Башко Аліна Віторівна

Фінансування освіти в Україні

Значний інтерес для кожної країни становить результативність освітньої діяльності. Адже підвищення освітнього рівня населення позитивно впливає на зростання показників активної економічної діяльності країни на різних рівнях. Про важливість ролі освіти в сучасному житті переконливо свідчить те, що серед восьми визначених цілей розвитку тисячоліття другою названо забезпечення освітою [1]. У завданнях з відновлення економічного зростання й модернізації економіки країни також передбачено реформування системи освіти, її інтеграцію в єдиний європейський освітній простір [2].

Саме фінансові вкладення в освіту визнаються одними з найважливіших інвестицій у людський капітал. Фінансування освіти – безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання державою своїх функцій у галузі освіти, тобто забезпечення освітньої галузі грошовими коштами необхідними для її функціонування та забезпечення громадян України їх правом на освіту.

Система освіти в Україні складається з таких ланок освіти: дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта. Видатки на освіту належать до поточних видатків бюджету. Дана галузь практично не має доходів і свою діяльність провадить на основі видатків відповідного бюджету. На сьогодні рівень державного фінансування системи освіти недостатній. А це означає, що держава втрачає передові позиції щодо рівня освіченості громадян.

Переважну частку витрат бюджетів на освіту складають видатки, спрямовані на фінансування загальноосвітніх шкіл. Якщо брати у відсотковому співвідношенні, то на фінансування загальної середньої освіти спрямовується близько 41-42% від суми усіх видатків на освіту; на вищу освіту - 28-30%, на дошкільну – 11-12%; на професійно-технічну – 6% (слід зазначити, що з 2011 року професійно-технічна освіта фінансується лише з місцевого бюджету); на фінансування позашкільної освіти направляється близько 4%.

На сьогоднішній день в Україні пріоритетним джерелом фінансування освіти залишається бюджетне фінансування. Для визначення рівня фінансування освіти в Україні проведемо дослідження видаткової частини бюджетів на дану галузь – див. табл.

Таблиця

Динаміка фінансування галузі «Освіта» за останні роки з державного та місцевих бюджетів

Роки	Зведений бюджет, млрд. грн.	Державний бюджет, млрд. грн.	Місцеві бюджети, млрд. грн.	Темп приросту, %
2007	44,3	13,5	30,8
2008	61,0	19,2	41,8	37,7
2009	66,8	21,4	45,4	9,5
2010	76,8	24,5	52,3	15,0
2011	79,0	26,6	52,4	2,9

Збільшення видатків на освіту, в основному пов’язано з тим, що поряд зі збільшенням видатків на оплату праці у зв’язку зі зростанням мінімальної заробітної плати було встановлено надбавку у розрізі 20% посадового окладу викладачам професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, керівникам та заступникам керівників зазначених закладів, а також зі збільшенням стипендій для учнів професійно-технічних навчальних закладів і студентів вищих навчальних закладів у зв’язку з індексацією стипендій.

Недостатня ефективність державних видатків на освіту зумовлена низкою чинників, основними серед яких залишаються вади організаційно-управлінської структури галузі. Коштів, які виділяються державою для надання освітніх послуг, не вистачає навіть на покриття базових статей витрат: зарплату, нарахувань на зарплату, плату за енергоносії. Негативною тенденцію, яка свідчать про незадовільний стан української освіти, є її невідповідність європейським і світовим ринкам праці.

В умовах ринку інвестування в людський капітал є центральним елементом в стратегіях сприяння економічного процвітання країни. Сучасний стан фінансування освіти в Україні є досить невтішним. Для досягнення світових стандартів в даній галузі необхідна побудова економічних механізмів, які б забезпечили ефективну систему фінансування. Україна повинна здійснити перехід від переважно бюджетного фінансування освіти до залучення додаткових джерел, таких як комерційний бізнес та банки. Потрібно розширити можливостей навчальних закладів залучати додаткові кошти за некомерційних фондів; використання грантової підтримки дослідних проектів та освітніх інновацій; розширення списку платних послуг, що надаються навчальними закладами.

Література

1. Декларація тисячоліття ООН щодо Цілі розвитку тисячоліття (ЦРТ) до 2015 року / Прийнята главами держав та урядів 189 країн у вересні 2000 року.

2. Програма економічних реформ на 2010 - 2014 роки / Розроблена Комітетом з економічних реформ при Президентові України.