Экономические науки/3.Финансовые отношения

К.е.н. Лобачева І.Ф., Сирота К.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

Нестабільний стан економіки країни, що спостерігається в останні роки, негативно позначився на роботі багатьох підприємств. Сьогодні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство. Станом на 01.02.2011 року загальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства, становить 14509 [1]. На початок 2010 року таких підприємств було 14 642 - це на 6% більше ніж у 2009 році, та на 29,6 % – ніж у 2008 році [3]. Розглянувши статистичні дані щодо підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства, станом на 2012 р. ми бачимо, що проблема стосовно збитковості і надалі залишається надзвичайно актуальною.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що незважаючи на значний обсяг накопичених в даній сфері знань, на сьогоднішній день не існує єдиного комплексного підходу для аналізу ризику банкрутства. Існує велика кількість моделей, що використовується на практиці, але жодна з цих моделей не дає стовідсоткового результату.

Питанню визначення ймовірності банкрутства підприємств приділяється значна увага з боку вітчизняних та зарубіжних науковців. Розробкою методик і критеріїв прогнозування банкрутства займались такі провідні вчені як Е. Альтман, У. Бівер, Р.Ліс, Г. Спрінгейт, Дж. Таффлер, Г. Тішоу, Д. Дюран, Р. Сайфуллін, Г. Кадиков, В.Ковальов та ін. Вагомий внесок у вирішення проблемних питань з банкрутства та антикризового управління зробили вітчизняні вчені: І. Жук, Л. Лігоненко, О.Терещенко, Т. Тесленко та ін. Однак, як і зарубіжні так і вітчизняні методики мають певні недоліки, що ускладнюють їх застосування на підприємствах України .

Нашою метою було проаналізувати існуючі зарубіжні та вітчизняні методики діагностики банкрутства підприємств та виявити їх недоліки при застосуванні на українських підприємствах.

Застосувавши сучасні моделі і методи діагностики кризи на підприємствах України вченими було виявлено їхні переваги і недоліки щодо визначення спроможності їх адаптації до сучасних економічних умов господарювання в Україні. Відомо багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб’єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності підприємства є, по суті, методикою прогнозування його банкрутства.

У таблиці наведено порівняльну характеристику моделей визначення вірогідності настання банкрутства підприємства [4, с. 215].

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика моделей визначення вірогідності

настання банкрутства підприємства

Модель	Розрахункова формула	Переваги	Недоліки
1	2	3	4
Модель Ліса	Z = 0,063К1 + + 0,092К2 + + 0,057К3 + 0,001К4	– простота розрахунку	– модель не пристосована до українських підприємств, вона розроблена для Англії; – модель створювалася з урахуванням західного розвитку
Модель Чессера	Z = -0,20434 –5,24К1 + 0,053К2 – – 6,6507К3+4,40К4 – – 0,079К5 – 0,10К6	– модель дозволяє оцінити факт не- погашення займу та інші умови	- кількість факторів у моделі обмежена; – модель створена для оцінки рейтингу позичальника
Модель Таффлера і Тісшоу	Z = 0,53K1+ 0,13K2+ + 0,18К3 + 0,16К4	– простота розрахунку	– її можна застосовувати лише відносно підприємств, що котирують свої акції на фондових біржах
Універсальна дискримінантна функція	Z = 1,5Х1 + 0,08Х2 + 10Х3 + 5Х4 + 0,3Х5 + + 0,1Х6	– широка критері- альна шкала оцінювання; – системний і комплексний підходи	– високий ступінь складності ухвалення рішення в умовах багатокритеріальності завдання; – інформативний характер розрахованих показників; – у цілому модель можна застосовувати лише для підприємств США, Європи

Продовження табл. 1.

