Удосконалення організації та методики проведення ревізій у бюджетних установах

Студентка 4 курсу, кафедра «Обліку і аудиту» Палій Аліна

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент кафедри «Обліку і аудиту» Урусова З.П.

Запорізький національний університет

Значні недоліки та помилки в державному управлінні за роки здобуття незалежності Україною стали причиною виникнення й утвердження багатьох негативних явищ, таких як підвищення рівня безробіття, зниження реальної купівельної спроможності населення, неефективне використання природних ресурсів держави та небезпечне втручання в навколишнє середовище.

Сьогодні значно знижується роль ревізії, суттєво послабились функції державного контролю за збереженням державної власності. Тому спостерігається зловживання у фінансово-економічній сфері, а це – умисне приховування прибутків від оподаткування, нецільове, неефективне та незаконне використання бюджетних коштів керівниками різних рівнів, розкрадання державного й комунального майна.

Ревізія – це найбільш ефективний і достовірний метод контролю. За наявності на об’єкті перевірки всіх необхідних документів ревізія може дати вичерпну відповідь про використання на ньому коштів протягом певного періоду. Саме тому, коли розслідуються злочини, призначається ревізія всієї фінансово-економічної діяльності або окремих її аспектів. В умовах нестабільного стану в економіці та дефіциту бюджетних коштів, актуальним є контроль за їх використанням в установах і організаціях, які фінансуються з державного бюджету [4].

Останніми роками все активніше здійснюються дослідження можливостей удосконалення вітчизняної системи шляхом використання міжнародного досвіду.

Питанням організації та методики проведення ревізій у бюджетних установах присвячені праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, серед яких необхідно виділити І. Білобжецького , М. Білухи, Ф. Бутинця, Б. Валуєва, П. Ворончука, А. Герасимович та інших. Проте названі вчені розглядають проблеми контролю, ревізії та аудиту, які стосуються суб’єктів господарювання в цілому, а не конкретно бюджетних установ. Саме цьому і присвячене дане дослідження.

Метою написання даної є розробка рекомендацій щодо організації проведення ревізії у бюджетних установах.

Існують різні тлумачення поняття "комплексна ревізія", її ефективності та дієвості. Комплексна ревізія являє собою єдину систему технологічного, еко-номічного й фінансового наступного контролю, спрямованого на комплексне вивчення ревізорами та іншими фахівцями фінансового стану підприємства і раціональності використання його майна. Комплексна ревізія на підприємствах провадиться за участю не лише ревізорів, а й інших фахівців (економістів, технологів, юрисконсультів, бухгалтерів, фінансистів та ін.).

Перевага комплексної ревізії полягає і в тому, що в процесі її не тільки перевіряється облікова інформація (документи та облікові регістри), а й вивчається фінансова діяльність підприємств. Окрім того, ефективність таких ревізій визначається тим, що вони показують, як великі розкрадання відбуваються не лише за допомогою фальсифікації обліково-бухгалтерських даних, а й у результаті використання недоліків у плануванні, нормуванні, технології виробництва, складських і збутових процесів [1].

Таким чином, комплексні ревізії мають сприяти усуненню недоліків на підприємствах, недопущенню їх у майбутньому. Головне у комплексній ревізії не вишукування недоліків, а неупереджена оцінка діяльності. підвищення якості фінансово-господарської діяльності. Так, більшість керівників підприємств сфери матеріального виробництва під час останніх опитувань стверджує, що ревізорський апарат у процесі комплексних ревізій надав їм неоціненну допомогу в плануванні фінансово-господарської діяльності, збереженні майна, привернувши увагу до тих

чи інших питань [2].

