Загребельна К.О.

Науковий керівник: Фіщук Н.Ю.

Вінницький національний аграрний університет

 

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ: Суть, форми, класифікація

Однією із форм зовнішньоекономічної діяльності є іноземне інвестування, яке набуває важливого значення для економічного розвитку, сприяє заходам макроекономічної політики стабілізації. Світовий досвід свідчить, що без залучення іноземних інвестицій, не маючи доступу до сучасних технологій, країнам важко вийти з економічної кризи.

Відносини, пов’язані з іноземними інвестиціями, здійснюються відповідно до більш, ніж 100 законодавчих актів. Суть та значення іноземного інвестування визначається відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування», Господарським кодексом, Податковим кодексом та, за порушення норм законодавства, Кримінальним кодексом [2]. Регулювання інвестиційної діяльності здійснюється відповідно до інших чинних законів та договорів, які наша держава має з Єгиптом, Білорусією, Китаєм, Канадою, США, РФ, Францією, Югославією та інші.

Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування», іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [3].

Суб’єктами іноземного інвестування є іноземні інвестори, які проводять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

¾              юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої, ніж Україна, держави;

¾              фізичні особи – іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні і не обмежені в дієздатності;

¾              іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

¾              інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визначаються такими відповідно до законодавства України [7].

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь – які об’єкти, інвестування в які не заборонено законодавством України.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи, відповідно до чинних законів України.

Господарська діяльність на підставі зазначених договорів (контрактів) регулюється на законодавчому рівні.

Іноземні інвестиції  можуть  здійснюватися  у  таких  формах:

¾              часткової участі  у  підприємствах,  що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами,  або придбання частки діючих підприємств;

¾              створення підприємств,   що   повністю   належать   іноземним  інвесторам,  філій  та  інших  відокремлених підрозділів іноземних  юридичних  осіб  або  придбання  у  власність  діючих  підприємств повністю;

¾              придбання  не  забороненого  законами  України  нерухомого чи  рухомого   майна,   включаючи   будинки,   квартири,   приміщення, обладнання,  транспортні засоби та інші об'єкти власності,  шляхом прямого  одержання  майна  та  майнових  комплексів  або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

¾              придбання  самостійно  чи за участю українських юридичних або фізичних  осіб  прав  на  користування  землею   та   використання природних ресурсів на території України;

¾              придбання інших майнових прав;

¾              господарської  (підприємницької) діяльності  на  основі  угод про розподіл продукції;

¾              в інших  формах,  які не заборонені законами України,  в тому  числі без створення  юридичної  особи  на  підставі  договорів  із суб'єктами господарської діяльності України [3].

Для повного розуміння сутності іноземного інвестування, доцільно розглянути класифікацію іноземних інвестицій.

Узагальнивши вищезазначені положення Закону України «Про режим іноземного інвестування», можна виділити дві основні правові форми іноземного інвестування: корпоративну та договірну, які можуть поєднуватись (наприклад, у разі створення кількома особами, за участі іноземного інвестора, господарського товариства; укладення засновницького договору в такому випадку є обов’язковою передумовою інвестування в корпоративні формі).

      За метою інвестування доцільний такий поділ:

¾              досягнення фінансової мети:  отримання процентів за користування кредитом та іншими формами позикового капіталу;

¾              приховані інвестиції – оформлені у вигляді інвестицій перетоку капіталу, наприклад, потоки капіталу між філіалами ТНК, наявний вивіз капіталу через цінні папери;

¾              чорні інвестиції – кошти, отримані незаконно, походження яких не прослідковується [5].  

Якщо розглядати класифікацію інвестицій за  геополітичною спрямованістю, то доцільно виділити такі інвестиції що вкладаються в розвинені країни; інвестиції в країни, що розвиваються; інтернаціональні інвестиції

Вітчизняне податкове законодавство класифікує інвестиції за об’єктами інвестування:

¾              капітальні інвестиції – придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

¾              фінансові інвестиції придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових результатів [6].

За режимом оподаткування іноземні інвестиції можна класифікувати:

¾              з загальним режимом оподаткування;

¾              з пільговим режимом оподаткування(податкові канікули; інвестиційні знижки; податковий кредит; прискорена амортизація;  інвестиційні субсидії; пільги непрямого оподаткування, зокрема знижені ставки мита)

За ступенем повернення іноземні інвестиції поділяють на:  інвестиції,  що повертаються  (кредити,  позики); ризикові  (частка у власності капіталу); що не повертаються (технічна допомога міжнародних організацій) [1].

За формою власності іноземні інвестиції поділяються на державні,  приватні,  міжнародних організацій, недержавних організацій, змішані.

 За величиною іноземні інвестиції поділяють на малі (до 10 тис. дол.), середні(до 100 тис.дол.),великі (від 100 тис.дол).

      За джерелом вкладення іноземні інвестиції поділяються на:

        первинні, які вкладаються іноземним інвестором в об’єкти інвестування приймаючої країни вперше;

        реінвестиції (активи, отримані іноземним інвестором у результаті господарчої діяльності на території приймаючої країни у вигляді доходів і спрямовані на розширення виробництва [4].

Якщо розглядати класифікацію інвестицій за  геополітичною спрямованістю, то доцільно виділити такі інвестиції що вкладаються в розвинені країни; інвестиції в країни, що розвиваються; інтернаціональні інвестиції.

За терміном інвестування розрізняють короткострокові  (термін інвестування до одного року) та довгострокові інвестиції (від двох років).

Отже, іноземні інвестиції є важливим елементом розвитку національної економіки. На даний час, в Україні вже сформувалась достатня законодавчо – нормативна база, для регулювання іноземного інвестування. Основним законом, є до Закон України «Про режим іноземного інвестування», згідно якого визначається суть та форми іноземного інвестування, державний контроль за реєстрацією інвесторів та здійснення їх доцільності. Відповідальність за  порушення норм іноземного інвестування визначається в Кримінальному кодексі. Також умови інвестування визначаються згідно укладеного договору між іноземним інвестором на особою (підприємством), в діяльність якої направленні кошти.

Іноземні інвестиції класифікують за багатьма категоріями: за метою інвестування (досягнення фінансової мети, приховані інвестиції, чорні інвестиції), за об’єктами інвестування (капітальні інвестиції, фінансові інвестиції), за режимом оподаткування (загальний і пільговий режим), за формою власності (державні,  приватні,  міжнародних організацій, недержавних організацій, змішані), за величиною (малі, середні, великі), за джерелом вкладення (первинні, реінвестиції), за терміном інвестування (короткострокові, довгострокові).

 

Література:

1)                Вовчак О.Д.  Інвестування: Навч.  посібник. – Львів: Новий Світ –  2000,  2007.    544  с.

2)                Денисенко М.П. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні / Денисенко М.П., Воронкова Т.Є.// Вісник ЖДТУ. – №1. – 2011. – С.1 – 6

3)                Закон України «Про режим іноземного інвестування» № 93 / 96 – ВР від 19. 03.1996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

4)                Захарін С.В.  Механізм державного регулювання іноземного інвестування:Монографія /НАН України. Інститут економіки; відпов. редактор член-кор.    НАНУ,    д.е.н. Герасимчук М.С.      К., 2003.    161  с.

5)                Леус М.М Суть та класифікація іноземних інвестицій [Електронний ресурс]. – Режим доступу:    http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/ Menegment/2008_635/27.pdf

6)                Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2735 – V [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov.ua

7)                Тесля С.М. Прямі іноземні інвестиції як економічна категорія, суть та значення // Науковий вісник НЛТУ України. – №19. – 2009. С. – 131 – 138