1	2	3	4
Модель Фулмера	H = 5,528V1 + 0,212V2 + 0,073V3 + + 1,27V4+ 0,120V5+ + 2,33V6+ 0,575V7+ + 1,08V8+ 0,894V9 – – 6,075	- широке охоп- лення показників; – вірогідність – 1 рік – 98%, 2 роки – 81%	– розроблена для застосування в банківській практиці; – модель була створена з урахуванням специфіки західних країн; – необхідна корекція на національну валюту .
Модель Сайфуліна та Кадикова	R = 2К1 + 0,1К2 + + 0,08К3 + 0,45К4 + + К5	– простота розрахунку	– модель не дозволяє оцінити причини потрапляння підприємства “в зону неплатоспроможності”; – нормативний зміст коефіцієнтів, що використовуються для рейтингової оцінки, не враховують галузевих особливостей підприємств; – залежність результатів оцінювання від досвіду і кваліфікації аналітика; – незбалансованість значень вагових коефіцієнтів; – прихильність до одного джерела інформації.
Модель Давидової- Бєлікова	Z = 8,38К1 + К2 + + 0,054К3 + 0,63 К4	– простота розрахунку – зрозумілість і обґрунтованість етапів розрахунку	– відсутнє врахування особливостей галузевої специфіки.
П’ятифакторна Модель Альтмана	Z2 = 3,3КЧОК+ +1,0РА+0,6КА + + 1,4КФЗ + 1,2КА	– простота розрахунку; – наявність послідовності дослідження	– модель можна застосовувати лише відносно великих підприємств, що котирують свої акції на біржах; – нерозвиненість фондового ринку України,зокрема,вторинного фондового ринку; –відмінність українського бухгалтерського обліку від західних стандартів; необхідність адаптації вагових коефіцієнтів та прогнозних значень; – не враховуються коливання курсів акцій.

Ми розглянули більш детальніше деякі види моделей. Особливістю цих моделей є те, що їх використання дозволяє визначити ступінь кризи на підприємстві, порівнюючи значення інтегральних показників з певними граничними значеннями (моделі Ліса, Спрінгейта, Флумера, Кадикова та ін).

У зарубіжних країнах використовуються тести на імовірність банкрутства Лісу. Наші дослідження показали, що тести Лісу непридатні для діагностики банкрутства українських підприємств через те, що мають велику похибку.

Модель Спрінгейта усуває деякі недоліки попередньої моделі:

Z = 1,3А + 3,07В + 0,66С + 0,4Д,

де: А – відношення робочого капіталу до активів; В – відношення прибутку до сплати податків до активів; С – відношення прибутку до сплати податків до короткострокових зобов'язань; Д – відношення виручки до активів. Якщо Z менше 0,862 – це потенційний банкрут з імовірністю 92%.

Модель Фулмера застосована лише для малих підприємств, оскільки побудована за вибіркою малих компаній та не містить показників ринкової капіталізації, що також ускладнює аналіз. Треба відзначити, що ці моделі не раціонально використовувати для оцінювання стану досліджуваних підприємств на території України, бо вони визначають лише сам факт банкрутства, а не вірогідність його настання.

Побудова багатофакторних моделей для української економіки досі залишається проблемною, по-перше, через нестабільність і недосконалість нормативно-законодавчої бази банкрутства українських підприємств; по-друге, через відсутність урахування багатьох факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємств; по-третє, через необ’єктивні дані стосовно

статистики банкрутств. Крім того, ці моделі будують на основі дискримінантного методу за статистичними даними підприємств конкретної країни, тоді як використання моделей обмежене межами цієї країни. Також, вагоме значення мають якість фінансово-звітної документації та ступінь інформативності статистичних даних і коефіцієнтів, на які спираються моделі. Ці моделі можна буде використати як підхід до побудови системи оцінювання ймовірності банкрутства, але необхідно враховувати особливості національної економіки. При врахуванні певних особливостей вітчизняної економіки потрібно взяти до уваги п’ятифакторну модель Z-Альтмана, яка надає найточніші результати, має обмежену сферу застосування особливо для підприємств України оскільки передбачає оцінку ринкової вартості власного капіталу. Але для більш точних результатів вже на сьогодні оприлюдненні перші спроби побудови українських інтегральних статистичних моделей. Так, професором В.В. Вітлінським побудовано галузеві статистичні моделі, в яких використані коефіцієнти покриття і фінансової залежності [2, с.164].

