К., 2000. —
204 с.
3.
Юрій С.І., Федосов В.М Фінанси. – К. : Знання, 2008. – 611 с.
4. Орленко О.В. Управління державним боргом України в умовах
дисбалансів світової економіки//Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції –
2011. – №2
5.
http://www.minfin.gov.ua