Мельничук Ю.Ю.

Науковий керівник: Голобородько., к.е.н.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла

Туган-Барановського, Донецьк

Діагностика фінансового стану в сучасній економіці.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, істотного розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємства.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства дає змогу економісту оцінити дохідність будь-якого об'єкта. Проведений аналіз фінансового стану підприємства дає змогу кредиторам та інвесторам мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також необхідне диференціювання відсоткових ставок.

Проте, в сучасних умовах проблеми діагностики фінансового стану підприємств все ще залишаються актуальними і саме тому потребують наукового та систематизованого підходу до їх вивчення. Особливо нагально стоять питання, що стосуються переліку критичних показників для оцінки фінансового стану. Саме цим і пояснюється актуальність обраної теми.

Метою статті є узагальнення сутності діагностики фінансового стану підприємств, виявлення основних критичних показників та окремих типів фінансової стійкості, що є не досить обґрунтованим в науковій думці і надзвичайно актуальним для підприємств України на сучасному етапі розвитку.

Основні показники фінансових результатів – прибуток та рентабельність - не можуть дати повної оцінки фінансового стану. З метою повною мірою охарактеризувати фінансовий стан підприємства, в країнах з розвинутою ринковою економікою розроблені показники, які служать орієнтиром для діагностики фінансового стану підприємства загалом. До них належать: коефіцієнт власності (незалежності) - не нижчий 0,7; коефіцієнт позичкових коштів - не нижчий 0,3; співвідношення позичкових і власних коштів - не вище 1,0; коефіцієнт абсолютної ліквідності - не нижчий 0,2-0,25; проміжний коефіцієнт покриття - не нижчий 0,7-0,8; загальний коефіцієнт покриття - не нижчий 1,0. [3, c.78-181]

Значний практичний досвід оцінки фінансового стану підприємства і складання на його основі прогнозу щодо перспектив його змін запроваджений у розвинутих країнах. Зокрема, у Великобританії Комітетом з узагальнення практики аудиту розроблено посібники, які містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Ці показники виділено у дві групи.

Метою діагностики фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому діагностику фінансового стану можна об'єктивно здійснити використовуючи не один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексної системи показників, що дають змогу детально й усебічно охарактеризувати господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, і відповідно, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення певних відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свої критерії економічної доцільності. Тому й показники діагностики фінансового стану мають бути такими, щоб кожен з партнерів робив вибір, виходячи з власних інтересів.

Хотілось би зазначити, що особливості кризового фінансового стану і неплатоспроможності українських підприємств порівняно з практикою західних країн полягають у тому, що вони:

- організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;

- не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень;

- не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи послуг;

- їх адміністрація і, насамперед, директорський корпус слабо володіють економічним мисленням, без якого не можливо досягти успіху у ринковому господарюванні. [2, c.128-131]

Виходячи із зазначених особливостей фінансового стану підприємств України та усіх країн з перехідною економікою, з'явилась необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості.

На наш погляд, істотну практичну цінність мають дослідження тих авторів, які виділяють чотири типи фінансової стійкості. До першого типу вони віднесли абсолютну стійкість фінансового стану, яка трапляється рідко і являє собою крайній тип фінансової стійкості. Нормальна стійкість фінансового стану належить до другого типу, який гарантує платоспроможність підприємства. Третьому типу відповідає його нестійкість, що є порушенням платоспроможності підприємства, однак і в такій ситуації зберігається можливість відношення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення власних обігових коштів.

Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки у цій ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості і прострочених позик. [1, c.131]

Зрозуміло, що в стійкому фінансовому стані зацікавлене, передусім, саме підприємство, фінансовий стан якого формується в процесі взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма фірмами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес. Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану залежить його економічна перспектива.

Література:

1. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб./ B.C. Василенко. - К.: ЦУЛ, 2003. - 504 с.

2. Копилюк О. І., Штангрет A.M., Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 168 с.

3. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія. - К.: КНЕУ, 2004. - 268 с.