Фахівцями Харківського державного економічного університету О.Ю. Проскурою та іншими обґрунтовані інтегральні критерії для українських підприємств різних організаційно-правових форм [4, с.215].

Ці та інші моделі слід розглядати як експериментальні, враховуючи невеликий обсяг статистичної вибірки об’єктів дослідження, на базі даних яких вони побудовані, та експертне визначення наявності ознак кризи.

Більшість моделей побудована на тому, що виділяється певний фактор. Так деякі моделі, орієнтовані на фактор фінансової стійкості, що пов’язаний із фінансовою структурою підприємства, ліквідністю, залежністю підприємства від кредиторів. Сюди належать: показник діагностики Конана і Гольдера та модель Тафлера. У цих моделях під час прогнозування банкрутства автори надають перевагу показникам ліквідності, короткострокової та довгострокової заборгованості, платоспроможності.

Методи розрахунку ймовірності банкрутства на основі імітаційного моделювання також можуть бути застосовні в умовах вітчизняної економіки.

Група методів заснована на розрахунку ймовірності банкротства аналізованого підприємства шляхом аналізу результатів, що дозволяє оцінити схильність підприємства до банкрутства в майбутньому. Так, менш фінансово стійкі підприємства мають більшу ймовірність збанкрутувати в найближчий період, чим більше стійкі. Наступним напрямком оцінки й прогнозування ймовірності банкрутства підприємства є методи, засновані на застосуванні кластерного аналізу.

Застосування кластерного аналізу при прогнозуванні ймовірності банкрутства базується на визначенні кластерів, що характеризують фінансову стабільність підприємства й схильність його до банкрутства.

Кластерний аналіз дозволяє здійснити класифікацію об’єктів, у цьому випадку підприємств, для яких оцінюється фінансовий стан, на основі подання результатів, виражених фінансовими коефіцієнтами – крапками відповідного геометричного простору, з наступним виділенням групп як «згустків» цих крапок (кластерів, таксонів). До кластерного аналізу відносяться методи автоматичної класифікації без навчання, засновані на визначенні поняття відстані між об’єктами й не потребуючої апріорної інформації про розподіл генеральної сукупності [4, с. 216 ].

Отже, за результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що серед існуючих моделей прогнозування банкрутства, на сьогодні немає методики, що може надати достовірні результати про неплатоспроможність вітчизняних підприємств. При використанні тих чи інших методів та методик прогнозування ймовірності банкрутства на підприємствах України має місце отримання суперечливих висновків про рівень фінансового стану підприємства.

Варто розробляти власні моделі прогнозування банкрутства, які є найбільш відповідними для досліджуваного підприємства та обраної галузі, що покажуть більш точні прогнози результатів дослідження економічного та кризового стану підприємства.

Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є питання, що пов’язані з удосконаленням механізму прогнозування ймовірності неплатоспроможності з точки зору його складових, існуючих критеріїв, вибору системи показників.

Література:

1. http://www.sdb.gov.ua

2. Лепейко Т.І. Аналіз сучасних методик прогнозування ймовірності банкрутства підприємств./ Лепейко Т.І.//Університетські наукові записки. Економіка. – 2010. – №2. – С.163-173.

3. Прокопенко О.Ю. Методи оцінки ризику банкрутства корпорації / Прокопенко О.Ю.// Інформаційні технології обчислювальна техніка і автоматика. – 2010. - №4. С. 42-48.

4. Прохорова Ю.В. Антикризове фінансове управління підприємством: дис. На здобуття наук. ступ. канд. екон. наук.08.00.04. «Економіка та управління підприємствами»/ Прохорова Ю.В. – К., 2009, - 216 с.

5. Крупчатніков О.С. Прогнозування банкрутства як складова антикризового фінансового управління/ Крупчатніков О.С.// Економічний простір. – 2011. - №23/2. С.103-109.

6. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навч. посібник. – К.:КНЕУ, 2003. – 554 С.