Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

Магістр спеціальності «Маркетинг» Стрюч Д.Е.

Донецький державний університет управління, Україна

Науковий керівник: к.е.н., доцент кафедри оподаткування

Вецепура Н. В.

Донецький державний університет управління, Україна

К питанню щодо ліквідації фінансової кризи на підприємстві

Протягом останніх років, незважаючи на загальні позитивні зміни, що відбуваються в економіці України, спостерігається стійка тенденція до зростання фінансово неспроможних підприємств та кількості позовних заяв до господарських судів, що надходять у зв’язку з вимогами порушення справ про банкрутство підприємств. Сформована ситуація є наслідком появлення та розвитку фінансової кризи, яка може призвести навіть до краху підприємства, якщо не приймати відповідних заходів. Тому актуальною проблемою для вітчизняних суб’єктів господарювання є запобігання даного явища шляхом впровадження індивідуальних заходів для виходу з кризового стану.

Дослідженням умов розвитку фінансової кризи на підприємстві та розробкою антикризових заходів займалися багато вчених-економістів: Кривов’язюк І. В., Василенко В., Скібіцький О. М. та багато інших. Проте, незважаючи на професіоналізм цих дослідників, у зв’язку з розвитком економіки та появленням нових проблем ці дослідження частково втрачають свою актуальність. Саме це й зумовлює необхідність та доцільність розробки обраної теми.

Загальною метою дослідження є дослідження розвитку симптомів фінансової кризи на підприємстві та пошук адекватних заходів з їх ліквідації в сучасних умовах господарювання.

В умовах розвитку національної економіки України виникає велике різноманіття чинників, які негативно впливають на функціонування суб’єктів господарювання. Для дослідження даної проблеми скористаємося теоретичною базою стосовно цього питання. Насамперед, необхідно розкрити поняття «фінансової кризи» для правильного розуміння цього визначення. Поняття «криза», на думку багатьох дослідників, найтіснішим чином пов’язане із поняттям «ризик». А деякі науковці розглядають це явище як переломний момент у розвитку підприємства, що дає простір для відкриття нових можливостей.

Отже, за думкою Кривов’язюка І. В., фінансова криза – це протиріччя в стані фінансової системи чи фінансових можливостях фірми, це кризи грошового вираження економічних процесів [6, с. 8].

Василенко В. О. визначає дане поняття як гостре порушення функціонування підприємства, котре виникло внаслідок зниження його платоспроможності, що пов’язано зі зниженням будь-яких можливостей розвитку підприємства [2, с. 5].

Але ми будемо дотримуватися думки авторів, які трактують дане явище як неспроможність підприємства здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: фактори виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи.

Ідентифікація вказаних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших заходів з ліквідації фінансової кризи [1, с. 28]. Для цього, передусім, необхідно виділити основні фактори, котрі сприяють виникненню кризи на підприємстві (рис. 1).

невраховані вимоги «золотого правила «фінансування»;

незадовільна структура капіталу;

відсутність або незначний рівень страхових (резервних) фондів.

Рис. 1. Основні фактори, що спричиняють різні види кризи

Виходячи з рисунку 1, можна зробити висновок, що між різними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв’язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності. Необхідно зазначити, що закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства (рис. 2).

Виходячи із рисунку 2, можна зробити висновок, що унаслідок розвитку симптомів фінансової кризи може наступити повна неспроможність фірми відновити в наступному періоді свою фінансову стабільність і платоспроможність в силу реальних втрат капіталу, тобто підприємство стає банкрутом. Щодо цього, слід зазначити, що в Україні на даний момент існує значна кількість підприємств, які вже знаходяться на стадії банкрутства. Державний Департамент з питань банкрутства наводить останні аналітичні дані щодо ситуації банкрутства в Україні. Станом на 01.01.2012 було зареєстровано 14 265 підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства складала [3]. Ця цифра дещо зросла у порівнянні з попереднім місяцем, що було спричинено збільшенням загальної кількості підприємств в Україні.

Рис. 2. Процес розвитку симптомів фінансової кризи на підприємстві

Адже, за даними служби Державного комітету статистики у січні 2012 року було зареєстровано на 2 479 підприємств більше у порівнянні з груднем 2011 року [4].

Проаналізувавши вищенаведені дані, можна зробити висновок, що на даний момент проблема банкрутства в Україні все ще має місце. А у зв’язку з тим, що до банкрутства призводить поява фінансової кризи, досить актуальним є розробка та впровадження ефективних заходів з ліквідації кризи.

Слід зазначити, що важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи:

фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

кризовий стан, який не сумісний з дальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації [7, с. 386].