Враховуючи, що одним із головних завдань державної контрольно-ревізійної служби є здійснення контролю за збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей, ревізорам при проведенні ревізії підприємства (чи господарської організації) необхідно з’ясувати:

– скільки і яких рахунків відкрито в установах банку, ретельно перевірити касу, касові і банківські операції, за необхідності звірити в установах банків їх виписки, окремі грошові та інші документи, які знаходяться на підприємстві, з такими ж документами в установах банку і переконатись у їх ідентичності й достовірності;

– стан розрахунків (а також спосіб зустрічних перевірок) за відпущену продукцію (надані послуги тощо), звернувши особливу увагу на дебіторську заборгованість із тривалим строком її утворення, за якою недостатньо вживались заходи щодо погашення, а також на товари (продукцію), які тривалий час перебува-ють у дорозі, товари відвантажені, але не оплачені в строк , чи вживались заходи щодо стягнення цієї заборгованості;

– правильність списання сировини на виготовлення продукції у разі необхідності провести контрольний запуск сировини у виробництво за участю спеціалістів;

– дотримання діючих положень щодо проведення інвентаризації грошових коштів і матеріальних цінностей та регулювання інвентаризаційних різниць, якість проведених на підприємстві інвентаризацій, у разі необхідності – організувати проведення інвентаризації (повної чи за окремими найменуваннями) товарів, матеріалів, готової продукції тощо;

– наявність заборгованості внаслідок недостач, розтрат і крадіжок, яка рахується на бухгалтерському обліку підприємства, причини їх утворення, які вживалися заходи щодо відшкодування цієї заборгованості;

– дотримання діючого порядку видачі, використання і зберігання бланківностей (доручень);

– дотримання чинних нормативних актів щодо приватизації; особливу увагу при цьому необхідно звернути на правильність визначення вартості об’єкта приватизації, проведення індексації в процесі приватизації;

– правильність застосування норм витрат сировини та матеріалів, а також норм їх витрат і втрат готової продукції при транспортуванні й зберіганні;

– правильність утворення і використання фондів; правильність віднесення витрат на виробництво, відображення фінансових результатів в обліку, своєчасність, повноту і правильність перерахування до бюджету належних йому платежів, правильність ведення і достовірність бухгалтерського обліку і звітності [3].

Для підвищення якості комплексної ревізії слід попередньо вивчати не лише фінансову звітність, що надходить від підвідомчих підприємств, а й дані аналізу цієї звітності, ознайомитися зі службовим листуванням, вказівками й розпорядже-ннями комітетів (міністерств, відомств), поспілкуватися з тими працівниками, що виїжджали у відрядження на цей же об’єкт ревізії, ознайомитися з матеріалами попередніх ревізій і прийнятими за їх результатами рішеннями.

Істотним недоліком при проведенні комплексних ревізій є, зокрема, те, що як правило відсутня координація дій ревізорів, які здійснюють перевірку госпо-дарської діяльності підприємств, і під час ревізії не забезпечується збереження цінностей на об’єктах. Крім того, не координуються дії ревізорів з діями фахівців, які провадять тематичні перевірки з питань організації та економіки діяльності підприємств та їх підрозділів. Це призводить до роз’єднаності в діяльності суб’єктів комплексної ревізії та породжує дублювання при здійсненні контрольно-ревізійних процедур. Щоб усунути ці недоліки методики комплексної ревізії, потрібно координувати роботу ревізорів та фахівців на об’єктах ревізії. Для цього ревізори

мають систематично підтримувати контакти з фахівцями, які беруть участь у комплексних ревізіях, а результати їх тематичних превірок глибоко аналізувати й підкріплювати документами та обліковими даними.

Література:

1. Дікань Л. В. Контроль і ревізія : навч. посібн. / Л. В. Дікань. – К. : Центр навчальної літератури, 2008. –245 с.

2. Вітвицька Н. С. Контроль і ревізія : навч. посібн. / Н. С. Вітвицька, О. Е. Кузьмінська. – К. : КНЕУ, 2009. – 166 с.

3. Каленський М.М. Довідник працівника державної контрольно-ревізійної служби : довідник / М.М. Каленський, І.Б. Стефанюк. – К. : ДІЯ, 2010. – Т. 1. − 431 с.

4. Контроль і ревізія: підручник / [за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця]. – 3-тє вид., доп. і перероб. – Житомир : Рута, 2006. – 544 с.