Асистент Маляров О.М.

Бердянський державний педагогічний університет, Україна

Проблема інвестиційного забезпечення сільського господарства

Інвестиційна діяльність в тій чи іншій мірі властива будь-якому підприємству. Прийняття інвестиційного рішення неможливе без врахування наступних факторів: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, альтернатива доступних проектів, обмеження фінансових ресурсів доступних для інвестування, ризику пов’язаного з прийняттям того чи іншого рішення і т.д.

Актуальність даної теми полягає в тому, що сучасна ситуація в економіці України потребує вирішення таких кардинальних та взаємопов’язаних проблем, як вихід із кризи та перехід до ринкових форм і методів господарювання.

Метою даної роботи є дослідження проблеми інвестиційного забезпечення на сільськогосподарських підприємствах України.

Інвестування - це процес акумуляції коштів у різній формі (гроші, акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські права та інше), перетворення їх в інвестиційні товари та ресурси, введення останніх у виробничу стадію і трансформація у перетворюючі інноваційні фактори - ресурси, а далі у капітал.

Вітчизняний аграрний сектор нині є інвестиційно непривабливим. За показниками інвестиційної привабливості серед майже 200 країн світу Україна постійно посідає 125-135 місця. Про низьку інвестиційну привабливість переконливо свідчить зниження інвестиційної активності сільськогосподарських підприємств, майже повна відсутність довгострокового банківського кредитування, залучення іноземних інвестицій та неефективна амортизаційна політика в АПК.

Необхідною умовою структурної перебудови й економічного зростання АПК України є збільшення обсягу інвестицій та підвищення ефективності їх використання. Сільськогосподарське виробництво навіть в умовах стабільної економіки не може нормально функціонувати без залучених коштів. В Україні увага як до інвестора, так і до інвестицій в цілому не є належною, що зумовлено рядом чинників, одним з яких є практична недоступність інвестиційних ресурсів для села. Для покращення інвестиційної діяльності необхідно удосконалити систему надання інвестиційних ресурсів й механізм державного захисту інтересів інвестора, спростити податкове навантаження за надання інвестицій.

На сучасному етапі, простежується тенденція вкладення інвестиційних ресурсів, переважно, в основні фонди з метою забезпечення прибутків, Однак, для ведення ефективного виробництва та використання залучених коштів у господарській діяльності сільськогосподарських підприємств, інвестиційний процес має охоплювати не тільки вкладення в основний капітал, а й інші складові виробничих процесів, які підвищують прибутковість виробництва, зокрема: насіння, добрива, засоби захисту рослин, прогресивні технології, менеджмент, мотивація праці та ін.

При формуванні інвестиційних проектів у великотоварних багатогалузевих агроформуваннях слід враховувати не тільки рівень технологічних процесів, а й кон’юнктуру ринку сільськогосподарської продукції, що дає змогу оптимально поєднати галузі рослинництва та тваринництва.

В 2010 році чільні місця за обсягом прямих іноземних інвестицій посіли підприємства Києва – 31,9% до загального обсягу, Дніпропетровської – 9,0%, Київської – 7,1%, Запорізької – 6,6%, Донецької – 6,5%, Одеської – 5,4%, Львівської – 4,6%, Харківської області – 4,0%, а також Автономної Республіки Крим – 3,4%. Слід відмітити значну нерівномірність економічного розвитку регіонів України. Відповідно пріоритетний розвиток одних областей веде до відсталості інших. Це безпосередньо відбивається на обсягах інвестицій, що надходять до різних сфер діяльності в тому числі і в сільське господарство.[3]

Для покращення інвестиційної діяльності необхідно реалізувати систему організаційних, економічних, правових, управлінських і регулюючих дій, які формують і впливають на здійснення інвестиційної діяльності й протікання інвестиційних процесів у сільському господарстві.

Державі слід створити дієву систему інвестиційної політики в аграрному виробництві, що не призведе до відтоку інвестиційних ресурсів із галузі, створити відповідну фінансову підтримку, розширити застосування фінансово-кредитних і небанківських інвестицій, розвивати ринок страхових послуг, створити належну систему захисту прав інвесторів, тобто формувати сприятливий інвестиційний клімат, сприяти збільшенню вкладень в основний капітал, для його відновлення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гуткевич С. А. Инвестиции и инвестиционный процесс. – К., 2000. – 63 с.

2. Закон України «Про інвестиційну діяльність»

3. http://www.dlib.com.ua/investytsiyne-zabezpechennja-vyrobnychoyi-dialnosti-silskohospodarskykh-pidpryyemstv.html