Після виявлення кризової фази, в якій знаходиться підприємство, необхідно перейти до впровадження антикризових заходів. В результаті дослідження було виявлено безліч заходів, котрі сприяють покращенню фінансового стану підприємства, яке знаходиться у кризі.

Найефективнішим заходом в умовах сучасної економіки є реструктуризація підприємства. Міністерство економіки України затвердило Методичні рекомендації щодо здійснення реструктуризації державних підприємств, Агентство з питань банкрутства підприємств розробило Методику складання планів такої реструктуризації. Велику роботу в напрямку методичного забезпечення процесів реструктуризації суб'єктів господарювання виконує Фонд державного майна України [4].

У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наводиться точніше визначення: реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів [5].

Також необхідно виділити наступні важливі заходи з ліквідації кризового стану підприємства. Перш за все, потрібно змінити пріоритети в розвитку на користь поточних результатів, навіть якщо це заважатиме досягненню стратегічних цілей, адже метою для керівників та працівників підприємства повинно стати його збереження. За необхідне вважається підвищення оперативності прийняття та реалізації управлінських рішень, навіть якщо це пов’язано із зниженням їх ефективності. Важливою є гнучка тактика реалізації концепції, основою якої є застосування сучасних технологій, систем планування, маркетингу, взаємодії з банками, біржами, кредиторами, боржниками.

Досить важливим в умовах кризи на підприємстві повинно стати збереження персоналу, яка має визначальний вплив на конкурентоздатність виробництва. З цією метою потрібно змінити систему стимулювання діяльності персоналу. Необхідно підкреслити, що саме дана проблема досить часто ігнорується вітчизняними керівниками, внаслідок чого втрачається велика кількість саме тих працівників, які могли би значно вплинути на виведення підприємства з кризового стану.

Як правило, криза спричиняє спад виробництва. Саме тому наступним кроком має бути прискорення його завантаження. У разі, якщо це неможливо, необхідно законсервувати частину виробничої потужності або передати в оренду частину основних засобів. Все це спричинить зниження питомих умовно-постійних витрат, що є необхідним для підприємства в умовах кризи, тому що пріоритетними стають заходи, спрямовані на зниження витрат.

Вкрай важливим є прийняття оперативних заходів для поліпшення власного капіталу, забезпечення ліквідності та санірування балансу при необхідності. З цією метою часто необхідно продавати непотрібне для цілей підприємства майно, цінні папери, що приносять прибуток на інших підприємствах. Також необхідно оптимізувати структуру розміщення оборотного капіталу, провести рефінансування дебіторської заборгованості. Підприємства, які вже знаходяться на межі банкрутства, в якості резерву для відновлення своєї платоспроможності можуть використовувати дебіторську заборгованість.

Необхідно зазначити, що успішна реалізація антикризових заходів буде можливою лише за умови використання комплексного підходу до визначення кризової ситуації на підприємстві, який передбачає використання спеціальних методів і прийомів управління процесами попередження, переборювання та ліквідації кризи та дасть змогу сформувати ефективну систему антикризових заходів на підприємстві, адекватних сучасним умовам господарювання.

В результаті дослідження було виявлено, що ефективним антикризовим заходом є реструктуризація підприємства. Ефективність реструктуризації забезпечується заходами, які покладені в основу плану реструктуризації і спрямовані на вдосконалення організації та управління виробничо-господарською діяльністю, поліпшення фінансового стану підприємства.

Важливо пам'ятати те, що, знаходячись у критичному стані, підприємство не має можливості залучати позикові кошти для свого розвитку. Тому джерелом фінансового забезпечення реалізації програми по виводу підприємства з кризового стану є тільки власні засоби.

Необхідно зазначити, що проблема фінансової кризи залишається актуальною для вітчизняних підприємств, кожне підприємство повинно розробляти індивідуальні заходи з ліквідації кризи, котрі відповідатимуть кризовій фазі, в якій знаходиться це підприємство, та умовам сучасної економіки.

Література

1. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб./ З.Є. Шершньова, В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева; За заг. ред. З.Є. Шершньової. - К.: КНЕУ, 2009. - 680 с.
2. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / В. О. Василенко. – Київ: ЦУЛ, 2009. – 504 с.
3. Дані офіційного сайту Державного департаменту з питань банкрутства в Україні [Електроний ресурс]. – Режим доступу: www.sdb.gov.ua
4. Дані офіційного сайту «Фінанси. Все про фінанси в Україні» [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://allfinance.org.ua/
5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (нова редакція) №4212-VI від 22.12.2011р.
6. Кривов`язюк І. В. Економічна діагностика підприємства: теорія, методологія та практика застосування: монографія / Луцький держ. технічний ун-т. — Луцьк : Надстир`я, 2009. — 260 c.
7. Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент : навч. посіб. /О. М. Скібіцький. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 567 с.